«Славянские имена»

IМЕНОСЛОВ
IМЕНА СЛОВЯ'НСЬКI, IСТОРИЧНI ТА МIФОЛОГIЧНI

ЧОЛОВІЧІ ІМЕНА

А

АВСЕНЬ – див. Овсень. АГАТІРС – значення неясне, можливо, ім'я перекручене Геродотом; за скіфською легендою – син Геракла і Змієногої Богині, дочки Борисфена-Дніпра, родоначальник одного із скіфських племен. Варіант імені – Агафірс.
АНАХАРСІС – грецька вимова імені скіфського мудреця, філософа, який отримав освіту в Греції та в інших країнах, де подорожував. Він мав свої філософські праці та листи, які грецькі мудреці цитували ще довгий час після його смерті. Анахарсій був забитий з лука самим царем (його братом) за те, що, повернувшись додому, хотів завести в Скіфії іноземні звичаї й обряди.
АРЕЙ, АРЕС – ім'я скіфського Бога Воїнської доблесті, якому скіфи будували величні дерев'яні храми з символом цього Бога – старим залізним мечем. Існує припущення, що кожна волость скіфської землі приносила в святилище свої мечі для освячення. Геродот описав це святилище досить примітивно, археологічні дослідження нині дають значно величнішу картину цього культу. Міфологема чарівного меча, який поборює всіх ворогів, існувала на Слов'янщині кілька тисячоліть, а відгомін її й досі живий в народних казках, легендах та билинах. Сюжет пошуку непереможного меча використав Іван Білик у своєму романі «Меч Арея». Щодо походження імені цього Бога, то мовознавці його просто зігнорували: у словниках української мови нема ніяких згадок цього слова. Однак, в народній Зодії (яка, вірогідно, має свої витоки з язичницьких «Звіздочотів») збереглась назва сузір'я Арес (за часом близьке до Овна), в якому Сонце перебуває 18 квітня – 14 травня. Ареєм також в народі називається планета Марс, день якої – вівторок. Виходячи з цього, можемо припустити, що в основі імені Арей – корінь Ар-, Яр- або Ор-, що цілком узгоджується зі слов'янською мовною і міфологічною системою. У скіфській мові до нього близьке слово аріма – один.
АРІАНТ – ім'я скіфського царя; щоб порахувати кількість скіфського населення, Аріант наказав кожному принести по наконечнику стріли. Наконечників виявились так багато, що ніхто не міг порахувати їх кількість. Тоді цар наказав переплавити їх і виготовити величний пам'ятник – ритуальний казан для святилища в місцевості Ексампей. За словами Геродота, цей казан в шість разів перевершує бачений ним у Греції ритуальний посуд. Казан уміщав шістсот амфор священного напою. Вважають, що ця місцевість розташована на сучасній Миколаївщині, поблизу річки Мертвовод (шлях, яким відправляли скіфських царів до місць вічного спочинку).
АРІАПЕЙТ – ім'я скіфського царя, батька Скіла. Варіант імені – Аріапіф.
АРПОКСАЙ – син Таргітая, родоначальника скіфів (легенду про них див. Таргітай).
АХІЛ – брат Змієногої Богині слов'ян; «О, Ахілес, владика землі Скіфської!» – так писав грецький поет кінця VІІ – початку VI ст. до н.е. В Північному Причорномор'ї існує чимало графіто з подібними написами. На думку дослідників, усі імена, що мали корінь Ах-, пов'язані з потойбічним царством; на о. Левкас (нині о. Зміїний у Чорному морі поблизу гирла Дунаю) було святилище Ахіла, куди, за повір'ями, відправлялися душі покійних. Пізніше місцем культу Ахіла став о. Березань (поблизу сучасного м. Очакова), а також – Кінбурнська коса. Ахілу присвячене дерево – срібляста тополя. Дотичність до символіки зміїності вказує на його близькість до слов'янського культу Велеса. Пор. Ахілес – Велес. Саме з цим культом пов'язані уявлення про острів Вирій. Див. також: Змієнога Богиня, Ірій.

