ПРИБУВОЙ – дослівно прибулий воїн.
ПРИВАЛ – 1) прибуток; 2) московське діалектне привал – зять, взятий у дім батьків жінки; укр. приймак.
ПРИЗОР – доглянутий.
ПРИЙМАК – чоловік, взятий у прийми до батьків жінки; відоме як прізвище.
ПРИМИСЛАВ – той, хто прийняв славу; ім’я короля згадується у Ю. Венеліна.
ПРИПІКАЛО – у балтійських слов’ян Бог літньої спеки; про нього відомо з послань полабських єпископів, які в ХІІ ст. руйнували язичницькі храми. У Верхній Лужиці знайдене скульптурне зображення Припікала: юнак з п’ятьма променями сонця навколо голови і з простертими вперед руками – символ сонячного вогню (за О. Фамінциним); нагадує статую Юпітера.
ПРИСТЕНЬ – ім’я духа-домовика, що живе «при стіні» (відомий переважно у білорусів).
ПРОВЕ – у балтійських слов’ян Бог земель Старгородських; йому присвячують старі дуби, які називають священними. За Гельмольдом, храм Прове був оточений дубовою огорожею з двома ворітьми. В храмі також зберігалися скульптури Пенатів, якими була наповнена вся країна. Сюди на свято сходилися люди для жертвопринесень та для здійснення судів. Значення імені, вірогідно, близьке до Прав, Провидіння.
ПРОВИД – передбачливий; провидець.
ПРОДАН – дослівно проданий; дитина, над якою здійснений обряд продажу, який застосовували, щоб запобігти її ранній смерті: дитину передають кумові через вікно, за що він платить символічні гроші та називає себе батьком, а передаючи немовля справжнім батькам, наказує, щоб вони виховали сина нібито для нього. Подібна мотивація називання також в іменах Купленик, Найда, Кума та ін.
ПРОКОШ – корисний; від прок – користь.
ПРОСВІТ – просвітитель; ім’я-новотвір.
ПРОСТИГНІВ – від прости гнів; давньоруське ім’я з Часослова.
ПРОТАС, ПРОТИВА – скорочене від імен на Проти-.
ПРОТИГНІВ – противник гніву; чеське.
ПРОТИВОЙ – воїн, який чинить спротив; чеське.
ПРОТОТІЙ – ім’я скіфського царя, батька Мадія (інший варіант імені Партатуа); див. ще Переп’ят.
ПРОХН – випроханий (у Богів).
ПРОХНО – випроханий (у Богів); князь із династії Драговита.
ПРУС – представник із пруського племені; Прус – предок бодрицьких князів, предок Годослава, батька Рюрика.
ПУГАЧ – назва птаха; так могли називати хлопчика, якщо під час його народження чули крик цього птаха, який вважався віщим.
ПУСТ – за Ю. Венеліним, Бог веселощів у західних слов’ян (етимологія пуст – пустити, протилежність посту, утриманню); пор. пустувати, жартувати.
ПУТИВОЙ – дослівно путь (шлях) воїна.
ПУТИЛО – вірогідно, скорочене від імен з основою на Путь-; можливо, народжений у дорозі; історичне ім’я осавула згадується в «Історії Русів» у 1633 р. під час українсько-польської війни.
ПУТИМИР – дослівно путь (шлях) миру або людський шлях (мир – люд).
ПУТИСЛАВ, ПУТИСИЛ – дослівно путь (шлях) сили.
ПУТША – зменшене від імен з основою на Пут-; ім’я вишгородського боярина, що служив у князя Святополка Окаянного, згадується в ПВЛ під 1015 р. як один із убивць князів Бориса і Гліба.
ПУТЯТА – 1) зменшене від імен з основою на Пут-; 2) від потяти – вбити, зарубати, посікти мечем; ім’я воєводи, який разом із Добринею жорстоко розправився з мирними язичниками у Новгороді, котрі не хотіли христитися. Звідси й приказка: «Путята христив мечем, а Добриня – вогнем». Путята і Ян Вишатичі – брати (обоє були ненависниками язичницької віри Предків). Ян вбивав волхвів на Поволжі.
