ВЕНЦЕСЛАВА, ВЕНЦЕСЛАВКА – від вінець і слава; увінчана славою.
ВЕРА, ВЕРАНА, ВЕРЕНА, ВЕРИЦА, ВЕРНА – сербські; скорочені від імен на Вер-, Віро-.
ВЕРБА, ВЕРБКА, ВЕРБАНА – від верба; болгарські.
ВЕРБИСЛАВА – сербське; та, що славить вербу; так називали на свято Вербиці.
ВЕРБИЦЯ – ім’я однієї з русалок.
ВЕРИСЛАВА – те саме, що Вірослава; сербське.
ВЕРОДАНА, ВЕРОДАНКА – сербське, те саме, що Віродана.
ВЕРХУСЛАВА – дослівно та, що на вершині слави; історичні особи: жона Ростислава Рюриковича (ХІ ст.); Верхуслава Всеволодівна (нар. 1180 р.) – дочка князя Всеволода Юрійовича (Густинський літопис).
ВЕСЕЛА – весела.
ВЕСЕЛИНА – весела, та, що веселить.
ВЕСЕЛИЦЯ, ВЕСЕЛКА – весела, веселка.
ВЕСЕЯ, ВЕСКА – 1) жінка з племені весь (угро-фінське плем’я, що мешкало поблизу Ладозького озера); 2) селянка: від слов’янського весь – село.
ВЕСНА, ВЕСНЯНА – народжена навесні; болгарське, сербське.
ВЕСТА – див. Віста.
ВЕТРАНА – сербське, див. Вітрана.
ВЕЧЕРИНКА, ВЕЧЕРКА – народжена увечері.
ВИДАНА – 1) видна, вродлива (з наголосом на другому складі); 2) народжена на свято Вида (Видів день, коли показують все своє добро Світовиду, 15 червня (за н. ст.) за язичницьким календарем); 3) та, над якою здійснили обряд «продажу» (з наголосом на першому складі, див. також чол. Продан).
ВИДАНКА, ВИДЕНА, ВИДЕНКА, ВИДИМКА, ВИДИНА, ВИДИЦЯ, ВИДНА – сербські; зменшені від імен на Вид-, Видо-.
ВИДОВДАНА, ВИДОВДАНКА – дана Видом (Світовидом).
ВИДОЙКА, ВИДОЙЛА – сербські; скорочені від імен на Вид-, Видо-.
ВИДОЛЮБА, ВИДОЛЮБКА – див. Відолюба.
ВИДОМИЛА – Виду (Світовиду) мила.
ВИДОМИРА, ВИДОМИРКА – див. Відомира.
ВИДОСАВА – див. Видослава, видна, вродлива (південнослов’янське ім’я), можливо, також пов’язане зі Світовидом літнім (15 червня).
ВИДОСЛАВА – 1) та, що відає славу; 2) та, що славить Світовида.
ВИЛА – русалка, див. Віла.
ВИЛИНА, ВИЛИНКА – зменшене від Вила, Віла.
ВИЛОБОРА – вила борова; сербське.
ВИЛОГОРА, ВИЛОГОРКА – вила гірська, сербське.
ВИЛОСАВА, ВИЛОСЛАВА – вила славна.
ВИЛУНА, ВИЛУША – зменшене від Вила.
ВИНКА, ВИНОЙЛА, ВИНОСАВА – сербське, не з’ясоване, ймовірно від вино (виноград); в значенні п’янка2.
ВИТОСАВА, ВИТОСЛАВА – те саме, що Видослава.
ВИХОРА, ВИХОРКА – від вихор.
ВИШЕНА – те саме, що ВишнА (2); у ВК згадується ім’я одного з Богів Вишень у значенні Всевишній (дощ. 15-Б); існує також народна назва знаку Зодії – Вишена (Змієносець, що припадає на період від 30 листопада до 18 грудня за астрономічним календарем).
ВИШЕСЛАВА – вища слава.
ВИШНА, ВИШНЯ – 1) назва ягоди вишня; 2) жіночий рід від прикметника вишній, тобто Божественний; болгарське.
ВИШНИЦЯ – ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим); сербське жіноче ім’я.
ВІДА – від відати; болгарське, сербське.
ВІДЖЕНА, ВІДЖЕНКА – від сербського віджаті – бачити неодноразово; мабуть, у значенні ясновидиця.