Б

БАВА – 1) від укр. «бавити» – гратися, забавлятися; 2) від московського «повільний».
БАЙКО – той, що знає байки (від «баяти» – співати або заколисувати казками).
БАЄСЛАВ – від «баяти славу», тобто той, хто співає про славу.
БАЖАН – бажаний.
БАКУНЯ – говіркий, красномовний.
БАЛОМИР – значення неясне; західнослов'янське.
БАЛУЙ – 1) дитяче ім'я від «балувати» – пестити; розбещений, вередливий; 2) в московських діалектах – гриб.
БАННИК – дух-господар лазні (див. ще Лазьник); після миття в лазні йому залишають теплу воду, віник, рушник, іноді їжу. Це вірування, вірогідно, пов'язане із давнім слов'янським звичаєм поминати Предків на день Чистого Четверга (Навського Великодня) в лазні; перед купанням просять у Банника дозволу (як благословення), а після миття дякують; не дозволяється митися вночі, або після третього пару. Християнство перекрутило й затемнило образ Банника, змалювавши його страшним, однак його зв'язок з духом Предка – незаперечний. Одна з народних легенд розповідає, як Банник захистив чоловіка від чужого духа, який хотів того задавити: він наказав чоловікові скинути з себе хрест і бити злу силу, чоловік зробив так, як радив Банник, після чого все зникло (М. Власова). Звернімо увагу на те, що чужу силу можна здолати, скинувши чужий символ. Такі легенди, де значення хреста подається ще за язичницькою традицією, непоодинокі (див. Крестний).
БАРВИН – кольоровий, барвистий, барвінковий.
БАРМА – 1) глина з домішкою залізної руди, що дає червоний колір (форма слова барва, фарба); 2) з московської дослівно «той, що бубонить»; ім'я одного з будівників Московського храму Василя Блаженного, осліпленого християнськими попами, щоб більше не міг збудувати подібного храму, ім'я другого будівничого, що з ним вчинено те саме, – див. Постник.
БАРНИМ – 1) слов'янського бурий, барнавий – коричневий; 2) повільний; той, що «бариться».
БАСЕНОК – казковий; той, що розповідає «басні».
БАСКО – 1) дитяче ім'я: від басувати – ставати дибки, скакати, пустувати; 2) красень (з давньоіндійського bhasah – світло, блиск; діал. «баса» – краса).
БАСТАР – 1) вірогідно, з дуже давнього пелазгійського дієслова bastare – «бути достатнім»; 2) ім'я руського княжича згадується у ВК, дощ. 17-А.
БАТАК – 1) дослівно: той, що хитає ногами (від «батати»); 2) або: батавний – задерикуватий, упертий; 3) українське діалектне батати, батувати – збивати, розривати, розпанахувати.
БАТУРА – 1) впертий; той, що б'є, рве (від слов'янського бат – битва); 2) великий батіг (за Словником Б. Грінченка).
БАТЮТА – дитинний (вірогідно, за аналогією до «мамин синок» – «батьків синок»).
БАЯН – оповідач, ворожбит; див. ще Боян.
БЕЗНОС – безносий; переносно: з маленьким носом.
БЕЗОБРАЗ – некрасивий (ім'я – оберіг).
БЕЗПРЕМ – незмінний, неодмінний (від безпременно – неодмінно).
БЕЗРУК – невмійко, від переносного «безрукий».
БЕЗСОН – той, хто не спить ночами.
БЕНЬ – 1) той, що гудить, бубонить; 2) можливо від бенчати – гудіти, дзижчати (про комах).
БЕРЕЗА – 1) березове дерево; 2) провідник колядницького гурту, що первісно називався Пережа; мотиви називання цим ім'ям – народження в пору святкувань, пов'язаних з вшануванням берізки (коляда, веснянки, русалії, водіння Куста тощо); загалом береза – жіночий символ.
