«Славянские имена»

І

ІВА – верба; по-батькові Івачевич: документально відоме ім'я галицького боярина Ізбигніва Івачевича.
ІВЕРЕНЬ – від івер – «зарубка на дереві»; осколок Сонця чи Місяця (золота і срібла).
ІВОР – тріска; див. Іверень; відомі імена: Івор Мирославович – боярин суздальський, Івор Молибогович – боярин галицький та ін.
ІГОР – загальноприйняте в мовознавстві пояснення: раннє запозичення зі скандинавського імені Бога Ingvi та іменника varr- заступник; дослівно «охоронець Бога Достатку»; однак, можливе і походження від слов'янського гравець (пор. ігрець – той, хто грає на музичних інструментах).
ІДАНТІРС – значення неясне через грецьку транскрипцію; ім'я скіфського царя, сина Савлія. Він відомий своєю військовою хитрістю і перемогою над перським військом Дарія. Ідантірс застерігав царя Дарія: «Я досі нікого не лякався, і не тікав ні від кого, ні в минулому, ні тепер від тебе... Але спробуй тільки зруйнувати отчі могили, тоді взнаєш, чи будемо ми з тобою воювати, чи ні!»
ІЗБИҐНІВ – див. Збиґнів; відоме ім'я боярина галицького Ізбиґнів Івачевич.
ІЗБОР – вибраний; ім'я сина князя Славена.
ІЗОК – назва місяця червня; народжений у червні.
ІЗЯСЛАВ, ІЗ'ЯСЛАВ – від старослов'янського дієслова із'ять – вилучити, відібрати, тобто той, хто відібрав славу; ім'я кількох князів у Русі. Один з них – онук Володимира-христителя, старший син Ярослава Мудрого, який виступив проти Києва з найманим польським військом і безславно загинув у братовбивчій війні.
ІНГО – неясне; ім'я хорутанського князя, можливо близьке до Ігор (Інгвар).
ІНДРА, ІНТРА – арійський Бог-громовержець, ідентичний слов'янському Перуну; кілька разів згадується у ВК (дощ. 7-В та ін.).
ІНДРИК – син Індри-громовержця, Бог підземних вод, джерел; у слов'янській міфології відомий як Індрик-звір, що прочищає «ключі істочниє», тобто джерела.
ІРІЙ – варіант імені отця Оря (див. ВК, дощ. 38-А); пор. українське діалектне жіночого роду ириця – «дуже стара жінка, відьма», що вірогідно, походить від давнішого вириця (пов'язане з вирій); знахар, чаклун, ворожбит; той, хто спілкується зі світом Вирію (Раю). Слов'янський Рай уявлявся місцем, де перебувають душі померлих Пращурів і звідки посилаються душі новонароджених дітей. З Раю прилітають віщі птиці, щоб віщувати долю народження, шлюбу і смерті. В цю теплу священну країну за морем-окіаном відлітають на зиму птиці, там же знаходиться і терем Сонця, і його чудесний сад, де б'ють джерела Живої води і достигають молодильні яблука.
ІРОГОСТЬ – гість з Ірію (Вирію); Райський гість.
ІСТИСЛАВ – шукаючий славу (від іскати- шукати).
ІСТОМА – втомлюючий.
ІСТР – від назви річки (сучасний Дунай); ім'я посла в 945 р. до Царгороду.

К

КАДМ – значення неясне; можливо від давньослов'янського кадити; син Скіфа, про якого згадує Геродот. Відзначався високою порядністю й почуттям обов'язку, виконав доручення Гелона під час війни з греками.
КАДЮК – від давньоруського кадити – курити, диміти пахучими рослинами при язичницьких Богослужбах; кадило – назва ефіроносної рослини, квітки якої розкриваються вночі і сильно приємно пахнуть (лат. назва Melittis L).
КАЗИМИР – від «казати про мир», тобто передбачати, провіщати мир; ім'я польського короля Казімєжа (нар. 1458 p.), який прославився надзвичайною християнською набожністю.
КАЗКА – оповідач, казкар.
КАЛИНА – назва рослини; чоловіче і жіноче імена, які надавалися переважно знавцям трав, знахарям.
КАЛИНКА – від калина; ім'я знахаря, закатованого християнами в Москві 1677 року за «чародєйство».
КАПИЦЯ – вірогідно, від капище – слов'янський храм, місце поклоніння Богам; пор. український південний діалект кабиця – плита, невеличка пічка, що будується на подвір'ї для приготування їжі в теплу пору року.
КАРИСЛАВ – прославлений карою.
КАРН – можливо від кара; ім'я згадується в літописах – посол Олега Віщого до греків. Див. жіноче Карна.
КВАСУРА – дослівно: той, що «квасить суру» (готує священний напій); ім'я з ВК, дощ. 22: Бог Ладо відкрив Квасурі секрет приготування священної сури.
КВІТАН – народжений у квітні.
КИЙ – кий, палиця з навершям – атрибут князівської влади; історичне ім'я князя, засновника м. Києва; неодноразово згадується у ВК (дощ. 7-Б, 15 –Б, ЗІ, 38-А та ін.).