ВІДОЛЮБА, ВІДОЛЮБКА – відає про любов; сербське.
ВІДОМИЛА – відає про любощі (милування).
ВІДОМИРА, ВІДОМИРКА – відає про мир (людей).
ВІДОСАВА – сербське; ймовірно, Відослава.
ВІДОСЛАВА – та, що відає славу.
ВІДУНА, ВІДУНКА, ВІДУША – та, що відає, ясновидиця.
ВІЙОРА, ВІЙОРКА – сербське, не з’ясоване, ймовірно, від віяти.
ВІЛА, ВИЛА – слов’янські духи-діви, опікунки рослин, водних стихій; русалки.
ВІНКА – скорочене від Венислава.
ВІНЦЕСЛАВА – увінчана славою (переважно королева); див. ще чол. Вінцеслав.
ВІРА – 1) з давнього індоєвропейського *vuer – справжній; слов’янське значення – вірна, правдива, незрадлива; християнські проповідники, створюючи свої міфи про «святих» Віру, Надію і Любов, переклали латинське Фіда нашим ім’ям Віра; 2) офіційне мовознавство розглядає ім’я Віра як кальку з грецького Pistis, що також непереконливо; 3) в українській, як і в інших слов’янських мовах, є багато слів із коренем вір-: віра, вірити, довіряти, вірний, довірений, повір’я тощо, що свідчить про його широкі словотворчі можливості, а отже, і слов’янське походження імені. Див. чол. Вірко, а також «легенди» імен Надія, Любов.
ВІРОДАНА – 1) вірою дана; 2) вірна, віддана.
ВІРОЛЮБА, ВІРОЛЮБКА – та, що любить віру або любить вірно.
ВІРОСАВА – те саме, що Вірослава.
ВІРОСЛАВА – див. чол. Вірослав.
ВІРУША – скорочене від імен на Віро-.
ВІСТА – віщунка: від вість – повідомлення. Пор. у римлян Богиня Веста – хранителька домашнього вогнища, у греків – Гістія (Гестія). Цій Богині присвячували головні державні святилища, вогонь яких вважався символом державної міцності й могутності. В храмах Вести служили прекрасні діви – весталки, які берегли священний Вогонь. У скіфській релігії за державний Вогонь відповідає Богиня Табіті, яка тісно пов’язана з інституцією царської влади, тобто державного керма.
ВІТОМИРА – болгарське поєднання латинського вікторія – перемога і слов’янського мир.
ВІТРАНА, ВІТРИНКА – скорочене від Вітрослава.
ВІТРИСЛАВА, ВІТРОСЛАВА – вітру слава; сербське.
ВІХРЕНА – від вихор; болгарське.
ВІЩЕСЛАВА – дослівно віща слава.
ВЛАДА, ВЛАДАНА, ВЛАДЕНА – 1) владна, володарка; 2) ладна – гарна.
ВЛАДИВОЙКА – владна воячка.
ВЛАДИКА, ВЛАДИНКА, ВЛАДИЦЯ – сербські; скорочені від імен на Влад-, Волод-.
ВЛАДИМИЛА – дослівно мила володарка.
ВЛАДИМИРА, ВЛАДОМИРА – та, що володіє миром (людьми).
ВЛАДИСАВА, ВЛАДИСЛАВА, ВЛАДОСЛАВА, ВЛАДОСЛАВКА – та, що володіє славою; славна володарка.
ВЛАДКА – сербське; скорочене від імен на Влад-, Волод-.
ВЛАДОЙКА, ВЛАДОЙЛА, ВЛАДУША – сербські; скорочені від імен на Влад-, Волод-.
ВЛАЙСАВА, ВЛАЙСАВКА, ВЛАЙКА – сербські; скорочені від імен на Влад-, Влади-.
ВЛАСТА – владна. Чеська княгиня Х ст. Власта очолювала дружину, що складалася з дівчат-воїнів.
ВЛАСТЕЛИНА – володарка; та, що має власть (владу).
ВЛАСТИНЯ – сербське; скорочене від імен на Влад-.
ВЛАСТИСАВА, ВЛАСТИСЛАВА – володарка слави.
ВЛАСТОМИЛА – володарка милості. Ім’я служниці чеської княгині Лібуші.
ВЛАСТОМИРА – володарка миру.
