ЗБРАСЛАВА – вибрана Славою.
ЗВАНА – покликана.
ЗВЕНИСЛАВА – те саме, що Дзвенислава; Звенислава Всеволодівна – ім’я дочки Всеволода ІІ Ольговича князя київського (1139–1146 рр.).
ЗВЄЗДА, ЗВІЗДА – зоря, зірка; болгарське, російське.
ЗВЄЗДИЦЯ – зоря, зірка; болгарське.
ЗВІЗДАНА, ЗВІЗДЕНА, ЗВІЗДЕНКА – від звізда; болгарське, сербське; сучасна народна етимологія звіздам дана – показана зорям.
ЗВІЗДОБРАНА, ЗВІЗДОБРАНКА – зорями обрана.
ЗВІЗДОМИЛА – зорям мила.
ЗВІЗДОМИРА – зірка світу; болгарське.
ЗВІЗДОСЛАВА – зіркова слава.
ЗВІНКА – дзвінка; «Русалка Дністрова», 1837 р.
ЗВОНА, ЗВОНКА, ЗВОНЧИЦЯ – скорочене від імен на Звон-.
ЗВОНИМИЛА – від дзвінка і мила, сербське; див. ще імена на Дзвін-.
ЗВОНИМИРА – від дзвінка і мирна, сербське.
ЗВОНИСЛАВА – дзвінка слава, сербське
ЗДЕНА, ЗДЕНКА, ЗДИНКА – створена; моравське, богемське (у чехів); скорочене від Здеслава, Здіслава.
ЗДЕСЛАВА – створена славно; моравське, богемське (у чехів), сербське.
ЗДІСЛАВА – створена славно; моравське, богемське (у чехів).
ЗДРАВА, ЗДРАВИНА, ЗДРАВИЦЯ – здорова; від назви рослини здравець; болгарські.
ЗДРАВКА, ЗДРАВОЙКА – скорочені від Здравина; болгарські.
ЗДРАВОМИЛА – від здорова і мила, сербське.
ЗДРАВОМИРА – від здорова і мирна.
ЗДРАВОСЛАВА – здоров’ям славна.
ЗЕЛЕНА – зелена; мабуть, народжена навесні, коли з’являється зелень.
ЗЕМНА – Богиня Землі у поляків. Прокопій писав, що цій Богині приносили в жертву різні плоди полів, садів і городів, а під час жнив для неї випікали хліб.
ЗЕРНЯ – зерно; мотиви називання – народження під час посіву, символ родючості. Дітей у давніші часи ласкаво називали «зернятко моє». Існує звичай сіяти зерно на могилі родичів – вважається, що їхні душі перевтілюються в дітей цього роду.
ЗИМА – Богиня зими; її уявляють як повну білосніжну жінку в шатах із хуртовини. Буває доброю й сердитою, залежно від поведінки людей.
ЗИМАВА – 1) дослівно дочка Зими, народжена взимку; 2) холодна, непривітна.
ЗИМАНА, ЗИМЕНА, ЗИМОВКА – від зима; сербські.
ЗІРКА – 1) зірка (небесна), планета; 2) з наголосом на другому складі – ясновидиця, далекоглядна.
ЗЛАТА, ЗЛАТАНА, ЗЛАТЕНА, ЗЛАТИВА, ЗЛАТИКА, ЗЛАТИНА – золота; західнослов’янські.
ЗЛАТИБОРА, ЗЛАТИБОРКА – 1) золотий борець, із сербської; 2) та, що поборює зло.
ЗЛАТИЛА – золота; болгарське.
ЗЛАТИЦА – золота; з болгарської; іменами на Злат-, Золото- називають народжених 18 жовтня (ймовірно, дата християнізована).
ЗЛАТКА, ЗЛАТНА – скорочене від імен на Злат-.
ЗЛАТОГОРКА – золота гірка; міфічний персонаж – донька підземного князя (за В. Казаковим).
ЗЛАТОДАРА, ЗЛАТОДАРКА – та, що дарує золото.
ЗЛАТОЗАРА – золота зоря.
ЗЛАТОЛИКА – золотолика.
ЗЛАТОМИЛА – від золота й мила.
