Т
ТАБІТА – чаклунка; можливо, те саме, що й Табіті.
ТАБІТІ – 1) ім’я скіфської Богині домашнього вогнища, опікунки сім’ї і державного устрою; 2) пор. південноукраїнське діалектне кабиця – пічка для приготування їжі надворі; кадити – курити пахучі трави на честь Богів, а також топити піч, враховуючи, що ім’я відоме через посередництво старогрецької (Геродот). Пор. також коба – ворожіння, чаклунство та похідне від нього кобіта (польське, старочеське, західноукраїнське) – жінка. Отже, можливе припущення, що ім’я Табіті пов’язане з жіночими чарами.
ТАЇСЛАВА – див. чол. Таїслав.
ТАЙНА – таємнича; сербське.
ТАМИСЛАВА, ТОМИСЛАВА – від томан – десять тисяч; багатотисячна слава.
ТАНА, ТАНКА – тонка, тендітна; болгарське.
ТАТА, ТЕТА, ТЕТКА – батьківська (татусева – від тато); ім’я чеської княгині (V-VI ст. або VІІІ ст.) – сестри Лібуші, дочки князя Крока.
ТАЯ, ТАЇНА – скорочені від Таїслава.
ТВЕРДА – зменшене від Твердислава.
ТВЕРДИСЛАВА – тверда (міцна) слава.
ТВОЙСЛАВА – твоя слава; згадується в Моравії в 1302 р.
ТВОРИЛАДА – див. чол. Творилад.
ТВОРИМИРА – див. чол. Творимир, Творило.
ТВОРИСЛАВА – див. чол. Творислав.
ТЕПЛА – народжена в теплу пору.
ТЕРЕБИЛА – вірогідно, від давньослов’янського треба – жертва Богам; мотиви називання – дитину посвячували для служби Божої, щоб вона вижила (коли дитина була кволою і було мало надії на її порятунок).
ТИНКА – сербське ім’я від грецького Атина (Athena) – божественна ткаля, «девоjка, коjа мота преслицу да зора брже сване»; її прославляють на свято в середині липня (за Слободаном М. Филиповичем).
ТИХА, ТИШКА – скорочене від імен на Тихо-.
ТИХОМИРА – від тиха і мирна; спокійна.
ТИХОСАВА – те саме, що Тихослава.
ТИХОСЛАВА – від тиха і слава – скромна.
ТІМАРЕТА – значення не з’ясоване; ім’я однієї з пророчиць храму в Додоні, яка, на думку Геродота, була пелазгійського походження. Докладніше легенду див.: Променея.
ТІТЯНА – грудаста (народне «цицяста»).
ТОЛИГНІВА – див. чол. Толигнів.
ТОЛИСЛАВА – див. чол. Толислав.
ТОМИЛА – 1) дуже мила; 2) та, що втомлює; від давньоруського томити (вірогідно, мали на увазі томити любощами); 3) скорочене від імен на Томи- (тьма, тисяча).
ТОМИСЛАВА – див. чол. Томислав. Ім’я жони князя Леха – засновника Польщі, який вийшов з Білої Хорватії в 550 р.; ім’я королеви Хорватії (згадується в 914 р.).
ТОМИРА, ТОМИРИДА – багатомирна.
ТОМИРИС – цариця Томирис (амазонка) згадується в 529 р. до н. е. (Свод древнейших…)
ТРАВНА, ТРАВУНА – сербське травнева.
ТРАЙКА, ТРАЇНА, ТРАЯ, ТРАЯНА – третя.
ТРЕБА, ТРЕБКА, ТРЕБОВА – 1) потрібна; 2) пожертвувана Богам – батьки в якості виконання боргу перед Богами віддавали дівчинку до храму для навчання на служительку культу.
ТРЕЙДА, ТРЕНА, ТРЕНКА, ТРОЙКА – зменшені від Трояна.
ТРИГЛАВА – давньослов’янська Богиня Землі, означає три складові частини землі: ґрунт, вода і повітря. Див. чол. Триглав.
ТРИМИРА – див. чол. Тримир.