П’ЯСТ – кулак (пор. зап’ястя – від п’ять пальців); ім’я родоначальника польських князів П’ястів (Мазовецьких), що панували в Польщі до 1370 р.
П’ЯТАК, П’ЯТКО – п’ятий син в сім’ї.
Р
РАГОЗА – від укр. назви рослини рогіз, рогоза.
РАГУЙЛО – не з’ясоване; ім’я київського боярина Рагуйла Добринича, згадується в ПВЛ кілька разів у ІХ ст.
РАДАГАЙС – ймовірно, те саме, що Радогост; античний історик Ісидор Севільський писав: «Король готів Радагайс, скіф за походженням, прихильник культу ідола варварського дикого (або Дива – сербс. Дивљаштва) зруйнував, напавши на Італію з 20-тисячним військом, зневажаючи Христоса, пообіцявши пожертвувати римську кров своїм Богам у разі перемоги. Його армія була оточена римським воєначальником Стиліхоном в гірському поселенні Тоскана і переможена вщент мечем. Після цього цей король був полонений та страчений». Ця подія датується в Ісидора 443 (407) роком. У 447 (409) р. Аларіх (Галарих) помстився римлянам за вбивство короля Радагайса.
РАДАГЕЗ, РАДОГОЗ – див. Радогост.
РАДЕБОЖ, РАДЕБУЖ, РАДОБОГ – той, що радіє Богам, той, хто піклується про Богів; до віроломного хрищення слов’яни мали багато міст із близькими назвами, де були храми рідних Богів: Радебуж, Радебож, Радевин, Радзеград (нині германізоване Рацбург); можливо, назва походить від Бога Радогоста (за Ю. Венеліним).
РАДЕЙ, РАДЕН, РАДЕНКО, РАДЕЦЬ – 1) порадник; похідне від рада; радеть (пор. давньоруське радетель – опікун, старійшина роду, племені, який пильнував, чи представники громади дотримуються Звичаю); 2) похідне від радість, можливо, скорочене від імен на Рад- (радість) пов’язані з періодом Радуниці (поминальний тиждень після Великодня); поширені у сербів (Дечанська грамота).
РАДЕХ – див. Радей.
РАДЕЧКО – похідне від радість.
РАДЖ, РАДЖЕН – сербські, див. Раден.
РАДИВІЛ, РАДЗИВІЛ – русько-литовське ім’я; можливо, від радіти і вільно.
РАДИВОЙ – порадник воїнів, охоронець воїнського Звичаю.
РАДИЛО – можливо, форма імен на Рад-; ім’я боярина київського, відоме в ІХ ст.
РАДИМ – скорочене від Радимир; ім’я легендарного прабатька радимичів (вірогідно, польське плем’я), брат В’ятка – родоначальника вятичів.
РАДИМИР – порадник людський; дослівно заради миру; той, хто піклується про мир; пор. радетель.
РАДИСЛАВ – той, хто дбає про славу; радетель слави; ім’я київського воєводи (ПВЛ, 1161 p.).
РАДИЩА – скорочене від імен на Рад-; велика радість.
РАДКО, РАДЬКО – похідне від радість або радитися; історичне ім’я Радко – молодший дружинник (отрок) Ярослава Ізяславовича (Густинський літопис); козацькі імена – Радко Шпаченко, Радько Михайленко, Радько Батеченко, Радько Богданенко (сотня Горкушина), Радько Матвієнко (сотня Костенкова), Радько Кашовенко (сотня Інгліївська) – згадуються в Реєстрі Війська Запорізького 1649 р. Пізніше стало прізвищем.
РАДОБУД – дослівно той, що пробуджує радість.
РАДОВАН – той, хто радує.