БЕРИСЛАВ – від наказового дієслова й іменника: «Бери славу».
БЕРКУТ – порода орла (вірогідно, саме слово тюркського походження).
БЕРМЯТА – важкий (від брем'я – тягар).
БЕСКО – 1) від бес, біс- чаклун, чарівник; пор. назви отруйних рослин: бесиво, бесіжник, бісина, які використовувались у лікуванні й чарах; 2) від бесіда – розмова віруючих зі священиком, волхвом; від санскритського кореня bhasha – розмова і обрядова братчина (обід) одночасно.
БЕСТУЖ – безсоромний (від стоуж – сором; без стиду).
БЄЖАН – від старослов'янського ізбєжать – уникнути (небезпеки).
БИВОЙ – той, що «б'є воїв» – боєць.
БИК – 1) бик (у значенні здоровий, міцний); 2) народжений під знаком бика (у травні).
БИСЛАВ – скорочення від Збислав (дуже славний –від ізбиток – надмірна слава).
БІДА – бідовий, бравий.
БІДОСЛАВ – дослівно «бідою славний».
БІЛАН – білий, світлий, святий; західнослов'янське.
БІЛИЙ ВОВК – втілення духу воїна; «вовки» – назва військової касти русів.
БІЛИЙ ПОЛЯНИН – 1) належний до вищої (військової) касти племені полян; 2) ім'я казкового лицаря, який, за билиною, навчає царевича військовій справі.
БІЛИК – 1) світловолосий; 2) самець білки.
БІЛОБОГ – Бог Білого (світлого) дня, добра, щастя; неодноразово згадується у ВК; від старослов'янського кореня біл-, індоєвропейського bhol, bha – сяяти, блищати, що асоціативно завжди пов'язувалось із вищим, божественним світлом. Тотожний Світовидові. Виступає переважно в парі з Чорнобогом, як два протилежні начала. На думку багатьох дослідників, Білобог – тотожний грецькому Аполону. Геродот записав у V ст. до н. е., що Аполон прийшов з краю Гіперборейського на о. Делос, тобто із Скіфії в Грецію. Кілька італійських писемних згадок також вказують на тотожність Аполона з Білуном, Білобогом: Apollini Beleno, Belts, Belenus, Belinus. Див. ще Білун.
БІЛОВОЛОД – дослівно «володар святості» (білий колір – символ святості).
БІЛОГОР – біла (священна) гора.
БІЛОГОСТЬ – священний гість.
БІЛОГУБ – 1) блідогубий; 2) може означати надто білий, пор. Тригуб (3).
БІЛОЗІР – 1) красень, епітет Місяця; 2) білий сокіл; 3) світлоокий; 4) назва рослини: гадай-зілля.
БІЛОКУР – білий півень (символ світанку).
БІЛОСЛАВ – славний святістю.
БІЛОТА – священний, білий.
БІЛОТУР – білий тур (тотемна тварина; можливо народжений під знаком Тура – Тільця).
БІЛОУС – той, що має білі вуса.
БІЛОЯР – священна сила, мужність, звитяга; ім'я князя, будівника міста Сурожа, згадується у ВК, дощ. 4-В, 9-Б.
БІЛУН – тотожний Білобогу; слов'яни уявляли його сивим дідом, з довгою бородою, в білому вбранні й з білою палицею в руці. Він виводить з лісу тих, хто заблукав, допомагає тим, хто працює в полі; у білорусів Білун – покровитель хліборобства: він підходить до бідняка, тримаючи торбу на носі й просить втерти йому носа, якщо чоловік не злякається й утре, Білун висипає йому всі гроші з торби й зникає.
БІЛЯЙ – скорочення від імен на Біл-.
БІЛЯН – скорочення від імен на Біл-.
БІС – від індоєвропейського бгаса – блиск, світло.
