ЖIНОЧI IМЕНА
А
АКАЦІЯ – болгарське ім’я; від назви дерева (акація – від грецького ake – терен).
АЛЕНА – від алена – яскраво-червона; болгарське.
АЛКОНОСТ – значення не з’ясоване; напівжінка-напівптах, що зображається на слов’янських лубочних картинках. Вона має різнобарвне пір’я, дівочу голову в золотій короні з ореолом, у руках тримає райські квіти, на давніх зображеннях є й пояснювальні написи. Вона називається райською птицею за свій чарівний голос: той, хто почув спів Алконоста, забуває про все на світі. Можливо, цей образ бере свій початок з образу Матері-Слави, яка співає закличну пісню. До неї подібна також слов’янська Жар-птиця та Птиця-Сирин із російської міфології (пор. гр. сирена).
АПІ – ім’я скіфської Богині Матінки-Землі.
АРҐА – значення не з’ясоване; ймовірно, в основі – перекручене Геродотом Яр- (Ярка); Геродот називає двох дочок гіпербореїв, очевидно слов’янок, Аргу та Опіду, які прибули колись із Скіфії на о. Делос, щоб принести дари в святиню Артеміди. Ці дари мали сприяти полегшенню пологів у жінок. За часів Геродота могили цих скіфських дів існували за храмом Артеміди. Делоські жінки щороку на честь Арги й Опіди збирали дари Богині й співали гімни, які склав лікієць Олен.
АЯ – болгарське; скорочене від Майя – народжена в травні.
Б
БАБА – жіночий дух різних стихій: Житня Баба (життя і родючість); Баба Простоволоска (чаклунка); Баба Запічниця (домовичка); Болотна Баба (дух болота); Баба Мара, Біла Баба (Смерть, Доля, розпорядниця часу життя), Баба Яга тощо; первісна сутність – дух Предкині, матері-родоначальниці, належної до світу Нави, часто є посередником між трьома світами (Прави, Нави і Яви). Тільки через накладання християнського світогляду на первісне позитивне значення набула страшних і негативних рис. В етнічних слов’янських релігіях є культ Предків, зокрема, свята Діди й Баби. Це поминальні дні, що їх відзначають кілька разів на рік.
БАГРА, БАГРЯНА – від старослов’янського багряна – червона, рум’яна; болгарське.
БАЖАНА, БАЖЕНА – від бажати – бажана.
БАЙКА, БАЙЯ, БАЯ – від баяти – причаровувати словами, байками, казками.
БАЛИНА, БАЛОМИРА – лікарка, цілителька; від бал, балити – лікувати; староболгарське.
БАНА, БАНКА – див. Бона.
БАНИЦА, БАША – ймовірно, близьке до діалектного карпатського банувати (тужити, сумувати), запозичення з угорського banat (туга, сум) – ЕСУМ; сербське ім’я.
БАСА – краса; сербське.
БЕЖАНА – втікачка; сербське.
БЕЗДІДА – дослівно без діда, безрідна.
БЕЗЦЕНА – безцінна.
БЕНЕДИХА, БЕНУШКА – венедиха: жінка з племені венедів; ім’я відоме в 1185, 1442 рр. у західних слов’ян.
БЕРАНКА, БЕРИНКА, БЕРКА, БЕРКИЦА – зменшені від Берисава, Берислава у сербів.
БЕРЕГИНЯ – дослівно народжена на березі. Назва давньослов’янської Богині, покровительки жіноцтва, що відображає загалом жіночу продукуючу сутність природи. Давнє значення слова берег – високий, тобто місце, вище від самого русла ріки. Все, що пов’язане з берегом, має похідну від нього назву: бережина – берегова трава, побережняк – береговий вітер, берегуля – берегова ластівка тощо. Берегиня також тісно пов’язана з водою (жіноча сутність), березою (жіночий символ). Берегиня згадується у ВК як провісниця славних перемог руських воїнів та бояр, які боронили свою землю від ворогів «ті славні нічого не берегли, ані життя свого – так прорекла їм Берегиня» (ВК, дощ. 7-Ж).
БЕРЕЗА – священне дерево слов’ян; береза – жіночий символ, пов’язаний також із Берегинею.
БЕРЕЗИЦЯ – ім’я однієї з русалок (за творами Ю. Миролюбова).
БЕРИМИРА – побажальне: бери мир!
БЕРИНА – скорочене від Беримира; болгарське.
БЕРИСАВА, БЕРИСЛАВА – побажальне: бери Славу!
БЕСАНА – від санскритського bas – сяяти; сербське; згадується в 1143 р. Беска; див. ще Баса.
БЕСПУТА – беспутня, безталанна.
БІЛА – білка; біла (світла); сербське Бєла.