РАДОГОСТ, РАДОГОЩ – гостинний, дослівно радий гостям; ім’я Бога давніх слов’ян, святилище якого було в Ретрі, де стояла його золота статуя. На статуях Радигаста (Радогоста) зображали орла, бика або буйвола, як і на народних гербах певної місцевості. Він вважається Сварожичем (сином Сварога); Бог-оракул, символ потужної плідної сили, сонячного вогню й воїнської доблесті. За легендами, з Богом Радигастом ототожнювали хороброго царя й героя Радагеза, що жив у V ст. і отримав за свій героїзм Божественний чин. На думку О. Фамінцина, Радогощ означає ратник, ратний муж. За Ю. Венеліним (з посиланням на лат. джерела), досі в стіні місцевої церкви в селі Гадебуш вмонтовані залишки металевої статуї Бога та частини його корони у вигляді троянди, які вписані в готичну архітектуру.
РАДОЖАР – дослівно гаряча радість, радість жарка; слово жар застосовувалося і до поняття сонячного світла, тобто осяйний, осяяний радістю.
РАДОМ – скорочене від імен на Рад-.
РАДОМИР – той, хто радує мир (людей).
РАДОСЛАВ – дослівно радісна слава або той, що прославляє радість.
РАДУЛ, РАДУЛЬ – від радіти; західнослов’янське; у сербів: Радул, Радулін, Радуля, Радун, Радут; відоме також в українських козаків ім’я Радул (сотня Корчовська, Реєстр Війська Запорізького 1649 р.).
РАДУША – скорочене від імен на Рад-.
РАДША – те саме, що Радуша.
РАДЬКО – від радіти; або радитися; козацьке ім’я.
РАЗВИГОР – від болгарського развигор – теплий вітер.
РАЙКО – можливо, народжений на Різдво або на обжинки: див. Райок.
РАЙОК – означає Вирій, де перебувають душі Предків; райок – це сніп жита (Дідух), якого запрошують на Різдво до хати: «Ходи, Райок, до мене у двір», «А прошу, Раю, к собі в хату». Він же називається Добро, а в білорусів і москвинів – Спориш: «Ходзи, Спорыш, ко мне на двор». Ім’я надавалося народженим на Різдво Божича-Коляди. Райок запрошують до стодоли також після обжинок.
РАЙЧО, РАЙНО – райський, сонячний; болгарське.
РАЛКО – орач, оратай.
РАНКО – народжений вранці, ранній.
РАРОГ – похідне від старослов’янського рарі – дзвін, звук (в давнину звук і світло ототожнювалися: грім і блискавка); дух Вогню, охоронець домашнього вогнища; вогняний сокіл чеської релігії, за якою Рарог може з’явитися із яйця, яке 9 днів і ночей людина висиджує на печі; його зображали у вигляді сокола з вогненними крилами і з вогняним язиком у дзьобі. Пор. чеське ім’я Ререк, польське Рірик, можливо, Рюрик.
РАТАЙ – орач, хлібороб.
РАТИБОР – воїн, «ратний борець»; ім’я поширене в Київській Русі, неодноразово згадується в ПВЛ: боярин переяславський, посадник Тмутораканський, воєвода Володимира Всеволодовича, син поморського князя Святополка.
РАТИМИР – борець за мир; Ратимир І – князь Хорватської династії (829–838 рр.); ім’я одного з воїнів Александра Невського, відомого надзвичайною хоробрістю (піхотинець, який відбивався від багатьох ворогів одночасно, загинув у бою 1240 p.) і був відзначений серед найхоробріших героїв цієї битви.
РАТИСЛАВ – уславлений ратник (воїн); ім’я боярина ХІІ ст.
РАТМИР – див. Ратимир, Ратомир.
РАТОМИР – захисник миру (людей); див. Ратимир.
РАТША – зменшене від Ратимир, Ратибор; згадується в літописах у 1146 p.
