Д
ДАБИЖА – скорочене від Дабижива.
ДАБИЖИВА – дай, Боже, життя!
ДАБИСЛАВА – дай, Боже, Славу!
ДАВОРА, ДАВОРІЯ, ДАВОРІЯНА – значення не з’ясоване; сербське.
ДАЙКА, ДАЙНА – побажальне дай; болгарське.
ДАЛЕВИДА – передбачлива; ім’я-новотвір.
ДАЛЕСЛАВА – славетна далеко; ім’я-новотвір.
ДАЛИБОРА – дана в боротьбі.
ДАЛИМИЛА – дана для милості.
ДАНА – ім’я східнослов’янської Богині Води – втілення жіночого першопочатку буття; складає пару протилежностей із Вогнем – чоловічим першопочатком буття. Основа на Дан-, Дон-, Дун- поширена в назвах слов’янських річок, ймовірно, позначає воду взагалі. Це ім’я надавали дівчаткам, що народилися біля води або на свято, пов’язане з Богинею Даною (Водосвяття – 1 або 2 січня, Рожаниці – 8, 9 вересня, свята Мокоші, Русалії та ін.). Див. ще чол. Дан.
ДАНИСЛАВА – Богині Дані слава!
ДАНИЦЯ, ДАНКА, ДАНОЙКА, ДАНОЯ, ДАНЧИЦЯ – зменшені від Данислава.
ДАНУТА – зменшене від Дана.
ДАРА, ДАРЕНА, ДАРИНА, ДАРКА – подарована; народне українське Одарка; вважають, що це ім’я адаптоване з церковнослов’янського Дарія, однак цілком можлива давня язичницька етимологія, про що свідчать широкі словотворчі властивості основи дар- у всіх слов’янських мовах.
ДАРИСЛАВА – 1) дарунок слави; 2) яка дарує славу.
ДАРОМИРА – дарунок миру.
ДАРОСАВА, ДАРОСЛАВА – дарунок слави.
ДАТКА – дана, подарована; чеське.
ДВИНА – рухлива, сербське.
ДВОРКА, ДВОРНА, ДВОРЯ, ДВОРЯНА – сербські; від двор – замок, зала, королівський палац.
ДЕВА, ДЕВАНА (ДІВА) – Богиня гаїв і лісів; див. докладніше Діва.
ДЕЛИМИРА – див. Ділимира.
ДЕВОЯНА – див. Діва.
ДЕНКА – зменшене від Денниця.
ДЕННИЦЯ – одне з імен Богині ранкової зорі; народна назва планети Венери; латинська назва цієї зірки Люцифер була перекручена християнством на ім’я антипода Бога; хоча ранні християни Люцифером називали й самого Христоса, й Іоанна Христителя, й діву Маріам (Марію) – у значенні «світанкова зоря», але згодом склався стереотип образу «ворога роду людського», що засвідчило відверту ворожість християнства до природніх етнічних релігій. Див. ще Дива.
ДЕСА, ДЕСАНА, ДЕСАНКА, ДЕСКА – скорочене від імен на Десно-.
ДЕСИБОРА, ДЕСИБОРКА – від сербського десно – право і боротьба.
ДЕСИМИЛА – від сербського десно – право і мила.
ДЕСИМИРА, ДЕСИМИРКА– від сербського десно – право і мир.
ДЕСИСАВА, ДЕСИСЛАВА– від сербського десно – право і слава.
ДЗВЕНИМИРА – та, що дзвенить усьому миру.
ДЗВЕНИСЛАВА – дослівно слава, що дзвенить; дзвінка, гучна слава.
ДЗВІНКА – скорочене від імен на Дзвін-.
ДЗІДЗИЛІЯ – у поляків Богиня-покровителька шлюбу, тотожна грецькій Венері; її молять про потомство. Див. ще Дідилія.
ДИВА– вранішня зоря.
ДИВКА, ДИВЛЯНА, ДИВИНА – від Богині Диви.
ДИВНА – дивовижна.
ДИВОВИЦЯ – ім’я однієї з русалок у творах Ю. Миролюбова.
ДИКАНА, ДИКИЦА – сербські від основи дика.
ДИКОСАВА, ДИКОСЛАВА – сербські дика і славна.