КІСЕК, КИСЬКО – 1) киса – мішок, гаманець для грошей; 2) похідне від кіска – коса (пор. варіант назви косак – козак); 3) похідне від кицька; ім'я зафіксоване у ВК: один з прабатьків слов'ян, названий «сином Дажбога»: Кишек Великий, внук Бастарна, правив у Голині (Голуні) –столиці Руськолані, який руси залишили через прихід гунів і осіли в Києві (дощ. 17-а, 17-В, 19, 25, 35-А та ін.); варіанти імені: Кісте, Киська, Кишек.
КЛЯ – закляття; ім'я з берестяної грамоти.
КОБЯ – поширена думка, що це ім'я тюркського походження за аналогією імені половецького хана Кобяка; однак, є припущення – від слов'янського кобник – ворожбит; той, хто ворожить за польотом птахів; цікаво також порівняти зі словацьким коблииа – податок священикові, що сплачується міркою зерна (міра сипучих речовин взагалі); кобь – ворожба.
КОВАЛЬ – коваль.
КОЗА – коза (можливо, народжений на Коляду, коли водять «козу», або під сузір'ям Козоріг; астрономічно для нашого часу: 19 січня –16 лютого).
КОЛ – кілок; ім'я згадується у ПВЛ – боярин, посол від князя Ігоря до греків.
КОЛА, КОЛО – можливо, від коло – сонце, а також небо (подібне до грецького polos – вісь, полюс, небо, оберт; пор. слов'янське Сварга, коловорот); один з прабатьків слов'янорусів (пор. з ім'ям Колоксая – сина першого скіфа Таргітая).
КОЛИВАН – ім'я казкового велетня, під яким «коливається земля».
КОЛОБУД – пробуджуючий сонце.
КОЛОВЕРША – дух, що допомагає відунам накопичувати багатство; уявляється у вигляді зайця, або чорної кішки, що живе під полом, або під піччю, має спеціальний мішок для припасів, які приносить господарю (господині). Інша форма імені – Коловергиш; значення імені – швидкий, вертлявий.
КОЛОВРАТ – коловорот (знак Сварги, Сварога); документальне ім'я хороброго русича, що відзначився в битвах з полками Батия.
КОЛОКСАЙ – можливо, «Сонце-цар»; ім'я скіфського царя, наймолодшого сина першочоловіка Таргітая, який успадкував батьківський трон і став родоначальником племені паралатів. Див. легенду про це: Таргітай. Грецький поет VІІ ст. до н.е. Алкман писав: «швидконогі Колоксаєві коні», де коні є метафорою Сонця. Колоксай – не тільки культурний герой скіфів, але й астральне Божество, пов'язане зі святом весняного воскресіння Сонця.
КОЛОТ – можливо, скорочення від сколот (представник племені сколотів).
КОЛОТИЛО – 1) від колотити (розмішувати, збивати масло тощо); 2) колотити – бити.
КОЛЯДА – 1) у Густинському літописі так називається Бог зимового Сонця (це досі єдине писемне джерело, що вказує на Бога Коляду, бо решта належать до усної народної міфології); 2) слово коляда – багатозначне: Святий Вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок; значення слова сучасне мовознавство пов'язує з нижньолужицьким колода., праслов'янським коленда, колокол, латинським calendae та ін.; 3) мотиви надання імені людині – народження на свято Коляди (21, 22 грудня). Нині існує прізвище Коляда. Див. ще жіноче Коляда.
КОМОНЕБРАНИЧ – кінний воїн; ім'я князя згадується у ВК, дощ. 25.
КОРІНЬ – корінь; символіка кореня глибока – зв'язок з родом, міцність, джерело росту: «Де є коріння, там виросте й гілля».
КОРОЧУН – є припущення, що Корочун (Карачун) –одне з імен давньослов'янського Бога зимового Сонця, однак писемних відомостей про нього не маємо; дослівно «короткий день»; назва різдвяного пряника у вигляді вісімки, яким пригощають колядників; найбільш доведеним є його значення як періоду часу від осіннього рівнодення до зимового сонцестояння; мотиви називання дітей – народження в цей час. Див. також Кречун, Куцень.
КОСНЯТА – скорочення від Коснятин.
КОСНЯТИН – 1) українське запізнілий- від діалектного косніти – зволікати, затримуватися; ім'я зафіксоване в 1018 p. 2) нерішучий, небалакучий (пор. також московське «косноязичний»).
КОСНЯЧКО – те саме, що й Коснятин.
КОСТИРЯ – 1) від костер – купа дров, складена для вогнища; 2) від костриця – назва рослини стоколос житній (кукіль); вірогідно, ім'я хранителя святині Огнебога; варіант перекладу ВК, дощ. 6-Е: «Аскольд і пізніше Дир усілися на землях наших, як непрошені князі, і почали князювати. Над ними досі ж були отці. По сьому Костиря, хранитель дому Огнебога [вірогідно, жрець], відвернувся від них, бо були вони охрищені у греків».