РАХМАН – брагман, індійський жрець; в Слов’янщині слово рахман отримало значення віщун, чарівник, кудесник; в Україні соловей називається «птицею рахманною»; в Московії билинний персонаж Соловей-розбійник має по батькові Рахманов, Рахманович, що може бути наслідком пізнішої християнізації світогляду. Однак зв’язок понять рахман і соловей свідчить про первісну міфологему, вірогідно, одного з давніх віщунів або співців індоєвропейської прарелігії. Власні імена людей із основою Рахман-, можливо, походять з часу народження (Рахманський Великдень – 25-й день після Великодня Дажбожого) або певного присвячення дитини.
РАЦЛАВ – вірогідно, скорочене від Ратислав; ім’я згадується у берестяній грамоті.
РАЧКО, РАЧО, РАШКО – болгарські імена; скорочене від Радко.
РАЧУЙКО – старанний (старослов’янське рачительний); ім’я згадується в літописі в 1147 p.
РЕДИГАСТ – див. Радогост, Радогощ.
РЕКУН – проповідник; той, хто рече – віщун.
РЕКУХА – форма імені Рекун.
РЕТАР – дослівно мешканець міста Ретри (столиці рідної віри), людина зі слов’янського племені ретаріїв.
РОГ – ріг як символ добробуту, достатку; ритуальні роги використовували в Богослужіннях, жертвопринесеннях священних напоїв; ім’я згадується в літописі 1096 р. в Новгороді.
РОГВОЛОД – володар рогу багатства; ім’я Полоцького князя – батька Рогнеди (першої жони князя Володимира-христителя).
РОГДАЙ – 1) той, хто дає багатство (ритуальний ріг передавався на братчинах кожному з учасників із побажаннями і славослів’ями Богам); 2) можливо, виночерпій – той, хто наливає напій на священній Братчині. Історична особа – руський полковник об’єднаного русько-литовського війська князів Венцеслава Світольдовича і Гедиміна Рогдай, воював із христоносцями і татарами на початку ХІV ст. («Історія Русів»).
РОД – ім’я Прабога – творця Всесвіту і людського роду; згадується у ВК: «І тут у Сварги перші Пращури молили: в Роду і Рожаниць – джерело (криницю) випросили, а у Дуба – частку хліба нашого» (дощ. 15-А). Род – духовна енергія Пращурів, яка перебуває в Сварзі, дарує життя людям, звірам, птахам, дає родючий дощ полям і городам, посилає людині Долю. Род єднає всі покоління: померлих пращурів, їхніх живих нащадків і ще ненароджені гілки родів, тобто Він є зміцнювальним ядром народу (нації) – зв’язком минулого, теперішнього і майбутнього, виразником історії свого етносу, який формує і його майбутнє. Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння; здійснюють «рождественноє волшеніє», що означає віщувати за зірками майбутнє родів («родословіє»), читати «Рожденик – книгу, в которій указані добриє і злиє дні і часи і вліяніє їх на судьбу нарождающихся младенців».
РОДАК – родич; можливо, так називали дітей, які народилися на Свято Рода (другий день Різдва Божича – нині святкують 22-23 грудня); історичне ім’я генерального осавула згадується в «Історії Русів» під час козацько-польської війни.
РОДАН – те саме, що Родак.
РОДИН, РОДИК – див. Родак, Родан.
РОДИМИР – 1) родючий; 2) той, що народжує людей (мир); 3) мирний рід.
РОДИСЛАВ – 1) народжений для Богині Слави; 2) людина славного роду.
РОДКО, РОДЬКО – скорочене від імен на Род-.
РОДОБОГ – 1) див. Род; 2) народжений Богом; 3) жрець святині Роду, за аналогією до Миробог, Дажбог.
РОДОМИР – див. Родимир.
РОДОМИСЛ – той, що мислить про рід.
РОДОМИШЛЬ – те саме, що РОДОМИСЛ.
РОДОСВІТ – той, що народжує світло; світлого роду.
РОДОСЛАВ – 1) слава роду; 2) нащадок Богині Слави.