ДІБРОВКА, ДУБРАВКА – народжена в діброві (священному гаю); ім’я дочки Юрія Всеволодовича, першої жінки Василька Романовича.
ДІВА, ДІВАНА, ДІВИЦЯ, ДІВОЙНА – у всіх слов’ян – Богиня гаїв і лісів (пор. з римською Діаною). Вона ж Дива, Діва, Дівія, Золота Баба; у поляків Дзєванна; в Київській Русі знайдено артефакт із зображенням Діви з написом «Дhвица».
ДІДИЛІЯ – слов’янська Богиня жіночої плідності; її вшановують усі жінки, особливо вагітні, а безплідні просять Дідилію, щоб послала родючість. Статуя цієї Богині була прикрашена коштовностями; руки підняті – одна затиснута в кулак (символ труднощів народження), а друга долоня вільно розкрита (символ благополучних пологів). За легендами, в Києві був один з найвеличніших храмів цієї Богині, їй приносили в жертву квіти, плоди (Грушко Е., Медведєв Ю.).
ДІЛИМИРА, ДІЛИНКА – від діло і мир; сербські.
ДІНОЧА – значення не з’ясоване. Ім’я відоме з напису на пряслиці: «Решек Диночи».
ДІЯ, ДІЯНА, ДЕЯНА – від дія, діяльна.
ДНІПРА, ДНЕПРА, НЕПРА – від назви ріки Дніпро.
ДНІСТРА, ДНІСТРЯНА – від назви ріки Дністер.
ДОБА – скорочене від Добра.
ДОБРА, ДОБРАНА, ДОБРАНКА – скорочене від імен на Добра-.
ДОБРАВА – від українського діброва, російського дубрава. Ім’я моравської княжни Х ст. Див. також Дібровка, Дубровка.
ДОБРИЛА, ДОБРИНА – добра; південнослов’янське.
ДОБРИНКА, ДОБРИНЬКА – добра, добренька; південнослов’янське.
ДОБРИЦА, ДОБРИЦЯ – добра; західнослов’янське.
ДОБРОГНІВА – від добро і огниво (пор. гнівлива – запальна); донька чеського короля Болеслава; жона польського князя Мстислава.
ДОБРОДІЯ – та, що робить добро. Руська княжна ХІ ст. Добродія – згодом Євпраксія.
ДОБРОЛЮБА – від добра і люба.
ДОБРОМИЛА – від добра і мила.
ДОБРОМИРА – дослівно добра до миру.
ДОБРОНІГА – від добра і ніжна. Ім’я дочки Рогніди і Володимира-христителя.
ДОБРОСАВА, ДОБРОСЛАВА – добра слава.
ДОБРОТА, ДОБРОТИЦЯ – добра; західнослов’янське.
ДОБРУНА, ДОБРУНКА, ДОБРУША – сербські; скорочені від імен на Добр-.
ДОДОЛА – слов’янська Богиня Літа, уособлення Дощу – небесної вологи: так у слов’ян називається дівчина, яка виконує танець дощу у весняних обрядах. Часто дівчині, яка виконує цей обряд, ім’я залишається на все життя. Богиня Додола – «наречена» Перуна, покровителька молодих дівчат, допомагає їм у забавах, іграх, піснях, таночках та ворожіннях на долю; вона знає всі дівочі таємниці й секрети. Обряди, присвячені цій Богині, в Україні називаються «водіння Куста» або «Тополі», в Росії – «Гостейки», в Білорусі – «Куста».
ДОДОНА – те саме, що й Додола.
ДОЖНИЦЯ – народжена на вечірній зорі (Венера).
ДОЛЕСЛАВА – та, що славить Богиню Долю; славна доля; ім’я-новотвір.
ДОЛИЦЯ, ДОЛКА – скорочене від імен на Доля-.
ДОЛЯ – ім’я Богині, яка наділяє немовлят при народженні всіма добрими чи поганими якостями, пророкує їм майбутнє; Долю завжди треба умилостивлювати принесенням їй подарунків. Дослівно доля означає частина, частка. Серби називають її Стрічею (добра Доля), вона пряде рівну золоту нитку життя людини; її протилежність – Недоля (Нестріча).
ДОЛЯНА – зменшено-пестливе від Доля; так називають доньку Долі – переносно улюбленицю Долі, якій Богиня дарує тільки найліпшу частку.