КОСТРУБ – вірогідно, близький до Ярила – втілення чоловічої пристрасті; після Купальських свят його солом'яне опудало «хоронили» із спеціальними жартівливими обрядами. Це символізує спад продукуючої сили природи.
КОТИГОРОШКО – похідне від «котиться горошина»; міфологема народження дитини чарівним способом, коли мати з'їла горошинку і народила сина-богатиря; ім'я казкового велетня; див. також Котишко.
КОТИШКО – 1) можливо, скорочення від Котигорошко; 2) похідне від котитися – народжувати потомство.
КОТЯН – похідне від кіт, або від котитися.
КОТЬКО – похідне від кіт, котитися.
КОЦЕЛ – неясне, можливо тотожне іменам на Кот-; документальне ім'я моравського князя 874р.
КОЦЬ – килим, ковдра.
КОЧЕНЬ – дослівно «головатий»; можливо, круглий (пор. качан капусти).
КОЩЕЙ – 1) худий, виснажений чоловік; від слов'янського кость – кістка, або кощ, кощей – раб, прислужник; як вказує Г. Дяченко, «поруч з сідлальниками, конюхами, що сідлали коней, в Київському літописі згадуються і кощеї, які очевидно, служили при рухомих обозах»; 2) ім'я казкового персонажа, що уособлює потойбічне царство, ніч, зиму, холод; 3) можливе припущення, що це ім'я походить від старослов'янського кощюна – язичницька дума, пісня; пізніше християнізоване переосмислення слова кощунствовати (виконувати кощуни) – «оскверняти» християнську церкву.
КРАСНОМИР – красивий людям (миру).
КРАСНОСЛАВ – красою славний.
КРАСУН – красивий.
КРЕС – народжений у місяці вогню (червень, сонцекрес); пор. кресати, кресало, викрешувати вогонь тертям дерева (живий вогонь); за Г. Дяченком, свято Купайла називається кресини.
КРЕСЕНЬ – те саме, що Крес.
КРЕСТНИЙ – в деяких районах Росії (Смоленщина, Середній Урал) збереглось уявлення про Крестного як нечистого духа, що живе на перехресті доріг, або невдоволеного покійника, що загинув не своєю смертю; значення імені пов'язують не тільки з формою хреста (перехрестя, дерев'яні хрести, що ставились на роздоріжжях), але й з поняттям «хрещений батько», що може носити на собі відбиток давнього негативу по відношенню до чужої релігії, в яку навертали насильно. Існує вислів «Крестной попутал», який пізніше перероблений християнами на «Чорт попутав». Див. ще Хресний.
КРЕЧУН – див. Корочун.
КРИВОРІГ – кривий ріг; ріг – символ добробуту, ритуальний посуд; історичне ім'я князя з роду Білоярів, який розбив греків в м. Сурож (згадується у ВК, дощ. 4-В).
КРИВОСЛАВ – викривлена слава.
КРИЛАЧ – крилатий.
КРИКУН – крикливий.
КРИЦЯ – сталевий, залізний, загартований (у значенні міцний).
КРИШЕНЬ – один з Богів Кола Сварожого, згадується у ВК, дощ. 11-Б; ім'я надавалося народженим у місяці Кришні (вірогідно, зимовий період, найближче виведення слова від крига, крижень; або від криж – Сварґа, символ Сварога).
КРІПЧУН – міцний, «кріпкий».
КРУГЛЕЦЬ – кулястий, повний, товстий.
КРУТ – крутий, грізний; історичне ім'я князя бодричів ХІ ст.
КУДЕНЯ – кудесник.
КУДЕЯР – див. Кудіяр; документальне ім'я боярського сина, який закликав кримських татар спустошити Москву в 1571 p.
КУДІЯР – язичницьке: кудесник Ярила;
КУДЛАЙ – кудлатий, патлатий.
КУЙБІДА – дослівно той, що «скував біду».
КУПАВОН – збуджений, пристрасний.
КУПАЛБОГ – те саме, що Купайло; за ВК, дощ. 38-А, Купалбог «до Митнищ правитиме всяким омовінням».
КУПАЙЛО – Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від купа – поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також купатися). На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайло (Собутка) святкувалося вже три тисячі років тому. На честь цього свята у поляків названа священна гора Собутка (Слєнжа). Цікаво, що у росіян нема пісень з іменем Купайло і багатьох обрядів, які збереглися в інших слов'ян (за І. Сахаровим). На півночі Росії є тільки християнізована Аграфена Купальниця.
КУПЛЕНИК – куплений; той, над яким здійснили обряд «продажу»; див. опис обряду чоловіче ім'я Продан, жіноче – Кума та ін.
КУРИЛО – народжений під час бурі (куряви), сильного вітру.
КУЧКО – від куча; ім'я боярина, який мав хутір Кучкове на місці сучасної Москви і був забитий Ю. Довгоруким.
КУЧМА – висока кошлата шапка; дослівно: кудлатий, патлатий.