ЗЛАТОМИРА – золотий мир.
ЗЛАТОСАВА, ЗЛАТОСЛАВА – золота слава.
ЗЛАТОЦВІТА – золота квітка; мотиви називання – мали на увазі колір волосся новонародженої або красиву зовнішність взагалі.
ЗЛАТУНА, ЗЛАТУНКА – скорочене від імен на Злат-.
ЗМІЄНОГА БОГИНЯ – за скіфською легендою, прамати скіфів-слов’ян; грецькі писемні джерела подають дуже плутані відомості про неї: вона дочка Тартара (Підземного світу) і Геї (Землі), жила в Гілеї (на узбережжі Чорного моря), де сховала в печері коней Геракла. Побачивши таку дивну істоту, Геракл здивувався і запитав про своїх коней. Діва-Змія запропонувала взяти її за жінку, лише за такої умови вона поверне коней. Від Геракла вона народила трьох синів. Залишаючи Змієногу, Геракл передав їй свій лук, пояс і золоту чашу, що була причеплена до пояса, та наказав жінці виростити синів і випробувати їх таким чином: хто зуміє підперезатися поясом Геракла та натягнути тятиву його лука, тому бути царем землі. Це зміг виконати наймолодший син Скіф. Саме від нього походить народ скіфів. Її брат Ахіл також у грецьких джерелах вважається скіфом (див. Ахіл). Символіка образу напівдіви-напівзмії може лише вказувати на її жіночу земноводну сутність (зображалася як морська діва, русалка); Змієногу Богиню ще називають Муза Борисфеніда, дочка Дніпра. Зображення Богині були поширені ще за часів Київської Русі на медальйонах, які називали змієвиками, що використовувалися як обереги. За легендами, що існують до нашого часу, місце печери Змієногої Богині на о. Хортиця. Див. ще Геракл та Скіф.
ЗМІЯ – за давньою Вірою слов’янських народів – охоронниця домашнього майна, подвір’я, добробуту родини, первісно наділена позитивною символікою: дух родоначальниці, Предкині, господині. Збереглася засторога, що зміїв (вужів) не можна вбивати в себе на подвір’ї, навіть якщо вони п’ють молоко з корови. Щоб цього не сталося, дворовим зміям спеціально залишають на ніч молоко в мисочці. Змія в давніх релігіях символізує достаток молока, сметани, масла, тобто багатство і родючість взагалі. Є прикмета: якщо змія повзе в двір – на добро, з двору – бути біді. В деяких країнах Слов’янщини змія зображається в короні; є багато легенд про змію, яка приносить багатство. У всіх віруваннях простежується зв’язок між поведінкою людини і тим, що приносить змія. Християнство намагалося знищити поняття священності змії в світогляді слов’ян, надавши їй негативних рис і створивши образи змієборців. Можливі мотиви називання – народження на «зміїні свята» – час сузір’я Змієносця (30 листопада – 18 грудня), Здвиження (14 вересня) тощо. Див. також Змій.
ЗНАМЕНА, ЗНАМЕНКА – знаменита.
ЗНАТА – знатна; чеське.
ЗОЗУЛЯ – назва пташки, що, за легендами, зберігає ключі від Вирію; мотив називання цим ім’ям – народження на свято Живи (що уособлює зозуля), 2 травня. Див. ще Жива.
ЗОЛОТОВОЛОСКА – та, що має золоте волосся; ім’я казкової красуні.
ЗОРАНА, ЗОРИНА, ЗОРИНЯ – скорочені від імен на Зор-.
ЗОРЕМИЛА – див. чол. Зоремил.
ЗОРЕСЛАВА – див. чол. Зореслав.
ЗОРИКА, ЗОРИНА, ЗОРИЦЯ – та, що сяє, як зірка; від зорити – блискати, блищати; Зарица – сербська королівна (дочка короля Милутина); ім’я поширене в болгар, сербів, поляків, чехів та ін.
ЗОРИНЯ – ім’я Богині вранішньої зорі: «ти бо Зориня, Сонцю вістяща» (ВК, дощ. 7-Ж).
ЗОРИСАВА – сербське; те саме, що Зореслава.
ЗОРКА – зіронька; болгарське.