ТРИСЛАВА – триславна.
ТРОЯНА, ТРАЯНА – 1) третя дочка; 2) похідне від Бога Трояна (Траяна); болгари вважають Трояна Богом Правди; сербське.
ТУГА – сум, печаль. Персоніфікація горя, близьке до Карна, Желя, Обида (кара, жалощі, збитки, втрати); див. у ВК (дощ. 7-Б, 8, 25 тощо).
ТУКА – жирна.
ТУРИСАВА, ТУРИСЛАВА – від тур і слава; могутня слава.
ТУТАНА – місцева, мешканка землі, країни; згадується в 1102 р. в Богемії.
У
УБА, УБАВА, УБАВКА, УБАВНА – ймовірно, від сербського збиток. Мотивація називання – зупинити надмірну народжуваність.
УГОДА, УГОДНА – від угодна, догідлива.
УЛАДА – спокійна; та, що вміє ладити з усіма.
УЛИБА – усміхнена.
УМА – розумна.
УМИЛА, УМІЛА – 1) розумна, мила, приємна; 2) умілиця, та, що все вміє; 3) ім’я дочки новгородського князя Гостомисла Буривойовича, останнього князя з роду Славена. Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиблого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йому значення сну: від сина Умили продовжиться княжіння його. Так і сталось: Умила була одружена з Годославом, князем бодричів, і народила сина Рюрика, нащадка Славена, який успадкував Новгородський княжий стіл у 862 p.
УМНА – розумна.
УНА – юна.
УНЕМИРА – див. чол. Унемир.
УРШИЛА – не з’ясоване; історична особа, жона польського короля ХVІ ст.
УСИНЯ – варіант Овсеня (Овсиня).
УСЛАДА – 1) дослівно, та, що дає насолоду; 2) жіноча пара Бога Услада.
УСМІХА – усміхнена, весела.
УСУДА – сербська Богиня Долі.
УТА, УТВА, УТИЦЯ – качечка.
УТІХА – втіха.
УТРЕНЯ – вранішня зоря; народжена на світанку.
Х
ХВАЛА – скорочене від імен на Хвал-. Те саме, що й Слава.
ХВАЛЕНА, ХВАЛИНА – скорочене від імені Хвалибога.
ХВАЛИБОГА – хвала Богу.
ХВАЛИБУДА – побажальне будь хвалена.
ХВАЛИМИРА – хвалена миром.
ХВАЛИСЛАВА – хвали славу; відоме у південних слов’ян у 1150 р.
ХЛАДА – холодна, народжена в холодну пору.
ХЛІБА, ХЛІБИНА, ХЛІБНА – сербські від хліб.
ХОВАНКА – схована, збережена.
ХОДА – скорочене від імен на Ход-.
ХОДИМИРА, ХОДИМИРКА – від ходити серед людей.
ХОДИСЛАВА – ходяча слава.
ХОРОШКА – хороша.
ХОРОШУНЯ – зменшено-пестливе від Хорошка.
ХОТЕНА, ХОТЯНА – від давньруського хоть – коханка, любимиця, наложниця; бажана жінка.
ХОТИНА – те саме, що Хотена, Хотяна; сучасні мовознавці неправомірно виводять це ім’я з грецького Фотинія (від phos, photos – світло); вірогідно, це ім’я злилося із близькозвучним слов’янським.
ХОТЬКА – зменшене від Хотена.
ХРАБРИНА – хоробра; болгарське.
ХРАНА, ХРАНКА – зменшені від імен на Хран-.
ХРАНИМИРА – та, що зберігає мир.
ХРАНИСЛАВА – та, що зберігає славу.
ХРУСАНА, ХРУСІЯ – від Хорс (у сербів).
Ц
ЦАРЕВНА – царівна; болгарське.
ЦАРКА, ЦАРЕВКА – царська; сербське.
ЦВІТА – західнослов’янське; від цвіт, квітка.
ЦВІТАНА – 1) від цвісти, квітуча; 2) народжена в цвітні (квітні).
ЦВІТИНА, ЦВІТКА – те саме, що Цвітана.