РОЖДЕН – народжений; так називали преважно дітей, народжених на Різдво Божича (див. Родак).
РОЗНІГ – розніжений; ім’я згадується в берестяній грамоті.
РОЗПУТА – 1) народжений на роздоріжжі (розпутті); 2) народжений в негоду (бездоріжжя); ім’я селянина (писемна згадка ХVІ ст.).
РОЗУМ – розумний.
РОКСОЛЯН – ім’я відетнонімного походження: чоловік із племені роксоланів.
РОС – князь, батько князя Славена, обоє – родоначальники русів («Історія Русів»).
РОСВОЛОД – можливо, володар росів; ім’я київського князя – сина Всеслава Полоцького (1044–1101 рр.).
РОСТИМИР – рости для миру; ім’я-новотвір.
РОСТИСЛАВ – слава, що зростає; поширене серед князів ім’я.
РОСТИЧАР – майбутній (зростаючий) чарівник; чарівник, який набирає потужності.
РОСТУН – 1) зменшене від імен на Рост-; 2) народжений на Молодику (на зростаючій фазі Місяця).
РОШ – можливо, Рос; ім’я князя, що згадується в Біблії (книга Єзекіїла, 38.2.3; 39.1).
РУДАК, РУДИК – 1) від рудий – рудоволосий, русий; 2) від руда – кров, тобто кровний.
РУЄВИТ – слов’янський Бог літньої спеки; корінь чеське rujny – палкий, гарячий, пристрасний; або сербське rujan – темно-червоний, жовтогарячий (як епітети Сонця); статуя Руєвита мала сім облич – символ семи теплих місяців, на поясі ж у нього було причеплено сім мечів – символ літнього запалу й пристрасті; його протилежність – див. Поренут.
РУЛАВ – не з’ясоване; можливо, скорочене від Руслан; ім’я боярина Олега Віщого, згадується в літописі 907 року.
РУНО – хутро вівці – символ багатства (використовувалося в обрядах народин та весілля для магії родючості; вірогідно, ім’я має цю ж символіку).
РУРИК – див. Рюрик.
РУС – 1) русявий, світловолосий; рудий, червонуватий; 2) імена на Рус- близькі до етнонімів (назв племен і народів): роси, аорси, ороси, русі, руси; ім’я згадується у ВК: Рус – родоначальник племені русів, наймолодший син Богумира (дощ. 9-А); також в «Історії Русів» князь Рус, ім’ям якого названі русами предки українців.
РУСА – від русявий, світлий; відомий цар Мадій Руса ІV в Урарту (скіфська династія, що 25 років панувала в Азії).
РУСАЛКО – народжений на Русальному тижні (в середині травня, під час Русалій).
РУСАН – те саме, що Рус.
РУСИН – син Руса; належний до Русі.
РУСЛАН – в сучасній лінгвістиці дуже суперечливі погляди щодо походження цього імені: 1) тюркське арслан – лев, однак ця гіпотеза вже дещо застаріла і малопереконлива; 2) рус – назва народу і лан – земля, країна (пор. в інших індоєвропейських мовах laine, land: венелай, саксолайн, роксолайн, інґленд, айленд тощо), що видається природнішим. На думку більшості дослідників, це ім’я – індоарійського походження.
РУСТИЧ – ім’я польського полковника, що воював із козаками на початку ХVІІ ст.
РЮРИК – можливо, від рурик – сокіл; варіанти імені: Єрек, Ерек, Юрик згадуються у ВК і в ПВЛ; онук новгородського князя Гостомисла (за В. Татищевим), відомий своїм надзвичайним здирництвом. Згадується у ВК (дощ. 8, 8(27), 29). Рюриків відомо ще кілька: Рюрик Ростиславович, Рюрик-кир Василій Ростиславович, Рюрик із Овручева, Рюрик – син Ростислава Київського, Рюрик Святославович та ін. (Літопис Руський).