ВОВКОМИЛА – від сербського вовку мила; див. ще імена на Вук-; імена на Вовк-,ймовірно, належали до військової магії й стосувалися як чоловіків, так і войовничих жінок (відомо, що жінки-слов’янки часто бували в походах, зокрема й у війську князя Святослава Хороброго).
ВОВКОМИРА – від сербських вовк і мир.
ВОВКОСАВА, ВОВКОСЛАВА – вовку слава.
ВОВКОСТАНА – та, що зупиняє вовка.
ВОВКОЯ – скорочене від імен на Вовк-; сербське.
ВОГНЕДАНА – 1) дослівно Вогонь і Вода. Пор. народні пісні й легенди, де Цар-Вогонь і Цариця-Водиця (Богиня Дана) – два першопочатки буття; 2) «Вогнем дана» (Вогнебогом); ім’я-новотвір.
ВОГНЕДАРА – див. чол. Вогнедар.
ВОГНЕЛЮБА – вогонь любити; ім’я-новотвір.
ВОГНЕСВЯТА – вогнем посвячена; ім’я-новотвір.
ВОГНЕСЛАВА – див. чол. Вогнеслав.
ВОГНЯНА – палка, пристрасна; ім’я-новотвір.
ВОДЯНИЦЯ – жінка Водяника; жіночий дух Води; Водяна Баба; іноді її ототожнюють із Русалкою. Уявляли її оголеною жінкою з довгими косами, які вона розчісує гребенем, вийшовши на берег. Якщо рибалки знайдуть гребінь на березі, то в них заплутаються сіті. На Півночі Росії зберігся фрагмент міфу про Водяничку і діда Савку, який викрадає її худобу і з яким вона бореться, щоб повернути своїх корів. Цей сюжет вже частково християнізований, але нагадує міфи про боротьбу Велеса з Перуном за худобу, в результаті якої йде дощ.
ВОЇНА, ВОЇНКА, ВОЇЦА, ВОЙКА – сербські; скорочені від імен на Вой-.
ВОЙКАНА, ВОКІЦА – сербські; скорочені від імен на Вой-.
ВОЙМИЛА – войовнича і мила.
ВОЙМИРА, ВОЙМИРКА – та, що воює за мир.
ВОЙНА – війна, військова.
ВОЙСАВА, ВОЙСЛАВА, ВОЙНОСЛАВА – та, що воює за славу.
ВОЛЕБОРА – та, що бореться за волю.
ВОЛЕЛЮБА – див. чол. Волелюб.
ВОЛЕМИРА – див. чол. Волемир.
ВОЛЕНА, ВОЛЕНКА – вольова; вільна; болгарські, сербські.
ВОЛЕСЛАВА – від воля і славити.
ВОЛКАНА – від вовк; болгарське.
ВОЛОДАРА – див. чол. Володар.
ВОЛОДИМИРА – див. чол. Володимир.
ВОЛОСИНЯ – від волосся; можливо, народжена під сузір’ям Волосині (Волосожар, Баби-звізди; 14 травня – 21 червня), що є жіночими родовими Божествами, які, за легендами, «рухають час».
ВОЛОТКА – жіноче від велет, волот – велетень.
ВОЛХВА – волхвиня, чаклунка; служителька язичницького храму; хранителька таємничих знань етнічної релігії; в народних переказах часто вживається професійна назва як власне ім’я: князь Волх(в), цариця Волховиця, баба Волхитка, баба Волховка. Етимологію див. чол. Волхв.
ВОЛЯ – скорочене від імен на Воле-; сучасне рідновірське перетворення з Оля (Ольга).
ВОЮША – та, що воює.
ВОЯНА, ВОЯНКА, ВОЯЧА – сербські; те саме, що Бояна.
ВРАТИСЛАВА – та, що повернула славу.
ВРЕЛА, ВРЛА, ВРЛИНА – сербські; ймовірно, від врело – джерело.
ВСЕВІДА – та, що все відає (знає).
ВСЕМИЛА – мила всім людям.
ВСЕНІЖА – ніжна всім.
ВСЕСЛАВА – всім славетна; донька Всеволода Велике Гніздо – князя Володимирського (1176–1212 рр.).
ВТОРУША – друга донька в родині.
ВУКА, ВУКАВА, ВУКАНА, ВУКІЦА, ВУКМАНІЯ – сербські імена від вук – вовк; див. імена на Вовк-.
ВУКОСТАНА, ВУКСАНА – від сербського вовк і стан.