ЗОРНIЦА – Зірниця; болгарське.
ЗОРОЛЮБА – 1) зорям люба; 2) та, яка любить зорі.
ЗОРЯ – Богиня вранішньої Зорі згадується у ВК (дощ. 8(2)): «Тут бо Красна Зоря іде і коштовності нанизує на прикраси свої».
ЗОРЯНА – скорочене від імен на Зор-.
ЗРЕНА, ЗРИНА – сербські; можливо, зірка або від зір, зрити (дивитися).
ЗРЕНКА, ЗРНИЯ, ЗРНИКА – сербські; скорочені від імен на Зре-, Зрі-.
І
ІВА – верба; називали на Свято Вербиці.
ІВАЙЛА – від вити, звивати, завивати; див. чол. Івайло; болгарське.
ІВАЛИНА, ІВЕЛИНА – скорочене від Івайла.
ІВИАНА – форма від Іва; в Болгарії ім’я-новотвір.
ІВИЦЯ, ІВКА – молода верба; мотиви називання – народження на свято Вербиці (неділя перед Великоднем Дажбожим).
ІВОНА – болгарське; ласкаве від Іва.
ІГЛИКА – назва рослини; болгарське ім’я.
ІГРАНА, ІГРУША, ІГРОСЛАВА – сербські, від ігра – гра, іграшка.
ІДИСЛАВА – дослівно іди, славо!; сербське.
ІЗБАВА – 1) рятівниця; 2) з давньоруської ізбыток – достаток.
ІЗБОРА – вибрана.
ІЗВОРАНА, ІЗВОРИНА, ІЗВОРКА – оригінальна, вишукана; сербські.
ІЗЯСЛАВА – див. чол. Ізяслав; ім’я приймачки-вихованки князя Володимира Васильковича, згадується в ПВЛ.
ІЛМЕРА – ім’я Богині Води (Матері Вод), яке по-фінськи звучить Ілматар-Каве; за епосом «Калевала» на честь цієї Богині назване Ільменське озеро; цим ім’ям називалася сестра Славена і Руса, про що є згадка в ПВЛ; етимологія Ільмень – лиман (Пит. іст. ономастики Укр.). Пор. ведійське Індрані – жінка Індри-громовержця; українське Блискавиця, Перуниця; жінка з племені ільмів (ільмерців ВК).
ІЛОНА, ІЛОНКА – з угорської Іlona, з грецької Нelene – сонячне світло; те саме, що Олена; поширені в Болгарії.
ІМЕНІЯ, ІМЕНКА – скорочені від Ім’яслава.
ІМ’ЯСЛАВА – ім’ям славна; сербське.
ІНГА – інша; див. чол. Інго.
ІНКА, ІНОЙКА – інша, чужоземка.
ІНОСЛАВА – 1) чужеслава; 2) славна в чужих краях; сербське.
ІСКРА, ІСКРЕНА, ІСКРЕНИЦЯ – 1) іскра; 2) щира (старослов’янське іскренна).
ІСТИНА, ІСТИНКА – істина.
ІСТИСЛАВА – та, що шукає славу.
ІСТОКА, ІСТОЧНА – східня, вранішня.
ІСТОМА – знемога, млість.
ІСТРА – дочка ріки; від стародавньої назви Дунаю Істр; див. чол. Істр.
Й
ЙОРГА, ЙОРГОВАНА, ЙОРГОВАНКА – з сербської, від назви квітки йоргован – бузок (рос. сирень).
К
КАЗІ, КАЗКА, КАЗЯ – казкарка; ім’я чеської княгині (VІІІ ст.) – сестри Лібуші, дочки князя Крока.
КАЗИМИРА – та, що повідомляє про мир (від казати).
КАЛИНА – назва куща і, зокрема, його ягід; символ жіночості й краси, використовується у весільних обрядах; сербська дослідниця А. Баіч вважає, що віла-ізворкиня (джерельна віла) Калина пов’язана з пелазгійсько-слов’янським первісним міфом матріархального початку світу; національний символ України: «Без верби й калини нема України»; дівоче ім’я в значенні гарна, красива («Русалка Дністрова»); зменшене – Каля (в Болгарії).