БІЛАВА, БІЛАНА, БІЛЯНА – зменшено-пестливі від Біла.
БІЛИМИРА – білий мир; болгарське.
БІЛИСАВА, БІЛИСЛАВА – те саме, що Білослава.
БІЛИЦЯ – білка; див. також чол. Білик.
БІЛО – скорочене від імен на Біл-; болгарське.
БІЛОГОРА – див. чол. Білогор.
БІЛОЛЮБА – та, що любить світло.
БІЛОСЛАВА – біла (священна) слава, яскрава слава; болгарське.
БІЛОСНЕЗЯ, БІЛОСНІЖА – білосніжна, згадується на пряслиці з Чернігова ХІ ст.: «Вонеси Білоснізі».
БІЛОЯРА – див. чол. Білояр.
БІЛУЦА – біла, свята, святкова; західнослов’янське.
БІЛЧО – скорочене від імен на Біл-.
БІЛЮРА, БІЛЮРКА – пестливі від Біла; сербські.
БІЛЯНА – біла, білолиця, білокоса.
БІЛЯНКА – те саме, що Біляна.
БІСАНА, БІСЕНА, БІСЕНІЯ – старослов’янське бісер (перлини, дрібне намисто); болгарські, сербські жіночі імена.
БІСЕР, БІСЕРА, БІСЕРКА, БІСЕРИНА – старослов’янське бісер (перлини, дрібне намисто); болгарські, сербські жіночі імена.
БЛАГА – від благо.
БЛАГДАНА, БЛАГДАНКА – від благо дана; сербське.
БЛАГИНЯ, БЛАГІЦА, БЛАГІЯ, БЛАЖЕНА – від благо – добро, щастя, радість, благополуччя; сербське.
БЛАГОВИДА – від благий вид – красива.
БЛАГОВІСТА – від слов’янського благо вістити – сповіщати.
БЛАГОДАНА, БЛАГОДАНКА – від благо дана; сербське.
БЛАГОМИРА, БЛАГОМИРНА – від благо і мир.
БЛАГОРОДНА – хорошого роду; вважають, що це ім’я – калька з грецького Євгенія; популярне в Болгарії.
БЛАГОСЛАВА – благо славити.
БЛАГОЯ – скорочене від імен на Благо-; болгарське.
БЛАГОЯРА – від блага і яра.
БЛАЖА, БЛАЖЕНА, БЛАЖЕНІЯ, БЛАЖКА – скорочене від імен на Благо-; болгарські, сербські.
БЛАЖИМИРКА, БЛАЖІЦА, БЛАЖУНКА – скорочене від імен на Благо-; болгарські, сербські.
БЛИНДА – біла; балтійське; героїня литовського фольклору – найродючіша з жінок, символ життєвої сили.
БОГАНА, БОГДА – зменшено-пестливі до Богдана; сербські.
БОГДАНА – дана Богами.
БОГДАНІЯ – те саме, що Богдана.
БОГДАНКА – зменшено-пестливе від Богдана.
БОГИНЯ – жіноча Божественна сутність; Богиня-Мати; подружня пара Бога-Отця; її уявляють в образах Землі-Матінки, Мокоші, Лади, Рожаниці; в релігіях давніх народів її втілення на Небі – Луна (Місяць), яка мала епітет Цариця Небесна і була первісно жіночим Божеством. Їй випікають жертовні пироги, вареники, що символізують вагітність (начинка). Див. ще Бог, Божич.
БОГИСЛАВА – та, що славить Богів.
БОГИЦЯ, БОГДІЦА, БОГІЦА – зменшене від імен на Бог-; сербське.
БОГОБОЙКА – богобоязлива; сербське.
БОГОВІДА – дослівно та, що відає Богів.
БОГОДАНКА, БОГОДАРКА – від Богдана.
БОГОЛІПА – красива – дослівно Богу ліпша, богоподібна.
БОГОЛЮБА – боголюбива.
БОГОМИЛА, БОГОМИЛКА – Богу мила.
БОГОСЛАВА – див. Богуслава.
БОГОЯ – скорочене від імен на Благо-; болгарське.
БОГУВОЛЯ – божа воля, згадується в поляків у 1150 р.
БОГУДАРА, БОГУДАРКА – згадується в ХІІІ ст.
БОГУМИЛА, БОГОМИЛА – мила Богу.
БОГУСЛАВА, БОГУСЛАВКА – народжена на славу Богам; згодом перейшло в прізвище; українська легенда про Марусю Богуславку відображена в народній пісні-думі ХVІ–ХVІІ ст.: турки забрали Марусю в полон і продали до гарему турецького хана, де вона стала власницею ключів від усього замку; Маруся звільняє з неволі українських козаків, які перебували в темниці майже 30 років.
БОГУХВАЛА – хвала Богу.