БЛАГИНЯ – добрий, похідне від благо – добро.
БЛАГОВИД – гарний на вигляд: благовидний.
БЛАГОЛЮБ – той, хто любить благо (добро).
БЛАГОМИЛ – благий, милий; ім'я-новотвір.
БЛАГОМИР – 1) благий (добрий) і мирний; 2) благо для людей (миру); ім'я згадується у ВК, дощ. 22, за якою Благомир одержав від Сварги повчання, що подарований Квасурі священний напій, слід назвати суринією.
БЛАГОРОД – добре народжений, благородний.
БЛАГОСЛАВ – славний добром, або той, що славить благо (добро); Благовісник; ім'я-новотвір.
БЛАГОТВОР – той, що творить добро; ім'я-новотвір.
БЛАГОЯР – добре родючий, потужний.
БЛАЖКО – скорочення від імен на Благо-.
БЛУД – 1) дух, який примушує людину блукати в лісі, в дорозі та ін., бо цей дух «водить»; причиною блукання може бути: галас чи інші негативні дії людини у лісі, входження в ліс без «дозволу» Лісовика, або коли людина потрапила на «слід Лісовика», на його дорогу та ін.; рятуватися від Блуда можна, вивернувши одяг навиворіт, або помінявши черевики (лівий на праву ногу й навпаки); 2) блудливий; ім'я воєводи, який зрадив князя Ярополка і допоміг князю Володимиру вбити свого брата; подія описана в літописі під 980 p.
БОБРЕЦЬ – бобер; ім'я воєводи, згадане у ВК, дощ. 18-А: по смерті отримав Чин Перунь (за перекладом Я. Оріона – це чин Хороброго Гординства).
БОБРОК – бобер (ім'я воєводи учасника Куликівської битви).
БОГ – від старослов'янського Богь, південнослов'янського Bogъ, давньоіндійського Bhagah – наділяючий, податель, пан, господь, владика; основа Бог- стала надзвичайно словотворчою для особових імен людей і Богів. Див. ще Богиня, Божич. Многопроявність Божественної сутності отримала у слов'ян велику кількість імен Бога, і відповідно, множину слова Боги. Серед імен слов'янських Богів є багато найменувань одного і того ж Божества (імена-синоніми), які часто можуть виявитися давніми епітетами, що пізніше стали сприйматися як імена власні: Вишень – Всевишній, Світовид – Світлий, Миродержець – Миробог, Мокоша – Мокра та ін. З приходом інтернаціональних світових релігій відбулося спрощення релігійного світогляду, примітивізація розуміння Божественного. Християнська церква жорстоко боролася з етнічними іменами Богів, називаючи їх «лжеіменнії Боги», однак і вона, не змігши викорінити народне розуміння багатопроявності Бога, вимушена була замінити давніх Богів на своїх «святих»: Власа замість Велеса, Іллю замість Перуна, Богородицю замість Рожаниці та ін.
БОГДАВЛАД – 1) дослівно: «Бог дав лад» (порядок, згоду); 2) або «Бог дав владу» (володіння).
БОГДАЖДЬ – одна з форм імені Дажбога: «Яко же видіти не дав Богдаждь будучини смертним, тож восславимо премудрість його. А старе спом'янемо і, що відаємо, речемо» (ВК, дощ. 8-А).
БОГДАН – 1) даний Богом; 2) присвячений Богам.
БОГОВІД – ім'я-новотвір: знаючий (той, хто «відає») Богів.
БОГОДІЙ – дослівно «Богу діючий» – той, хто діє на догоду Богам, або Богослужитель.
БОГОЙ – божий, набожний; сербське.
БОГОЛІП – від Бог і дід (красивий, ліпший) – гарний, богоподібний, або Богові приємний красою.
БОГОЛЮБ – 1) люблячий Богів; 2) любимий Богами; 3) набожний.