ВУПНОХА – значення не з’ясоване; ім’я з напису на пряслиці з Чернігова, що датується ХІ–ХІІ ст., вонеси Вупноси – віднеси Вупносі; враховуючи чергування приголосних в українській мові (як напр., Солоха – Солосі), ім’я в називному відмінку мало бути Вупноха. В. Казаков реконструює як Вупна і пропонує виводити від рос. назви птаха выпь – рева, плакса, що видається непереконливим; А. Баженова пропонує варіант Вупноса, що також не є переконливим; можемо запропонувати етимологію зі старослов’янського въпити – голосити, якщо врахувати ймовірний перехід о в у (як напр., у словнику Г. Дяченка: волхвъ – вулхвъ); суфікси -ох-, -охн- належить до давньоруських словотворчих морфем, як, наприклад, у поліському матохна (матінка); звідси Вупноха могло означати «плакальниця» (відомі професійні плачки, виконавиці похоронних голосінь).
ВУТЯ – качечка; болгарське.
ВУЧАНА, ВУЧАНКА, ВУЧИЦЯ – Вовчана, Вовчанка, Вовчиця.
ВЯЧЕСЛАВА – дослівно славетніша; від давньослов’янського вятший – старший, головний, більший.
В’ЯЧЕСЛАВА – див. чол. В’ячеслав.
ВЯЧКА – скорочене від Вячеслава.
ВЯЩЕСЛАВА – те саме, що й Вячеслава.
Г
ГАЇНА – від українського гай (див. у Б. Грінченка, гаїна – гай: «В зеленій гаїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчині»).
ГАЇСЛАВА – славляча гаї; ширше – славоспів у священному гаю.
ГАЛАНЯ – 1) галаслива, балакуча; 2) від українського діалектного гал – куля, кругляк (пор. галушка – пухкий виріб з тіста, галька – круглий камінець).
ГАМАЮН – 1) можливо, від гомоніти; 2) віща птиця слов’ян, посланиця Богів, що співає людям божественні слави, віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Вона знає все на світі: і про сотворення Світу, Неба і Землі, і про Богів Прави, духів і героїв, людей і звірів. Але вона може принести бурю і смерть, якщо летить зі сходу Сонця.
ГВОЗДА, ГВОЗДАНА, ГВОЗДЕНІЯ, ГВОЗДЕНКА – сербське гвоздена – залізна; в значенні міцна, витривала.
ГІПЕРОХА – ім’я гіперборейської дівчини (слов’янки), яка разом із подругою Лаодікою несла дарунки – священні предмети, загорнуті в пшеничну солому, – до храму Артеміди (Рожаниці) на Делосі. Як по-слов’янськи звучали їхні імена, нині важко встановити, адже Геродот сильно перекручував наші імена на грецький лад; можливо, найближче до Гіперохи – Перуніка. Це було перше таке священне посольство, яке супроводжували п’ять чоловіків для їхньої безпеки. Ці посланці не повернулися на рідну землю, вони поховані біля храму, де щороку на їхні могили молодь перед вступом у шлюб приносить в пожертву пасмо свого волосся, накрученого на веретено. Згодом подібні обряди стали здійснювати таким чином: діви несуть дари тільки до кордонів своєї країни і передають їх іншим дівам, своїм сусідам, які несуть дари до своїх кордонів і передають так далі, поки дари не прибудуть на о. Делос. За прикладом слов’янок жінки багатьох індоєвропейських народів здійснювали священні обряди із пшеничною соломою. Обряди перенесення хліба через кордони держав відомі ще й в середині ХХ ст. (обряд для зупинення війни, записаний Андрієм Шкарбаном на Поліссі, здійснювався українськими та іншими слов’янськими дівчатами в 1943–1945 pp.).
ГЛЕДА, ГЛЕДНА, ГЛЕДАНА – така, що приємно дивитися, ненаглядна; сербське.
ГОДИМИЛА – від пригожа і мила.
ГОДИМИРА – від пригожа і мирна.
ГОДИЦЯ – 1) народжена в добру годину; 2) пригожа.
ГОДНА – придатна; скорочене від імен на Год-; дружинниця чеської княгині Власти.
ГОЙКА, ГОЙНА – скорочені від імен на Гой-, Гої-.
ГОЙМИРА – гойна і мирна.
ГОЙСАВА, ГОЙСЛАВА – від гойна (щедра, розкішна) слава (ЕСУМ).
ГОЙША – скорочені від імен на Гої-.