КУЦЕНЬ – 1) куций, малий; найкоротший день; 2) народжений в період Куценя (від осіннього рівнодення до зимового сонцестояння), який ще має народну назву Корочун.
КУЦЬ – 1) те саме, що й Куцень; 2) чортик.
КУШПЕТ – від кушпела, кушпетити – здіймати пил, куряву.

Л

ЛАДИМИР – 1) від лад і мир, 2) скорочення від Володимир.
ЛАДИСЛАВ – 1) від ладі слава; 2) скорочення від Владислав.
ЛАДО – Бог порядку (ладу), Дід-Ладо – пращур слов'ян; див. ще Ладобог та жіноче Лада.
ЛАДОБОГ – Бог порядку, спокою, миру згадується у ВК, дощ. 38-А, де розповідається, яким Богам треба співати Славу: «І тому Ладобогу, який править лади родинні і благості всякі».
ЛАДОЛЮБ – люблячий лад, Бога Лада.
ЛАДОМИР – ладуючий мир (людей).
ЛАДОСЛАВ – славлячий Лада, див. ще Ладислав.
ЛАЗЬНИК – у білоруській міфології – дух лазні (бані); йому залишають віник і воду, вважаючи, що він париться після півночі, тому не любить, якщо хтось затримується в лазні до ночі. Саме слово лазня походить від лазити – вилізати по драбинці на полицю, де парились. Див. ще Банник.
ЛАПА – лапа; ім'я новгородського воєводи 1364 p.
ЛЕБЕДЯН – син Лебедя; ім'я згадується у ВК, дощ. 34, 36-Б: «Лебедян, його ж називали ще Славер», і він княжив після Кия 20 років. Варіант імені – Лебедень.
ЛЕВКО – зменшене від лев (лев – символізує силу і владу); мотиви називання могли бути пов'язані також із Зодією (у сузір'ї Лева за астрономічним язичницьким календарем Сонце перебуває 11 серпня – 17 вересня).
ЛЕПКО – гарний, красивий (діалектне українське лепський, ліпший). Див. також жіноче Ліпа.
ЛЕСЛАВ – улесливий (від давньоруського лесть); уславлений лестощами.
ЛЕЛЬ – Бог весняного оживлення природи; він же покровитель бджолярства та проростання хлібів; крім землеробського значення, він ще й опікун закоханих, допомагає обирати шлюбні пари; білоруси вважають, що Лель заколисує дітей, наводить на них сон. За польським істориком Длугошем, Лель і Полель – Божественні брати-близнюки, як у римській міфології Кастор і Полукс, що є помічниками людини, особливо воїнів, вершників, моряків; вони – втілення ідеї періодичної зміни життя і смерті, світла і темряви.
ЛЕСЬ, ЛЕСЬКО – діалектне десь – є, єсть; утворене з частки ле і вказівного займенника се, що зазнав редукції, як наприклад, у слові ось; скорочення від Леслав (а не від Олександр, як це вважають нині).
ЛЕХ – родоначальник поляків (легенда про трьох братів: Леха, Чеха, Руса); можливо близьке до російського Леший, Лешко, Лешак, що тотожне українському Лісовику;
дослівно «мешканець лісу». Пор. також зменшено пестливі форми цього імені: Лешек, Лешко, враховуючи польське походження племен радимичів і в'ятичів, які мігрували на територію Московії.
ЛЕЩЕК – зменшене від Лех.
ЛЕГОКО – зменшене від Лех; ім'я короля Малої Польщі Лешка Краківського.
ЛИХАЧ – лихий, злий; писемна згадка – ім'я попа Лихача 1161 p.
ЛИХОВИД – 1) лихий на вид (вигляд); 2) той, хто бачив лихо.
ЛИХОЛАТ – 1) той, хто має погані (лихі) лати (військовий обладунок); 2) пор. також московське переосмислення українського лихий (злий, поганий) – ліхой (бравий, зухвалий).
ЛИХОТА – скорочення від імен на Лихо-.
ЛІК – значення неясне; ім'я скіфа, сина царя Спаргапейта. В ті часи корінь Лік- був досить словотворчим (для власних імен) як у Греції, так і в Скіфії.
ЛІПОКСАЙ – сучасна народна етимологія: «красивий цар»; ім'я скіфського царя, одного з синів Таргітая, родоначальника скіфського племені авхатів. Див. легенду: Таргітай.
ЛІСКО – від ліс, можливо, народжений в лісі.
ЛІСОВИК – лісовий дух, господар лісу; він ніби зливається з деревами, ховається в гіллях чи в покручених коренях дерев, борода його переплетена лісовими зелами, він оброслий зеленим мохом; шум дерев – це його голос; іноді він з'являється людині в образі зайця, дикого козла чи собаки, теляти, кішки, чи навіть поросяти; про нього є безліч повір'їв і переказів. Іноді Лісовиків уявляють як цілу родину з жінками й дітьми, які живуть в лісових хащах, господарюють і харчуються, як люди. Кожен ліс має свого Лісовика, і, якщо забреде чужий, трапляється сварка й бійка. Існує також уявлення про нього як про «царя Лісового», високого поважного в білому одязі й з довгою сивою бородою, справедливого й мудрого повелителя звірів; він ніколи без причини не зашкодить людині. Лісовик охороняє ліс від надмірного полювання чи вирубування, але допомагає тим, хто дотримується правил поведінки в лісі. За звичаєм, у Лісовика просять дозволу на вхід у ліс, полювання, збирання ягід та грибів, ночівлю в лісових хатинках (куренях). Його задобрюють їжею, яку кладуть на галявині (жертвопринесення): хлібом, сиром, великодніми крашанками та ін.