БОГОМИЛ – дослівно «Богові милий»; (історична особа – жрець Богомил Соловей, відомий як захисник Рідної Віри в Новгороді у 990 p.).
БОГОМОЛ – той, хто молиться Богам.
БОГОНОС – дослівно, той, хто «несе знання про Бога»; завжди з Богом.
БОГОРИС – форма імені Борис (історична особа – болгарський цар).
БОГОРОД – 1) дослівно «Богом народжений» – народжений після прохання до Богів; 2) нащадок Божественного роду.
БОГОСЛОВ – священник; знаючий слово Боже.
БОГУМИЛ – милий Богу.
БОГУМИР – той, що живе в мирі з Богами (один з прабатьків слов'ян за ВК, дощ. 9-А, 10, 22).
БОГУН – скорочене від імен на Бог-.
БОГУСЛАВ – той, що славить Богів.
БОГУСЬ – скорочене від Богуслав.
БОГУХВАЛ – той, хто хвалить Богів.
БОГША – скорочене від імен на Бог-.
БОДАН – колючий (історична особа – сербський князь ХІ ст.).
БОДАЛО – спис.
БОЙ – воїн, боєць.
БОЙДАН – войовничий (дослівно: «даний в бою», або – для бою).
БОЙМИР – боєць за мир.
БОЙСЛАВ – славний боєць.
БОЖ – від Бог; князь русів згадується у ВК, дощ. 32. Див. також Бус.
БОЖЕН – скорочення від імен на Бож-.
БОЖЕДОМ – Божий дім (можливо, той, хто служить при храмі – Божому домі).
БОЖЕСЛАВ – славлячий Богів.
БОЖЕТІХ – Божа втіха.
БОЖИДАР – Божий подарунок.
БОЖИМИР – Божий мир (люди).
БОЖИЧ – Божий син; в Рідній Вірі Божества мисляться як родина: Батько-Небо, Матінка-Земля, син-людина; або сім'я небесних світил: Бог-Сонце (батько), Богиня-Луна (Місяць, мати). Зірки (діти). В праукраїнській релігії Божич – Різдвяне світло Дажбога (народжується 21, 22 грудня, зимове сонцестояння), має ще ім'я Коляда.
БОЖКО – скорочене від імен на Бож-.
БОЖОК – скорочене від імен на Бож-.
БОЖУШКО – зменшено-пестливе від імен на Бог-, Бож-.
БОЛЕСЛАВ – славніший (дослівно: більше славний; історичне ім'я польського князя Болеслава Хороброго).
БОЛОРЕВ – неясне; ім'я воїна чи воєводи, згадане ВК, дощ. 8, 27.
БОЛОТЯНИК – дух болота, який намагається затягнути неуважну людину в трясовину; він близький до Водяника.
БОРАЙ – 1) Божий Рай (Вирій, Ірій – місце перебування Богів); 2) скорочення від імен на Бор- (корінь від боротись); 3) від слова бір, пор. Боровий, Боровик; 4) див також Борей.
БОРЕВЕН – переможець в боротьбі; ім'я князя, який переміг еланів на морському узбережжі; згадується у ВК, дощ. 18-Д.
БОРЕВЛАН – оборонець земель; ім'я правнука князя Боревена; згадується у ВК, дощ. 18-Б.
БОРЕЙ – назва вітру: швидкий, сильний (пор. борше – швидше); тотожний Стрибогу – Богу Вітрів; згадка ВК, дощ. 5-Б.
БОРЕЙКО – зменшено-пестливе від Борей.
БОРЗОМИСЛ – швидкомислячий.
БОРЗЯТА – швидкий (можливо, скорочення від Борзомисл).
БОРИВОЙ – переможець воїнів.
БОРИМ – скорочене від Боримир.
БОРИМИР – борець за мир або той, що бореться мирними засобами.
БОРИПОЛК – переможець полків.
БОРИС – скорочене від Борислав.