ЦВІТОЗАРА – від квітка, зоря; болгарське.
ЦВІТОСЛАВА – квітуча слава; та, що славить квіти.
ЦВЯТКА – скорочене від імен на Цвіт-; болгарське.
ЦЕНКА – болгарське цінна.
ЦЕЦА, ЦИЦА – 1) болгарське і сербське скорочене від Цвітана; 2) також Богиня Цеца – подібна до Живи, римської Церери, грецької Деметри, які дають поживу і саме життя людства. Ця Богиня родючості не могла бачити голодної дитини – вона вигодовувала кожну самотню дитину.
Ч
ЧАДОГОСТА – див. чол. Чадогость.
ЧАДОМИРА – дітьми мирна.
ЧАДОМИЛА – дітьми мила.
ЧАДОСЛАВА – дітьми славна.
ЧАЙКА – чайка.
ЧАРА, ЧАРНА – від чари; та, що чарує.
ЧАРОДІЯ – від чара і діяти – причаровувати.
ЧАРУНЯ – зменшено-пестливе від Чародія.
ЧАСТАВА – значення не з’ясоване; ім’я дружинниці чеської княгині Власти.
ЧАЯНА – 1) довгоочікувана дитина, від слов’янського чаяти – очікувати, сподіватися; 2) бажана жінка.
ЧЕРНАВА – чорнява; жінка низького походження.
ЧЕСЛАВА – див. чол. Чеслав.
ЧЕСТА – чесна.
ЧЕСТИМИЛА – див. чол. Честимил.
ЧТИРАДА – див. чол. Чтирад.
ЧУДОДІЯ – від чудо і діяти; ім’я-новотвір.
ЧУДОМИРА – чудом мирна.
ЧУДОМИЛА – чудом мила.
ЧУДОСЛАВА – чудом славна.
ЧУДА, ЧУДНА – скорочені від імен на Чуд-.
Ш
ШАДІЯ – не з’ясоване; західнослов’янське.
ШАНА – шанована.
ШАРКА – 1) вірогідно, від старослов’янського шара – колір, фарба; 2) ім’я дружинниці чеської княгини Власти; 3) див. також чол. Шарко.
ШВАРНЕДЬ – від чеського шварні – вродлива, красуня.
ШОСТА – шоста в родині.
ШУЙЦЯ – лівша.
ШУМИХА – персоніфікація зелені; пов’язана з весняним буянням трав, яке називається шум (Шум і Шумиха згадуються в українських веснянках та гаївках).
ШУТА, ШУТАНА – жартівлива.
Щ
ЩАСТИМИРА – щастя для людей; та, що ощасливлює; ім’я-новотвір.
ЩЕБЕТУХА – та, що любить щебетати; балакуча, говірлива.
ЩЕДРА – щедра (давнє); скорочене від Щедромира; називали народжених на Щедрий вечір.
ЩЕДРИНА – щедра; болгарське.
ЩЕДРОМИРА – щедра для миру (людей); ім’я-новотвір.
Ю
ЮГА, ЮГАНА, ЮГЕНА, ЮГИНА – сербське південна.
ЮГОМИЛА – мила півдню.
ЮГОМИРА – південний мир (світ); сербське.
ЮГОСЛАВА, ЮГОСЛАВНА – південь славлячи; югославка.
ЮНИЦЯ – 1) юнка; 2) з давнього індоєвропейського juvan – молодий, новий; в язичницьких обрядах юнаки і юнки мали велике значення для почину будь-якої служби; відомі «в’юницькі» пісні на весіллях, у весняних обрядах тощо.
ЮТРАНА, ЮТРЕНКА – вранішня; сербське.
Я
ЯБКА, ЯБЛАНА, ЯБОЛКА – яблуня; болгарське, сербське.
ЯБУКА – те саме, що Ябка; сербське.
ЯВА – світ проявленого буття у світогляді слов’янських племен; світ живих людей (ВК, дощ. І та ін.).
ЯВЛИНА – та, що з’явилася на світ; похідне від Ява.