ЛІСУН – див. Лісовик.
ЛІТАВЕЦЬ – див. Перелесник.
ЛІТО – народжений влітку, або на Новоліття, тобто на першому весняному Молодику (первісно літо – рік).
ЛОБ – головатий; переносно здоровий, міцний, грубий (пор. українське лобур, лобуряка).
ЛОБАН – головатий.
ЛОЗКА – 1) від лоза – назва рослини; 2) лоза – весняна хороводна гра, в якій увесь хоровод проходить у «ворота» з піднятих рук двох учасниць, співаючи обрядові пісні.
ЛОСЬ – 1) назва тварини; 2) давня назва сузір'я Великої Ведмедиці.
ЛУГОВИК – дух лугу; луговий, польовий дух; живе в норах на лугу, виходить в полудень і при заході сонця; в цей час його вважають небезпечним для людини: може наслати лихоманку, іншу хворобу. Вірування в луговика характерні для північнослов'янських регіонів.
ЛУДСЛАВ – 1) можливо дуд – видозмінене люд і слава – славний людяністю; 2) від лудити, полуда (одяг, сорочка, покриття, пелюшка) і слава; можливе дослівне значення: «відомий (славний) народженням в сорочці».
ЛУЗАН – назва горішка, який, дозрівши, сам вилущується.
ЛУНЬ – сивий, сірий, білесий; лунь – хижий птах попелясто-сірого кольору.
ЛУЧ – промінь.
ЛУЧЕЗАР – від луч – промінь і зоря, народжений в променях зорі; болгарське.
ЛЮБ – від любити, любов; ім'я духа-охоронця шлюбного ложа. Уявляється в образі пухнастого золотошерсного кота, який тримає в роті стебло рослини, що називається стрілолист. Вважається, що Люб відганяє від спальні Нелюба – такого ж кота, тільки чорного. Любу приносять пожертви у вигляді спеціально випеченого хліба (жіночого і чоловічого символів), які ставлять у потаємних місцях спальні.
ЛЮБАС – коханець.
ЛЮБИК – любий; скорочення від імен на Люб-.
ЛЮБИМ – любимий син.
ЛЮБИСЛАВ – люблячий славу (Богиню Славу).
ЛЮБМЕЛЬ – у білорусів Бог шлюбу; на весіллях його зображає гарний хлопчик років десяти – дванадцяти, вдягнутий у білу сорочку, червоні чобітки, червоний пояс і вінок з червоних квітів; він сидить біля молодих, кладе молодій у черевик гроші, бажаючи цим багатства молодому подружжю; йому співають пісню як весільному Божеству.
ЛЮБОДАР – дарунок любові.
ЛЮБОЗОР – 1) люблячий зорі; 2) любий, приємний на вигляд (для зору).
ЛЮБОМИЛ – любий і милий.
ЛЮБОМИР – любий для миру (людей).
ЛЮБОМИСЛ – люблячий мислити.
ЛЮБОМУДР – люблячий мудрість.
ЛЮБОНІГ – люблячий ніжність (від давньоруського ніга, ніжність).
ЛЮБОР – скорочене «люблячий боротьбу».
ЛЮБОЧАД – люблячий дітей (від слов'янського чадо – дитина).
ЛЮБОШ – скорочення від імен на Люб-.
ЛЮБОЯР – дослівно: «люблячий пристрасно» – від любов і яр – пристрасть, нестримність.
ЛЮБША – скорочення від імен на Люб-.
ЛЮДМИЛ – людям милий.
ЛЮДОМИЛ – людям милий.
ЛЮДОМИР – мирний з людьми; ладуючий людей.
ЛЮДОСЛАВ – славлений людьми; славлячий людей.
ЛЮДОТА – можливо, скорочення від імен на Люд-; документальне ім'я київського коваля-зброяра Х ст. (напис на мечі: «Коваль Людота»).
ЛЮТ – лютий, злий, суворий; народжений в лютому; Лют Свенельдич – ім'я сина воєводи Свенельда.
ЛЮТИЧ – лютичі- назва слов'янського племені; ім'я відетнонімного походження: чоловік з племені лютичів.
ЛЮТКО – те саме, що й Лют.
ЛЮТОБОР – лютий в боротьбі.
ЛЮТОБРАН – лютий в боротьбі (на полі брані –борні).
ЛЮТОМИСЛ – мислячий суворо, люто.