КАМЕЛІЯ – назва квітки; болгари так називають народжених на Вербицю.
КАМЕНА – кам’яна (в значенні міцна); болгари так називають народжених в петрівку (мотивація частково християнізована: від Петро – камінь).
КАНУПЕРНИЦЯ – ім’я однієї з русалок у творах Ю. Миролюбова; народна назва бальзамувальної рослини канупер, можливо, шавлія лучна (з латинського canna-ferula), яку використовують в лікуванні багатьох хвороб.
КАПКА – крапля; болгарське.
КАРИНА – 1) від карий – коричневий, темноволосий; 2) від покора – покірна.
КАРИСЛАВА – покірна Славі.
КАРНА – 1) скорботна; ім’я Богині скороботи (див. ще Желя, Жля); 2) карна – кара, кручина (від крушити – кришити, руйнувати; пор. старослов’янське сокрушити); вірогідно, пов’язане з втратами на полі бою; кара в деяких індоєвропейських мовах – військо.
КАТРАНИЦЯ – ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим).
КАЧА, КАЧЕ, КАЧКА – качечка; болгарське.
КАШЕВА – від каша (священна їжа слов’ян), що вживається в багатьох обрядах, особливо пов’язаних з культом Предків та Рожаниць; відомий напис на пряслиці: «Верітате йу Кашєві»; вірогідні мотиви називання – жінка, яка займається приготуванням священної страви, або народжена після жертвопринесень Рожаниці: «вимолена з допомогою каші».
КВАСЕНА – пухка, як на дріжджах; в Богемії.
КВІТАВА, КВІТАНА, КВІТОНА – квітуча; чеські.
КВІТКА – квітка; символ цвітіння і краси; поширене у всіх слов’ян.
КВІТОСЛАВА – квітуча слава; західнослов’янське і південнослов’янське.
КИСЛИЦЯ – кисла; у значенні плакса.
КИТКА, КИТНА, КИЧКА – китиця, букет; болгарське.
КИТОДАРА – подарована квітка; болгарське.
КЛЕНА – від назви дерева клен.
КОВА, КОВАНА, КОВНА – викувана (подає А. Маринкович-Обровська).
КОЛА – від коло; в сербському епосі – сестра Смолянича.
КОЛЕДА, КОЛЕНА, КОЛЕНДА, КОЛЯДА – народжена на Коляду – свято зимового сонцестояння (21-22 грудня); ім’я існує в усіх слов’ян; за міфологічними уявленнями, Коляда – Богиня, яка народжує молоде Сонце-Божича. Нині існує українське прізвище Коляда. Див. також чол. Коляда.
КОСА, КОСАНА, – та, що має гарну довгу косу; в сербських народних піснях – ім’я віли.
КОСАРА, КОСЕНІЯ, КОСЕНКА, КОСОВКА – ймовірно від коса; сербські; Косара – ім’я болгарської княгині.
КОСТРОМА – жіноча персоніфікація родючої сили; те саме значення, що чол. Коструб.
КОСТРУБНА – те саме, що Кострома.
КОХАНА – любима; загальнослов’янське; від українського й польського кохати (з польського rozkosz – втіха, насолода).
КОШУЛЯ – сорочка; народжена в сорочці.
КРАЇНА, КРАЙНА – з сербської країна.
КРАЙМИРА – край світу; край миру.
КРАЙСАВА, КРАЙСЛАВА – 1) велика слава; 2) слава краю.
КРАЙЯ, КРАЯНА – місцева, землячка.
КРАЛЯ – королева, королівна; переносно – красива.
КРАСА, КРАСАВА – красива, вродлива.
КРАСИЦА, КРАСИЦЯ – красива, вродлива.
КРАСИМИРА – від красна – красива; вродлива миру (людям).
КРАСИСЛАВА – красна слава.
КРАСНА, КРАСЕНА, КРАСИНА – красуня; болгарське.
КРАСОТА – вродлива.
КРАСНОДАРА – та, яка дарує красу.
КРАСНОМИРА – від красна – красива; вродлива миру (людям).
КРАСНОРАДА – красна радість; згадується в 1200 р. в Моравії.
КРАСНОСЛАВА – див. чол. Краснослав.