ДОМА, ДОМЕЙКА, ДОМЕНА, ДОМИРА – сербські; скорочені від імен на Дом-.
ДОМАНЯ – дослівно домашня, хатня; так ще називають жінку Домовика, яка допомагає господині дому. Варіанти імені – Домаха, Домця та ін.
ДОМОВІДА – те саме, що Доманя, Доможириха.
ДОМОЖИРИХА – ім’я жіночого хатнього духа, відоме в деяких російських губерніях; подружня пара Домовика.
ДОМОЛЮБА – та, що любить дім.
ДОМОСЛАВА – та, що приносить славу своєму дому; славить свій дім.
ДОРОГА – 1) народжена в дорозі; 2) дорогоцінна, коштовна: дорога2 з наголосом на останньому складі (див. також сербське Драґа).
ДОСТА, ДОСТЕНА – достатньо; надавали таке ім’я 9-й, 10-й дитині; болгарське.
ДРАГА – дорога, мила; болгарське, сербське.
ДРАГАНА, ДРАҐАНА, ДРАГИНА – дорогоцінна; південнослов’янські, болгарські.
ДРАГИНИЦЯ, ДРАГИНЯ, ДРАГИЦЯ – скорочене від імен на Драг-, Дорог-.
ДРАГОБИЛА – сербське ім’я вили в народній пісні; від дорога і була.
ДРАГОЛЮБА – від дорога й люба.
ДРАГОМИЛА – від дорога і мила.
ДРАГОМИРА – дорога миру; ім’я матері чеського князя Вячеслава.
ДРАГОСЛАВА – дорога слава.
ДРАГОЯНА – скорочене від імен на Драг-.
ДРАГУНА, ДРАГУТИНКА, ДРАГУША, ДРАГЧИЦЯ – сербські; скорочені від імен на Драг-.
ДРАЖА, ДРАЖАНА, ДРАЖЕНА, ДРАЖЕНКА – сербські; скорочені від імен на Драж- – чудова.
ДРАЖЕСАВА, ДРАЖЕСЛАВА – чудова слава; від сербського драж – чудова, принадна, чарівлива (рос. прелестная).
ДРАЖЕСНА, ДРАЖКА – сербські; скорочені від імен на Драж-.
ДРЕВА – народжена в гаю (серед дерев); легендарна дочка праотця Богумира, родоначальниця племені древлян (ВК, дощ. 9-А).
ДРУЖИНА – 1) подруга, супутниця життя; 2) військо княжих часів.
ДУБИЦЯ – ім’я однієї з русалок у творчості Ю. Миролюбова.
ДУБРОВКА – див. Дібровка; легенда про княгиню Дубравку розповідає про язичницький храм трьох Богів: Лада, Бода і Лелі, до яких прості люди сходилися в перший день травня, щоб помолитися, принести пожертви. Цей храм княгиня Дубравка перетворила на християнський костьол Святої трійці. Легенда взята з хроніки ХVІ ст., тому переписувачем, який вже міг не знати справжніх імен Божеств, вірогідно, була допущена помилка – Бода замість Рода або Вода.
ДУКА, ДУКАТИНА, ДУКАТИНКА – сербське від дука – князь; дукат – золота монета, коштовна прикраса, яку слов’янки носили на шиї.
ДУНАВА, ДУНАВКА, ДУНАЙКА – від назви річки Дунай; сербське.
ДУНИЦА, ДУНКА, ДУНЯ – зменшене від Дунава.
ДУХНА – польське і сербське від дух, духовна.
ДУХОВЕНА, ДУХОВОЯ – сербське від дух, духовна.
ДУША, ДУШАНКА, ДУШЕНКА, ДУШКА – душа, душечка; мотиви називання цим іменем, вірогідно, спомини про душі прародичів, які час від часу народжуються в Яві. З народними уявленнями про душу поєднується поняття вищого божественного начала людини, поняття святості. Загалом, у слов’ян слово душа вважалося також ніжним, пестливим (до жінки, дитини, чоловіка): «душа моя», «душенька» тощо.
ДУШИЦА – сербське від душа, ймовірно, й назва квітки душица (лат. Origánum vulgáre) – народні назви материнка, ладанка; духмяна.