ЛЯДА – за польським істориком Длугошем, Ляда – язичницький Бог західних слов'ян, тотожний римському Марсу, який первісно вважався Богом весняного цвітіння, пробудження природи, а пізніше – войовничості.
ЛЯШКО – зменшене від Лех, Лешко (українська форма лях – давня назва поляків).

М

МАВОК – дитина Мавки; див. жіноче Мавка.
МАДІЙ – значення неясне; ім'я скіфського царя, сина Прототія, який прославився своїми великими завоюваннями по всій Азії, і утримував владу 28 років, беручи данину з підкорених ним народів. Далі він пішов завойовувати Єгипет, та цар Псаметіх приніс скіфам великі дари й умовив їх не йти далі.
МАК – 1) квітка; 2) ім'я означає гарного і розумного; макове зерно – символ розуму; пор., що каже українська приказка про нерозумного: «їж, дурню, бо це з маком»; «Аби цвіт – а маку ніт» (про гарного, але нерозумного); 3) макова голівка – символ Прародительки, голови Роду в часи матріархату. Припускають, що ім'я Мокоші (Макоші) пов'язане з маком, її зображення на рушниках також нагадують стиглу маківку – символ надзвичайної плодючості. Пор. маківка – купол церкви, святилища; Маїсовій – предковічне язичницьке свято Врожаю. Християнська церква до цього свята (1 серпня) притягла «за вуха» старозаповітну легенду про юдеїв Маккавеїв, які не мають ніякого відношення до християнства, хоча б тому, що це сімейство рабинів було страчене царем Іродом ще в 37 році до н.е. (тобто до народження Христоса). Батько, мати, семеро синів та інші родичі жорстоко знищували язичництво, впроваджуючи вогнем і мечем свою релігію – юдаїзм. Ірод знищив їх як узурпаторів духовної і світської влади в Іудеї.
МАЛ – малий; ім'я древлянського князя, за легендою, страченого княгинею Ольгою. Певний час в історичній літературі побутувала думка, що Малуша (мати князя Володимира-христителя) – дочка князя Мала (комусь було вигідно виводити його «чисто» князівське походження). Але існує й легенда про Малушу як дочку рабина (див. Малуша), що заперечує її походження з цього князівського роду. Відомо, що нащадки Мала, як і все плем'я древлян довго трималися язичництва, і були в опозиції до християнки Ольги. Історики й літописці плутають князя Мала з мешканцем міста Любеча (на Чернігівщині) – Малком Любечанином.
МАЛКО – зменшене від Мал; ряд дослідників (М. Брайчевський, Б. Рибаков, Д. Ліхачов) стверджують, що батьком Малуші був саме Малко Любечанин. На неслов'янське походження Малуші, її брата Добрині і сина Володимира вказують деякі побічні ментальні риси, що проступають із скупих літописних і народних джерел: зв'язок із новгородським купецтвом, опіка дядька Добрині над малолітнім «претендентом на Київський стіл», слухняність Добрині щодо порад його матері, яка (в народному епосі) владно керує всім «сценарієм» захоплення влади, і нарешті – найняте на купецько-лихварські гроші військо, яке й садовить Володимира на Київський стіл. Наявність у Києві та в інших містах Русі синагог вказує на те, що в той час вже було чимало юдеїв серед населення Русі. Пор. також етнічну належність сучасних носіїв прізвища Малкович (нащадок Малка).
МАЛОГОСТЬ – малий купець.
МАЛЮТА – форма імені Мал; Малюта Скуратов –був катом при московському цареві Івані Грізному.
МАМАЙ – 1) кам'яна статуя в степу (культова скульптура, те саме, що й бовван); пор. українське мамай – майоріти, бовван – бовваніти – виднітися вдалині; 2) за В. Ірклієвським, старе народне – головнокомандуючий, воєвода, король, князь; тюркське – відважний, відчайдушний; латинське – юний, малий; 3) походження українського культурного героя козака Мамая досить давнє: існують фантастичні легенди про нестаріючого козака, який живе сотні років, з'являється в найскладніші моменти бою і допомагає козакам перемагати ворога. Мамай – образ незнищенного козацького духу. В Московщині Мамаєм лякали дітей: «Баю-бай, баю-бай, к нам приехал Мамай, просит – дитятко отдай...», що могло стосуватися козаків як войовничих по відношенню до них народів.
МАРИБОР – той, хто бореться з Марою (втіленням мороку, смерті).
МАРУН – народжений взимку.
МЕДОСЛАВ – пасічник.
МЕЖАМИР – дослівно «мирний кордон» (межа); історичне ім'я князя антів, який боровся з готами і був підступно вбитий аварами (обрами) – вбивство посла вже в давні часи вважалося порушенням міжнародного права. Ця подія датується між 558 і 565 роками.
МЕЗЕНМИР – те саме, що Межамир; ім'я Мезенмира згадується у ВК, дощ. 24-А, 24-Б.
МЕЗИСЛАВ – перебуваючий між славою; ім'я одного зі слов'янських князів згадується у ВК, дощ. 25. МЕНЬШАК – найменший в родині.
МЕНЬШИК – те саме, що Меньшак.