ГОЇСЛАВА – від гойна (щедра, розкішна) слава (ЕСУМ).
ГОЛИСЛАВА – сербське; ймовірно, від голем – величезний; величезна слава.
ГОЛИЦЯ – від гола – можливо, обманне ім’я; див. у Б. Грінченка: голиця – чисте поле, прочищене від дерев місце; голиця – спеціальна рукавиця для рибальства (ЕСУМ).
ГОЛУБА – голубка.
ГОРДА, ГОРДАНА – 1) горда; 2) згори дана, тобто дана Богами; 3) сучасна народна етимологія пов’язує з легендарним отцем Орієм (за ВК) і Богинею Даною.
ГОРИГЛЯДА – 1) та, що дивиться згори – переносно гордовита; 2) від горіти і глядіти – дивитися – тобто палкий погляд.
ГОРИСЛАВА – 1) осяйна слава (та, що горить); 2) за версією Лаврентіївського літопису, це ім’я пов’язують із поняттям «горе» стосовно княгині Рогніди (Рогнеди). Рогніда отримала ім’я Горислава після її нещасного шлюбу з князем Володимиром (відомим пізніше як «христитель Русі» і «святий»), який приніс їй стільки горя. Він зґвалтував Рогніду на очах її родини, вбивши батька, двох її братів та свого рідного брата Ярополка, який був нареченим Рогніди; недаремно літописець подав повідомлення, що Рогніда-Горислава намагалася вбити сонного Володимира, але він прокинувся. Князь хотів негайно вбити жінку, проте син захистив матір від гніву Володимира, її було заслано в монастир.
ГОРИЦЯ – гірська; болгарське.
ГОРІСЛАВА – дослівно вгору до слави: від українського діалектного горі – угору.
ГОРЯНА – гаряча, згоряюча; в Болгарії називають народжених на Купайла.
ГОСАВА, ГОСЛАВА – скорочене від імен на Гост-.
ГОСПА, ГОСПАВА, ГОСПОДЖА – господиня, господариня.
ГОСТА, ГОСТАНА – гостинна.
ГОСТЕНА – 1) гостя; 2) зменшене від Гостеніга.
ГОСТЕНІГА – дослівно: та, що ніжить (надто піклується про) гостей (або купців).
ГОСТИВИТА – привітна до гостей.
ГОСТИЛА – скорочене від імен на Гост-.
ГОСТИМИЛА – мила для гостей.
ГОСТИМИРА – мирна для гостей.
ГОСТОЛЮБА, ГОСТОЛЮБКА – та, яка любить гостей.
ГОСТОМИСЛА – та, яка мислить про гостей, яка дбає про гостей.
ГОСТУНА, ГОСТУША, ГОСТЯНА – скорочене від імен на Гост-.
ГОРОДИСЛАВА – дослівно городити славу – охороняти свою славу; родове ім’я дочки Святослава Всеславовича (ІХ покоління від Рюрика), яка була віддана в монастир, де отримала християнське ім’я Євдокія.
ГОЦА, ГУЦА – від вигуку гоц! – гоцати, стрибати.
ГОЯ, ГОЯНА, ГОЯНКА, ГОЄНА – скорочене від імен на Гої-.
ГРАДА, ГРАДАНА – від город, град – місто.
ГРАДИСЛАВА – те саме, що Городислава.
ГРАНИСЛАВА – див. чол. Гранислав.
ГРЕМИСЛАВА – див. чол. Гремислав; ім’я дочки князя Всеволода Олександровича; ім’я дочки Інґвара Ярославовича та інших.
ГРЕЧУХА – ім’я однієї з русалок (за творами Ю. Миролюбова).
ГРОЗА – гроза, грізна; народжена під час грози, західнослов’янське.
ГРОЗДАНА, ГРОЗДЕНА, ГРОЗДІЯ, ГРОЗДИНА – від гроздь – гроно (винограду); болгарські, сербські; існує легенда про красуню Грозданку, яка сподобалася Сонцю, і воно спустило їй золоту гойдалку, щоб забрати дівчину на небо.
ГРОМОСЛАВА – 1) слава, яка гримить; 2) та, яка прославляє грім.
ГРУБА, ГРУБНА, ГРУБИЦЯ – від груба – можливо, міцна, могутня, велика, товста.
ГРУДА – грудка, кругла, грудаста.
ГРУШЕНИЦЯ – ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим).