Е
ЕНЕЯ – давня назва Європи; від вене, венеди – давньослов’янські племена, аборигени Європи; пор. назви енети, Енетія, Венеція.
Є
ЄЗЕРА, ЄЗЕРИНА, ЄЗЕРКА, ЄЗЕРКИНЯ – сербське Озерина (від озеро).
ЄЛЕНЯ – олениця; південнослов’янське від єлень – олень.
ЄЛИБОРА, ЄЛИБОРКА – не з’ясоване, сербське.
ЄЛИКА, ЄЛИНА, ЄЛИЦА, ЄЛКИЦА, ЄЛУША – ялина, сербське.
ЄЛИЦЯ – ялинка; південнослов’янське; від єліца – ялинка.
ЄЛІСАВА, ЄЛІСАВКА – лісова; сербське.
ЄЛКА – ялинка; болгарське, сербське.
ЄСЕНА, ЄСЕНЯ – осіння, народжена восени; від південнослов’янського єсень – осінь.
ЄСЕНІЯ – від єсень – осінь.
ЄСЕНКА – скорочене Есенія; від єсень – осінь.
Ж
ЖАДАНА – бажана (від укр. жадати – хотіти).
ЖАЛИЦЯ – ім’я однієї з русалок; повір’я про те, що Жалиця переслідує жницю, яка замешкалася у полі ополудні, і скаржиться на свою долю; їй не можна співчувати, бо відбере силу.
ЖАРА, ЖАРАНА, ЖАРЕНА, ЖАРИНКА, ЖАРКА – сербські від жар.
ЖАРЕНИЦЯ – дух (персоніфікація) жару пічного; зафіксоване на Вологодщині (Росія).
ЖАР-ПТИЦЯ – 1) від жар – горіти, палати; 2) образ променистого Сонця, що сяє, як жар. Той, хто добуде хоч одну її пір’їну, матиме велике щастя. Жар-птиця живе в райському саду, де ростуть молодильні яблука – плоди вічної молодості. В цих міфах відображене вічне відродження природи навесні. Слов’янська Жар-птиця подібна до грецького Фенікса.
ЖДАНА – очікувана (від ждати – чекати).
ЖДИСЛАВА – та, що жде (чекає) славу.
ЖЕЛАНА – те, що й Бажана, Жадана; болгарське.
ЖЕЛАНЯ – пестливе від Желана.
ЖЕЛИМИРА – від давньослов’янського желати; бажати миру.
ЖЕЛИСАВА, ЖЕЛИСЛАВА – від давньослов’янського желати; бажати слави.
ЖЕЛЯ – Богиня похоронного плачу, жалю, скорботи, яка супроводжує покійного на похоронне вогнище. Звідси жальник – могила. У ВК (дощ. 25) згадується Карна (Кара, Кручина) і Жля (Жаль, Журба). Пор. також назву селища Жуляни – Желяни (саме ця форма згадується у літописанні); болгарське ім’я пояснюють як скорочене від Желязка – залізна.
ЖЕЛЯНА, ЖЕЛЯНКА – бажана.
ЖИВА – Богиня життя, дочка Лади, яка, за уявленнями слов’ян, перевтілюється в зозулю, пророкує майбутнє. Її вшановують 2 травня, молять про довголіття та здоров’я. Поляки вважають її дочкою Трояна. За Ю. Венеліним, храм Живи стояв на березі Варни на половині дороги з Ростока до Густрова. Містечко називалося на її честь Живан. Тут варили чудове пиво на свято врожаю; 1235 р.: за велінням князя Ніклота V містечко Живан відбудували після занепаду. Саксонці ж називають це місто Шван. Храм Живи відомий також у Словенії на р. Савиці.
ЖИВАНА – те саме, що Жива, Живена; польське Жевонія. За Прокошем, Жевонії приносили жертви після того, коли почули перший спів зозулі, рахуючи, скільки років життя «накує» птаха. Вважають, що в зозулю перетворюється сам Володар Всесвіту і говорить людям про їхнє майбутнє. У Польщі храм на честь Живи називався Живець, а в українців живцями називаються священні джерела. Див. ще чол. Жив’є; сербські Джива, Дживана.
ЖИВАНІЯ, ЖИВАНИЦЯ, ЖИВАНКА, ЖИВЕНА – від життя.