БОРИСЛАВ – уславлений в боротьбі.
БОРИЧ – боровий, лісовий (живе в лісі).
БОРОВИК – дух бору; уявляється у вигляді маленького дідка, який завідує грибами, живе під грибами й харчується ними; «молодший» лісовий дух, підлеглий головному, старшому Лісовику.
БОРОВИН – боровий, лісовий (або походить від назви ягоди боровина – брусниця, чорниця); згадується у ВК як ім'я проповідника, який намовив венедів відійти на захід: «Боровин бо мовить, яко сильний, а люд той віру має до тих слів» (дощ. 36-А). Автор дощечки стверджує, що ми не повинні уподібнюватися венедам, які хибну віру взяли, а тепер «перед ворогами землю упорядковують», бо «ми не дурні, не безумці». В цій дощечці звучить оптимістичний заклик: «Відродити маємо Рускень нашу з Голуном і трьомастами городів і сіл. Вогнищ дубових дим там, і Перун наш є, і земля...».
БОРОДАЙ – 1) бородатий, колючий, гострий; 2) походить від назви трави «чортова борода».
БОРОНЛЮБ – старослов'янське «заступник за інших», той, хто любить боронити когось.
БОРОНМИР – оборонець миру.
БОРУ СЛАВ – те саме що й Борислав (ім'я князя згадується у ВК, дощ. 25).
БОРУТА – лісовий чаклун (той, що в бору, в лісі).
БОЯН – 1) оповідач, співець, казкар, ворожбит, поет. Віщий Боян згадується в «Слові о полку Ігоревім», де він називається Велесовим онуком; він наділений здатністю перекладати мову птахів і звірів на мову людей і укладати їх у пісні, вміє чути пророцтва птиці Гамаюн, Алконоста і Сирина; 2) також документальне ім'я болгарського царевича.
БРАВЛИН – бравий, хоробрий, зухвалий; історичні імена князів згадуються у літописах та ВК (дощ. 28): Бравелен, Боровлень.
БРАЗД – походить від старослов'янського бразна –борозна.
БРАН – 1) дослівно взятий (у значенні: прийнятий на світ); пор. баба-бранка – повитуха; 2) народжений для борні (брані – битви); західнослов'янське.
БРАНИБОР – той, хто бореться на полі бою (брані).
БРАНИМ – скорочення від імен на Бран-.
БРАНИМИР – той, що боронить мир (людей).
БРАНКО – скорочення від імен на Бран-.
БРАНИПОЛК – від брань – боротьба, битва і полк –військовий похід, військо (можливо: полководець або взагалі хоробрий воїн).
БРАНИСЛАВ – воїн, що прославився в боях.
БРАТАН – 1) племінник (син брата); 2) побратим («побратаний»); походить від давньоіндійського кореня ber, bra – родити, приймати пологи.
БРАТИВОЙ – воїн-побратим.
БРАТИЛО – скорочення від імен на Брат-.
БРАТИМИР – той, хто бере (бореться) за мир (людей), або дослівно «братній мир»; так могли називати синів, щоб між братами був мир (магія, що прикликає сказане).
БРАТИНА – 1) побратим, або скорочення від імен на Брат-; 2) назва кругової ритуальної чари.
БРАТИНКО – скорочення від імен на Брат-.
БРАТИСЛАВ – первісне значення: родова слава, братня слава.
БРАТКО – зменшено-пестливе від імен на Брат-.
БРАТОМИЛ – милий брат.
БРАТУНЬ – зменшене від імен на Брат-.
БРАТША – зменшене від імен на Брат-.
БРЕНКО – від брень – бриніти (відоме як ім'я боярина Дмитра Донського).
БРЕСЛАВ – скорочення від Бретислав.
БРЕТИСЛАВ – той, хто надбав славу (від слов'янського обрести- знайти, придбати); документальне ім'я чеського князя ХІ ст.
БРОНЕБОР – від старослов'янського всепоборюючий.