ЯВОРА, ЯВОРИКА, ЯВОРИНА, ЯВОРКА – від явір.
ЯГА – етимологія слова не з’ясована; Баба-Яга – межовий образ між світами Яви і Нави (світом живих і мертвих); як порубіжна постать, вона відіграє значну роль в обрядах посвячення (вікових ініціаціях), де випробовує молодих людей на знання Звичаю, вміння досягати мети тощо; як міфологічна постать Баба-Яга за тисячу років християнізації зазнала значного ідеологічного переосмислення, тому нині важко відновити чистоту образу.
ЯГДА, ЯГІТА, ЯГИЦА – сербські від Яга.
ЯГНА, ЯГНИЦЯ – вівця.
ЯГОДА, ЯГОДКА, ЯГОДИНА – ягідка.
ЯДВИГА – 1) запозичене поляками з давнього німецького Гадвіг, де hadu – боротьба, wig – битва; 2) слов’янська етимологія: можливо, що яд – їжа, друга частина не з’ясована; 3) ім’я польської королеви Ядвиги, жони короля Ягайла. Пор. також зменшено-пестливі: Ядзя, Ягуся (від Яга).
ЯДРА, ЯДРАНА, ЯДРАНКА – мешканка узбережжя Адріатичного моря (Ядранське море); сербське.
ЯНА, ЯНИЦЯ, ЯНОВКА, ЯНУШКА, ЯНЯ – сербські, ймовірно, від свята Купайла, яке в західних слов’ян називається Яньовдень; Ян – тотожний римському Янусу (Богу входу й виходу, початку і кінця).
ЯРА – див. чол. Яр; княгиня з таким ім’ям згадується також в скандинавських сагах; ймовірно, скорочене від імен на Яр-.
ЯРИНА – від яр – кипуча, яра, сильна, родюча. Ім’я княжни, дочки Володимира-христителя, яка не хотіла христитися; вона втекла з дому, щоб зберегти Рідну Віру. Ярина збудувала Святиню Дажбога на горі поблизу річки, де ріс священний дуб, але князівські дружинники спалили святиню, а дуба зрубали. Ярина ж згоріла в храмі. Цю гору пізніше назвали Ярининою, а місце від святилища назвали Яр-пень (Яринин пень), нині річка має назву Ірпінь, Ірпень (за Я. Оріоном).
ЯРОМИЛА – дослівно Ярилу мила.
ЯРОМИРА – див. чол. Яромир.
ЯРОСЛАВА – див. чол. Ярослав.
ЯРУШКА – скорочене від імен на Яр-.
ЯСЕНА, ЯСЕНКА, ЯСИКА – зменшені від Ясна.
ЯСИНЯ – див. Ясна.
ЯСМИНА – від південнослов’янського й українського ясмин – жасмин (також іспанське, арабське Jasmin – райська квітка або дівчина, що потрапляє в рай).
ЯСНА – ім’я Богині згадується у ВК (дощ. 7-В) разом з Інтрою (можливо, Індрою – Перуном). З контексту видно, що це образ, близький до Перуниці, і супроводжує русичів у битві, оберігаючи від ворогів (дощ. 7-В, 28); вона з’являється також при народженні Дажбожих онуків (дощ. 16).
ЯСНОВИДА – 1) та, що ясно бачить; 2) та, яка має ясний вид (лице).
ЯСУНА – сонцесяйна; епітет Матері-Слави, Сонця у ВК (дощ. 7-Е); див. чол. Ясун.
ЯСЯ, ЯСМА, ЯСНА – зменшене від Ясмин, Ясмина (у поляків та сербів стали самостійними іменами).
Дополнительные ссылки:
Именослов (Лозко)
Лозко Галина. Іменослов: імена слов'янські, історичні та міфологічні
Лозко Галина. Іменослов: імена слов'янські, історичні та міфологічні
Лозко Галина. Іменослов: імена слов'янські, історичні та міфологічні
Лозко, Галина Сергеевна
Волхвиня Зореслава Лозко
Праці Галини Лозко
Видавництво «Мандрівець»