ЖИВАРАДА, ЖИВОРАТКА – радісне життя.
ЖИВИЦЯ, ЖИВКА, ЖИВКАНА, ЖИВКІЦА – жива, жвава; болгарські, сербські; дають ім’я на свято Живи.
ЖИВОДАНА – жива, жвава; болгарське; дають ім’я на свято Живи.
ЖИВОДАРА, ЖИВОДАРКА – та, що дарує життя.
ЖИВОДРАГА – життя дороге.
ЖИВОЇНКА, ЖИВОЙКА, ЖИВОЙНА – зменшені від імен на Жив-.
ЖИВОЛЮБА – та, що любить життя.
ЖИВОМИРА, ЖИВОМИРКА, ЖИВОМИРНА – сербські; мирне життя.
ЖИВОСАВА, ЖИВОСЛАВА – славне життя.
ЖИЖА – дух вогню; пор. дитяче жижа – гаряче; так застерігають дітей від опіків; білоруси кажуть: «Жиж унадзівся» – коли засуха; див. чол. Жиж.
ЖИЛЕНА – живуча.
ЖИРОМИРА – див. чол. Жиромир.
ЖИРОСЛАВА – див. чол. Жирослав.
ЖИТНИЦЯ – ім’я однієї з русалок за Ю. Миролюбовим.
ЖИТОМИРА, ЖИТОМИРКА – 1) мирне життя; 2) жито для миру; в Україні назва давньоруського міста і легендарне ім’я; див. докладніше чол. Житомир.
ЖІНИЦЯ, ЖІНКА – сербське жінка.
ЖУРАВКА – жін. рід від назви птаха журавель.
ЖУРИСАВА, ЖУРИСЛАВА – журлива слава; сербські Джурисава, Джурислава.
ЖУРНА – ймовірно, скорочене від Журислава.
З
ЗАБАВА – та, що бавить, дає відпочинок; Забава Святославівна – руська княгиня ХІІ ст., онука Всеслава Полоцького, сестра Предслави («Слово про Ігорів похід»); руська княгиня Забава Ярославна – дочка чернігівського князя Ярослава Всеволодовича; з української билини галицького циклу відома Забава Путятична, яка стала жінкою Соловія Гудимировича.
ЗАВИДА – завидна.
ЗАГОМИРА, ЗАГОМИРКА – сербське; ймовірно, за мирними горами.
ЗАГОРА, ЗАГОРКА, ЗАГОРКИНЯ – та, що прийшла з-за гір (південнослов’янське ім’я).
ЗАМУНЬ – 1) ймовірно, похідне від земля; 2) пор. назва озера Земени (в басейні Пруту); 3) назви міста і села у Сербії Земун і Земуник (А. Баич). Міфологеми: ім’я священної корови, від якої, за ВК, походять кравенці (дощ. 7-Є): «Дажбог народив нас від корови Замунь, і були ми кравенці». «І тече вода жива до нас, і пиймо тую, бо все од Сварога до нас життям тече. І пиймо її, як джерело життя Божого на Землі. Тут бо корова Замунь іде до поля синього і починає їсти траву ту і молоко давати. І тече те молоко до хлябів, і світить уночі звіздами над нами» (8(2)). За С. Наливайком, корова Замунь цілком узгоджується з арійським міфом, де zamin – земля. Ведійські мудреці вважали себе синами Корови-Землі і Бика-Неба.
ЗАПРИНА, ЗАПРЯНА – від заперти; називали тоді, коли народжувалася 9-та або 10-та дитина; болгарське.
ЗАРА, ЗАРАНА, ЗАРИНА, ЗАРИЦЯ, ЗАРУНКА – зоря, зірка; болгарські, сербські.
ЗАСЛАВА – вірогідно, скорочене від Ізяслава.
ЗБИҐНІВА – див. чол. Збиґнів.
ЗБИЛЬКА – сербське; скорочене від Збислава.
ЗБИСЛАВА – див. чол. Збислав. Збислава Святополківна – дочка Святополка Ізяславовича, перша жона короля польського Болеслава Кривоустого; Збислава-Палагія Всеволодівна – княжна, дочка Всеволода Юрійовича (нар. 1179 р., Густинський літопис).