БРОНЕТВОР – «оборонець творчості»; ім'я-новотвір.
БРОНИСЛАВ – той, хто боронить славу.
БРОНЬКО – скорочення від Бронислав.
БРОНЯ – скорочення від Бронислав.
БРЯЧИСЛАВ – той, хто дзвенить (бряжчить) славою; документальне ім'я князя 1104 p.
БУВАЛ – бувалий, бувалець.
БУДАЙ – 1) той, хто будить, пробуджує; 2) будівник; скорочення від імен на Буд-.
БУДАНКО – зменшено-пестливе від імен на Буд-
БУДИВИД (Т) – пробуджуючий воїнів, витязів; пор. Світовит.
БУД ИВОЙ – пробуджуючий воїнів.
БУДИВОЛНА – піднімаючий хвилі; хвилюючий.
БУДИЛО – скорочення від імен на Буд-.
БУДИМИР – півень; той, хто пробуджує мир (людей).
БУДИСЛАВ – пробуджуючий славу.
БУДКО – скорочення від імен на Буд-.
БУДУТА – скорочення від імен на Буд-.
БУЙ – 1) тотожне Яру – буйний, нестримний, плодючий, збуджуючий; (пор. Буй-Тур і Яр-Тур); 2) документальне ім'я білоруського князя.
БУЙ-ТУР – дикий бик з великими рогами; буйний тур (прізвисько князя Всеволода).
БУЄСЛАВ – буйний славою (уславлений буйством, молодецтвом).
БУКА, БУКАН – дух, яким лякають неслухняних дітей; можливо від бук – палиця; уявлення про нього різноманітні, волохатий, темний, страшний; етимологи пов'язують його значення із звуконаслідуванням бу! – ревіти, плакати, кричати тощо.
БУЛЬБА – товстун, бульбашка (можливо круглий, кулястий; пор. картопля – бульба).
БУНКО – від польського та словацького bunkos –пастуша палиця; ім'я слуги московського князя Василя ІІ.
БУРЕВІЙ – див. Буривой.
БУРИВОЙ – 1) воїн бурі; 2) від бурий- рудий, червонуватий; ім'я новгородського князя кінця ІХ ст.- батька князя Гостомисла; український варіант імені Буревій.
БУС – 1) туман; народжений в негоду; сірий; 2) від українського бусол – лелека; історичне ім'я князя антів ІV ст. (варіанти імені: Бож, Бос). Згадується у ВК, дощ. 32.
БУСЛАЙ – син лелеки (бусла); лелека – тотемний птах слов'ян ще з VI-ІІІ тис. до н.е.
БУТКО – 1) східнослов'янське: бувалець, досвідчений; 2) молода зелена цибуля; 3) польське but – чобіт, взуття.
БУЧКО – від бук – дерев'яна (букова) палиця.
БУШУЙ – бушуючий, шумливий.
БУЯК – буйний, нестримний.
БУЯН – буйний, нестримний, розбишака.

В

ВАДИМ – скорочення від Вадимир; історична особа Вадим Хоробрий підняв повстання в Новгороді проти Рюрика і його дружини, але повстання потерпіло невдачу, ватажок був страчений (ПВЛ, 864 рік).
ВАДИМИР – той, що веде мир (людей), провідник громади.
ВАДКО – скорочення від Вадимир. ВАЖИН – поважний.
ВАЦЛАВ – чеське; те саме, що й давньоруське Вячеслав.
ВЕЛЕС – Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії; опікун домашніх тварин; зв'язковий світів Яви і Нави. Походження імені: від південнослов'янського *vels-/ *vols-, що пов'язане з *volstb – власть, влада, *voldeti – володіти; існує також припущення, що в основі слова – веле – великий, а також воля- повелитель. Велесу присвячувались окремі храми, де на жертовнику підтримувався вічний вогонь. Культ Велеса – один з найрозвинутіших культів у Східній Слов'янщині, пов'язаний насамперед з господарською діяльністю наших Предків.