КРАСУЛЯ – від назви квітки; красива.
КРАСУНЯ – вродлива, красива.
КРАЧУНА, КРЕЧУНА – народжена перед Різдвом Божича; Кречун, Корочун – назва осінньо-зимового періоду, коли настають найкоротші дні в році (від осіннього рівнодення до зимового сонцестояння). Іноді Крачун, Крачуна означає кінець – закінчення року, а не смерть у буквальному значенні, і тим більше не Чорт, як це подають окремі фольклористи.
КРЕКА – те саме, що чол. Крек; одна з жінок Атили, яку він узяв із Подніпров’я (448 р.).
КРЕМЕНА, КРЕМЕНКА, КРЕМАНІЯ – від кремінь; сербське.
КРЕСЯ – від кресало, можливо, народжена на сонцекрес.
КРИВА, КРИВ’Я – жінка з племені кривичів.
КРИЖАНА – від крига, крижана – холодна; можливо, охрещена (від польського криж – хрест).
КРИНА, КРИНКА – криниця; давньоруські Крини – русалки або духи джерельних та криничних вод; опікунки родючості; їхній символ – водяна лілія, поширений жіночий оберіг і елемент декоративного мистецтва Київської держави.
КРУНА, КРУНИЦА – гроно у сербів.
КРУШЕВИЦА, КРУШКА – груша, грушка; болгарське.
КУДІЛЬНИЦЯ – жіночий дух, що живе в каменях, які в давні часи стояли на межах земельних володінь; за народними уявленнями, вона плете віночок або пряде нитку з куделі; інша форма імені – Кадильниця, можливо, пов’язана з розпалюванням межового Вогню; пор. Паликопа, Чур; ще одна форма імені – Удільниця – охорониця земельного наділу.
КУДРА – кучерява.
КУМА – жінка, яка, побожившись, взяла відповідальність разом із рідними батьками виховувати їхню дитину; в давніші часи саме така жінка здійснювала обряд посвячення і наречення дитини. Є повідомлення, що кума – це й «купована мати», яка заміняє хворій дитині первісно обраних кумів після спеціального обряду: жінка, якій номінально продають хвору дитину (за 2-3 коп.), від чого дитина, згідно з народним повір’ям, має одужати (за Б. Грінченком). Тобто обряд, подібний до того, який описаний під іменами Продан, Купленик тощо. В скіфо-сарматські часи існувало й власне ім’я Кума, відоме з напису на могилі «амазонки», яка загинула на війні (О. Чертков).
КУНА, КУНКА – куниця; наречена; символ жіночої статі (на весіллях інсценізують пошук куниці мисливцями).
КУПАВА – від давньоарійського кореня куп-, що первісно мав значення збудження. Так називали дівчаток, народжених на свято Купайла, день літнього сонцекресу. Купавою також називають рослину – водяну лілію. Слово купавий означає красивий, гарно, по-святковому вбраний: «На нашій вулиці все купали й молодці, а нема, нема найкупавшого» – співається в одній з купальських пісень. Купава, Купавна – «жінка з гордою ходою, пишно вбрана» – народне пояснення імені. Існує кримська билина про Купаву – богатиршу, амазонку.
КУПАЛА – те саме, що й Купава; жіноча пара Бога Купайла. Її вшановують 21-22 червня. Пор. з латинським Купидон, грецьким Кибела – імена Богів кохання, шлюбу і родючості.
КУПИНА, КУПИНИЦЯ, КУПИНКА – купина.
КУПЛЕНА – див. чол. Купленик.
КУТИХА – жіночий дух хатнього кутка, що живе переважно в кутку під піччю; пор. назву святого кутка – покуть, а також назву поминальної страви кутя, яку присвячують духам Предків, охоронцям дому. Пор. ще московське кутить – пити, гуляти, веселитися (поминальні обряди завжди супроводжувалися надмірним вживанням їжі та пиття).
КУЧЕРА – кучерява.
КУЯВА, КУЯЧА, КУЙОВА – сербські (подає А. Маринкович-Обровська); значення не з’ясоване; ймовірно, від кувати; пор. міфологічний сюжет: Сварог виковує дитину (функція сотворення).