МЕСТИВОЙ – воїн помсти; ім'я князя бодричів. Див. Ще імена на Мсти-.
МЕСТЯТА – 1) місцевий; 2) мстивий.
МЕЧИСЛАВ – лицар, прославлений мечем; ім'я польського короля.
МЕША, МЕШКО – найменший; від мешкати, замешкатись – запізнитись.
МИЛ – милий.
МИЛАН – скорочення від імен на Мил-.
МИЛІЙ – скорочення від імен на Мил-.
МИЛКО – скорочення від імен на Мил-.
МИЛОВАН – помилуваний; миловании (той, яким милувалися).
МИЛОД'АР – милий дарунок.
МИЛОГОСТЬ – милий гість.
МИЛОМИР – милий для миру (людей).
МИЛОНІГ – милий і ніжний (від ніга – ніжність).
МИЛОРАД – милий і радісний.
МИЛОСЛАВ – милий і славний; милий Богині Славі.
МИЛОТИН – від милий; західнослов'янське.
МИЛОШ – скорочення від імен на Мил-.
МИЛЮТА – скорочення від імен на Мил-.
МИЛЯТИН – поширене скорочення від імен на Мил-; писемна згадка імені 1216 p.
МИРОБОГ – Бог миру й безпеки (існує народна молитва-оберіг: «Миробоже, виходжу я в путь, а ти поруч будь...»); ім'я жерця Бушівського святилища, викарбоване на кам'яній плиті (нині Вінниччина).
МИРОГОСТЬ – мирний гість (купець).
МИРОДЕРЖЕЦЬ – Бог Права – правитель Всесвіту, який «держить» увесь світ (мир); давній язичницький епітет (чи синонім Бога Всевишнього); християни надають це ім'я своєму Дияволу, якого ще називають «мирской князь», що вказує на його язичницьке походження, яке було ненависне християнським попам. Див. ще Див, Дий.
МИРОЛЮБ – люблячий мир; улюбленець народу.
МИРОНІГ – мирний і ніжний (від ніга).
МИРОСЛАВ – славлячий мир (людей), або уславлений миром; ім'я старшого Проповідника Української Рідної Віри в Канаді, який створив першу язичницьку громаду послідовників вчення Володимира Шаяна.
МИСТИША – скорочення від Мстислав.
МИТУСЬ – 1) дослівно «лежати головами в різні боки»; «один проти одного»; «навхрест»; 2) старослов'янське митусь – взаємно: від месть – помста, подяка; ім'я славнозвісного давньоруського співця.
МИШАТА – маленьке ведмежа; ім'я згадується в берестяній грамоті.
МІНЯЙЛО – 1) дослівно «виміняний» або «підмінений»; (пор.: невдала дитина – народне обміва, одміна, відмінча); 2) той, хто міняє різні речі, товари тощо: за ЕСУМ, ганчірник – сучасне макулатурний.
МІСЯЦЬ – 1) народжений при Місяці; присвячений Місяцю; 2) від індоєвропейського *mens, *mes, пов'язаних з *me – міряти (міряти час за Місяцем); слово місяць виникло як заміна первісного Луна, що було мовним табу (забороною називати ім'я нічної Богині).
МІХ, МІХА – мішок, шкіра, бурдюк; ковальський міх (піддувало); див. легенду про Міха Потока – чоловіче Потік.
МЛАДЕК – молодець (чеське); народжений на молодику (новому місяці).
МЛАДЕН – південнослов'янське від молодець, молодий.
МОВЕСЛАВ – ім'я-новотвір: мовою славний.
МОВЧАН – німий, безмовний, мовчазний.
МОГУТА – могутній; ім'я борця проти насильницького впровадження християнства (згадується в Никонівському літописі 1008р.).
МОЛИБОГ – 1) вимолений, випрошений у Богів; 2) народна назва жайворонка; ім'я батька боярина Івора Молибоговича.
МОЛНЕЗАР – зароджений блискавкою (Молнією, Молонією); народжений під час грози.
МОРГУН – той, що моргає.
МОРОЗ, МОРОЗКО – народжений в мороз; дух холоду, відомий Дід Мороз, свято якого 6 грудня за астрономічним язичницьким календарем; повелитель Зими і зимових Святок; близький до Велеса.
МСТИБОГ – від старослов'янського мзда – плата: вдячність Богам. В давнину це слово означало «так само», «взаємно»: як людина Богові – так Бог людині. Первісно слово мстити не мало того негативного значення, яке виробилося під впливом християнства, адже християни відкинули правило кровної помсти «зуб за зуб, око за око», бо за зло, на їхню думку, треба платити любов'ю: «Любіть ворогів своїх...». Однак, самі християнські пастори ніколи не дотримувались проголошуваних ними принципів, впроваджуючи свою віру вогнем і мечем, знищуючи святині завойованих народів, убиваючи служителів їхніх культів. Отже, й поняття «мстивий бог» – набуло біблійного відтінку, де старозаповітний Яхве (бог юдейської релігії) неодноразово проголошує: «Я бог мстивий і страшний».