БОГУША, БОГУШКА – зменшено-пестливе від імен із коренем Бог-.
БОДА, БОДИНА, БОДИНКА – 1) побажальне: будь! 2) обережна, від старослов’янського бдити – пильнувати.
БОДИСЛАВА, БУДИСЛА – чеські; те саме, що Будислава.
БОЖА, БОЖАНА – присвячена Богу; сербські, болгарські.
БОЖАТА, БОЖАТКА – жінка, яка здійснила ім’янаречення новонародженої дитини (по відношенню до батьків дитини – кума).
БОЖЕДАНА, БОЖИДАНА – дана Богами.
БОЖЕДАРА, БОЖИДАРА – божий дарунок.
БОЖЕМИЛА, БОЖИМИЛА – те саме, що Богумила.
БОЖЕНА, БОЖЕНЯ, БОЖАНА – божа (чеське); жона короля Болеслава Чеського; поширене у південних слов’ян; в народних болгарських піснях.
БОЖЕСЛАВА – Божа слава.
БОЖЕТІХА – Божа втіха.
БОЖЕХНА – божа; білоруське, сербське.
БОЖИКА, БОЖИНА, БОЖКА – скорочені від імен на Бож-, Бого-; болгарські; вірогідно, імена на Бож-, Бог- надавали дітям, народженим на Різдво Божича Коляди.
БОЖИМИРА – див. чол. Божимир.
БОЖИСАВА – те саме, що Божеслава.
БОЖИЦА, БОЖУРА – скорочене від імен на Бож-; західно- і південнослов’янські: болгарське Божура надавалося дітям, народженим на свято Вербиці (болгарське Цвітниця); сербське Божурка.
БОЇСЛАВА – бойова слава; сербське.
БОЙКА, БОЙКІЦА – скорочені від Боїслава.
БОЙНА – бойова; сербське, болгарське.
БОКАНА, БОКОРА, БОКОРКА – не з’ясоване; сербське.
БОЛЕМИЛА – дуже (більше) мила.
БОЛЕСЛАВА – дослівно більш славетна. Ім’я дочки Святослава Володимирського (1196–1252 рр.).
БОЛОТНИЦЯ – див. Баба (Болотна Баба).
БОНА, БОНКА – від бан – правителька; жона імператора Священної Римської імперії Сигізмунда І, короля Чехії (1436–1437). Її володіння, зокрема, сягали Середнього Полісся (Зарічненщина, Україна), де збереглося чимало народних легенд про королеву Бону; цікава версія В. Перуніна про те, що прототип Гоголівського персонажа Вакули, який випросив у цариці черевички для своєї нареченої, звертався не до російської цариці Катерини, а до королеви Бони – такий місцевий поліський переказ існує й досі.
БОРАНА, БОРЕНА, БОРИКА, БОРИНА, БОРИНКА – зменшене від імен на Бор-; сербські.
БОРИМИРА – див. чол. Боримир.
БОРИСАВА – сербський варіант від Борислава.
БОРИСЛАВА – та, що бореться за Славу.
БОРИЦА, БОРИШКА – зменшені від імен на Бор-.
БОРКА, БОРЯ, БОРЯНА, БОРЯНКА – зменшені від імен на Бор-; сербські.
БОРОЛЮБА – та, що любить боротьбу; сербське.
БОРУНА – войовнича.
БОСА – див. Босилка.
БОСИЛКА – назва квітки – чарівної рослини (вірогідно, волошка синя, болгарське босилок, російське василёк); у болгар це ім’я давали народженим на Вербицю (Цвітна неділя); сербське; у східних слов’ян це ім’я за християнського часу, ймовірно, злилося з Василина, Василиса (що також могло бути трансформоване з Веселина).
БОСИЛЬКА, БОСИЛЯ, БОСКА, БОШКАНА – скорочені від Босилка.
БОЯ – скорочене від Бойна, Бояна; сербське, болгарське, словенське.
БОЯНА – 1) бойова; 2) співуча; див. також чол. Боян. Відоме у Богемії, Моравії, Словенії; в Болгарії називають народжених 28 березня – дата пов’язана з болгарським князем Бояном (вірогідно, дата християнізована).
БРАВА – брава.
БРАЙНА, БРАНІЯ – сербські; скорочені від імен на Бран-.
БРАНИБОРА – див. чол. Бранибор (пор. з легендами про войовничих жінок – амазонок).
БРАНИМИРА, БРАНИМИРНА – та, що боронить мир.
БРАНИСАВА, БРАНИСАВКА – те саме, що Бранислава, сербське.
БРАНИСЛАВА – див. чол. Бранислав.
БРАНІЦА, БРАНКА, БРАНКІЦА – сербські; від брань – боротьба; у південних слов’ян, поляків, чехів зменшені від імен на Бран-.
БРАТІНКА – сербське від БратІслава.
БРАТІСЛАВА – 1) та, що бере славу; 2) та, що має славного брата.
БРАТОМИЛА – братові мила.
БРАТОСЛАВА – див. чол. Братослав, а також Братіслава (2).
БРАТУША – скорочене від імен на Брат-.
БРЕЗА, БРЗА, БРЗІЦА – 1) від сербського брз – швидкий, скорий (пор. укр. діалектне борзий); 2) від сербського бреза – береза.
БРЕСЛАВА – та, що обрела (здобула) славу.
БРИЛЯНТИНА – болгарське; в значенні діамантова.
БРОНИСЛАВА – те саме, що Бранислава.
БРЯЧИСЛАВА – див. чол. Брячислав.
БУГА – божа, згадується в Родословії князів та королів хорватських (VІІ ст.).
БУДАНКА – зменшене від імен на Буд-.
БУДЕНА, БУДИМКА – скорочене від імен на Буд-.
БУДИМИЛА – побажальне: будь милою!
БУДИМИРА, БУДИМИРНА – побажальне: будь мирною!
БУДИМКА, БУДІЦА, БУДНА – скорочене від імен на Буд-; сербські.
БУДИСАВА – побажальне: будь славна!; сербське.
БУДИСЛАВА, БОДИСЛАВА – дослівно та, що пробуджує славу; відомі у чехів, сербів.
БУДМИЛА – побажальне: будь милою!
БУЄСЛАВА – буйна слава.
БУЛКА, БУНА, БУНКА – болгарське булка – молода жінка; сербське булка – польовий мак.
БУРА, БУРИНКА – буря.
БУРЯ – народжена в бурю; болгарське захисне.
БУЯНА, БУЙНА – 1) буйна; 2) бойова, те саме, що Бояна.
В
ВАДИМИРА – див. чол. Вадимир.
ВАЗДАНА, ВАЗДАНКА, ВАЗДАРКА – не з’ясоване; ймовірно, від сербського ваздух – повітря.
ВАКЛИНА – чорна; болгарське.
ВАНДА, ВЕНДА – можливо, утворене від Вандала (назва річки Vandalus) або від латинського Veneda – жінка з племені венедів (слов’янка). Легендарна польська королева Ванда відмовилася вийти заміж за германського короля алеманів, який домагався її руки і погрожував, що в разі відмови його страшні полчища знищать її країну. Ванда, зібравши власне військо, вийшла назустріч. Король, побачивши безстрашну королеву й вірне військо, вигукнув: «Можете приносити будь-які жертви своїм Богам, але хай вами завжди правлять жінки!» Король покінчив з життям, впавши на власний меч, а Ванда, принісши пожертви Богам, втопилася в річці Віслі, яку після того стали називати річкою Вандал (Хроніка Великопольська). Про горду Ванду нині знає кожен польський школяр, про неї є й народна пісня: «Ванда лежить в польській землі, що не прийняла німця, краще в подружжя брати свого, аніж чужоземця».
ВАСЛАВА – сербське; ймовірно, те саме що й чол. Вацлав, В’ячеслав.
ВАТРА, ВАТЕНА, ВАТРИЦЯ – скорочене від Ватрослава.
ВАТРОСЛАВА – від ватра – вогонь, кострище і славити.
ВЕДРА, ВЕДРАНА, ВЕДРАНКА, ВЕДРИНКА, ВЕДРУША – від сербського ведар – ясна безхмарна погода, в значенні весела, бадьора; пор. російське з тим самим значенням вёдро.
ВЕЗА, ВЕЗАНКА, ВЕЗІЛЯ – від сербського веза – зв’язок.
ВЕКОСЛАВА – сербське; можливо, скорочене від Великослава.
ВЕЛА, ВЕЛИКА – велика; болгарське.
ВЕЛЕНА, ВЕЛЯНА – від веліти, повелителька.
ВЕЛИАНА, ВЕЛИКА, ВЕЛИНА – від велика.
ВЕЛИБОРА, ВЕЛИБОРКА – вельми войовнича.
ВЕЛИМИЛА – вельми мила.
ВЕЛИМИРА, ВЕЛИМИРНА – вельми мирна.
ВЕЛИНА, ВЕЛИНКА – скорочене від імен на Вели-.
ВЕЛИСА, ВЕЛИСАВА – див. Велислава.
ВЕЛИСЛАВА – велика слава.
ВЕЛИЧКА – велика; так називають тих, хто народився на Великдень.
ВЕЛКА, ВЕЛЬКА, ВЕЛЯНА – сербські; скорочені від імен на Вел-.
ВЕНА, ВЕНЕТА – жінка з племені венетів; болгарське.
ВЕНИСЛАВА – від вінок і слава; увінчана славою.