МСТИСЛАВ – від старослов'янського мстити – платити взаємністю; дослівно «подяка Славі»; ім'я князя Тмутороканського (сина Володимира).
МСТИША – скорочення від імен на Мсти-.
МУДРОСЛАВ – ім'я-новотвір: уславлений мудрістю.
МУРАШ – мурашка (в значенні «малий»).

Н

НАВА – за слов'янською вірою – один з трьох часових вимірів, що позначає духовний світ Предків;
коріння Роду; духи покійних; див. ще Права, Ява.
НАВОЛОД – дослівно той, хто «наволодівся»; надмірна влада.
НАГИБА – високий зростом, який змушений нагинатися.
НАГНИБІДА – дослівно: «той, що змушує Біду нагинатися»; або «той, хто зігнувся від біди».
НАДЕЖА – надія, надійний.
НАДІЙ – надійний; пара до жін. Надія.
НАЖИР – народжений для добробуту (жир – багатство); ім'я Нажир Переяславич є в літопису 1162 p.
НАЙДА – знайдений; див. також жіноче Найда.
НАЙДЕН – те саме, що Найда.
НЕБО – те саме, що й Бог, Сварог; у слов'ян були окремі молитви Небу.
НЕВЕР – 1) вірогідно, «представник племені неврів», відомого з часів Геродота V ст. до н. е. як одного зі скіфських племен; 2) можливо від невір (існує назва села Невірівка: так християни назвали поселення людей за те, що вони не визнали чужої віри – християнства).
НЕВГОДА – неугодний.
НЕВЗОР – непримітний, неблаговидний (такі імена надавалися з метою оберегу від злих сил). НЕГОДА – народжений в непогоду.
НЕГОЙТА – неясне; південнослов'янське ім'я, що, можливо, означало те саме, що й Негода.
НЕГОРАД, НІГОРАД – радий ніжитися (ім'я з новгородської берестяної грамоти): від ніга – ніжність і радість.
НЕГОСЛАВ, НІГОСЛАВ – славлячий ніжність (дігу).
НЕДАН – неданий, ім'я з берестяної грамоти.
НЕДІЛКО – від неділя (день в який не можна працювати – дослівно «не робити діла»).
НЕЖДАН – нежданий.
НЕЗАМИСЛ – простак, незамислений.
НЕЗВАН – незваний.
НЕЗДАН, НЕЗДИЛО – нездатний.
НЕКЛАН – гордий, не здатний кланятися.
НЕКЛЮД – незграбний (від московського неуклюжий, нелюдимий).
НЕКРАС – некрасивий; історична особа – Некрас Рукавов був спалений християнською інквізицією в Новгороді у 1504 p.
НЕЛЮБ – нелюбимий, небажаний.
НЕМИР – нелюдяний, або неспокійний, шумливий.
НЕНАШ – чужинець.
НЕПОГОДА – 1) уособлення вітряної холодної години; як протилежність Погоді – добрій і теплій годині; 2) У поляків те саме, що Посвистач, Похвіст, Стрибог, тобто, Цілком окреслене теїстичне поняття – Бог, який завідує погодою взагалі (як доброю, так і недоброю). Наприклад, Посвистача (Бога Вітрів) молили, щоб добру погоду дав і моря не турбував. Очевидно, Погода і Непогода є лише подвійними проявами одного Божества (Посвистача, Стрибога та ін.). Ім'я надавалося народженим у вітряну чи холодну погоду.
НЕРАДЕЦЬ – ледар; дослівно «не радетель», тобто той, хто не турбується ні про що; ім'я згадується в літописах 1086 p.
НЕСМІЯН – невеселий; той, хто не сміється. Див. ще жіноче Несміяна.
НЕСОЛЕН – несолений (в значенні невиразний).
НЕЧАЙ – нежданий (від старослов'янського чаяти –сподіватися, нечаяний – несподіваний).
НЕЧУЙ – від назви рослини нечуй-вітер, пов'язаної з вірою в її магічну силу зупиняти вітер на воді, рятувати човни й кораблі від потоплення, допомагати ловити рибу без невода. Збирають цю рослину зимою на берегах річок і озер опівночі 1-2 січня (Водокрес Богині Дани). Мотиви називання, вірогідно, народження в цей час, або якийсь інший зв'язок з цією рослиною.
НИСКИНЯ – неясне; ім'я древлянського князя.
НІГОСЛАВ – ніжністю славний.
НІЖАТА – скорочення від Нігослав; ім'я ладозького посадника.
НОВАК, НОВИК – народжений на Молодику.
НОВОЖИЛ – новий жилець.
НОВОМИР – нова людина в миру.
НОВОСЛАВ – ім'я-новотвір: славлячий нове.
НОВОТВОР – нове: творець нового.
НОВОЯР – 1) присвячений новому весняному сонцю; 2) народжений на свято Ярила; історичне ім'я князя, який воював з греками й варягами, згадується у ВК, дощ. 23.
НЯНЬКО – опікун; нянька; так називали старших дітей, які доглядали молодших.