ВЕЛЕСИК – син Велеса; нині існує прізвище Велесик (Рівенщина).
ВЕЛЕСИЧ – син Велеса.
ВЕЛИКОСАН – 1) можливо, від косан – великий косак (козак), така форма існує й нині; 2) довговолосий; ім'я давньослов'янського князя; 3) етимологія «великий сан» (як подає В. Казаков) – не відповідає часу побутування імені.
ВЕЛИН – можливо від веліти, або від вельми- дуже; західнослов'янське.
ВЕЛИМИР – 1) дуже мирний; 2) той, що повеліває миром (людьми).
ВЕЛИСАР – ймовірно, великий цар; західнослов'янське.
ВЕЛИСЛАВ – 1) «вельми славний»; 2) той, хто повеліває славою.
ВЕЛИМУДР – людина великої мудрості.
ВЕЛИЧКО – від великий, величний, величавий; син великого.
ВЕНДЕСЛАВ – дослівно «уславлений венед»; у ВК, дощ. 32: князь, який розбив готів і помстився за те, що вони розіп'яли князя Буса і сімдесят руських старійшин.
ВЕНЦЕСЛАВ – польський варіант від Вячеслав; болгарське – уславлений вінцем (короною).
ВЕРГУНЕЦЬ – синонім Перуна; згадується у ВК, дощ. ЗО: «Се Бога Ондере маємо, який є інший Перунець», «Вергунець Ондере упаде на нас і зростить віна і злаки»; тотожний індійському громовержцю Індрі.
ВЕРЕН – значення неясне; Верен був родом з Великограддя і княжив у Києві після Києвого сина Славера двадцять літ (ВК, дощ. 36-Б).
ВЕРНИГОРА – від «вернути гори»; казковий богатир, що може звернути гору.
ВЕРНИДУБ – від «вивертати дуба»; казковий богатир, що може вивернути дуба.
ВЕРШИГОРА – буквально «вершина гори» –високий, великий, здоровий; або те, що й Вернигора.
ВЕСЕЛИК – журавель (породжене часовою забороною вживати слово журавель); коли вперше прилітають журавлі, їх називають веселики, щоб позбутися журби й бути веселими).
ВЕСЕЛИН – веселий.
ВЕСЕЛУН – веселий; той, хто розвеселяє.
ВИБОР – 1) вибраний; 2) виборений; це ім'я новгородського князя ІХ ст. – сина Гостомисла, на честь якого батько заснував місто на березі моря.
ВИТ, ВИД – Бог західних слов'ян (напр., у чехів), тотожний Святовиту; його день в дохристиянські часи святкувався 15 червня і супроводжувався принесенням в жертву чорного півня; відомі звичаї «показувати» Сонечку весь красивий одяг, рушники, що є в скрині – виносити на подвір'я, щоб Вид «видів» і давав примноження добра.
ВИЛКО – вірогідно, пов'язане з Вилами (русалками): дослівно «син Вили»; можливо так називали народжених в час Русалій. Русальний тиждень за календарем наших Предків нині припадає на середину травня.
ВИТОМИР – те саме, що Вітомир.
ВИТОСЛАВ – те саме, що Вітослав.
ВИХОР – одне з імен Бога Посвистача (ця форма імені названа в «Хронографі» Л. Боболинського в ХVІІ ст.).
ВИШАН – високий; той, хто живе на горі (у вишині); західнослов'янське.
ВИШАТА – скорочення від Вишеслав; ім'я воєводи згадується в літописі під 1043 p.).
ВИШЕЗОР – народжений під високими зорями.
ВИШЕНЬ – язичницьке ім'я Бога Всевишнього (згадується у ВК, дощ. 15-Б).
ВИШЕСЛАВ – 1) дослівно «вищий славою»; 2) той, хто славить Всевишнього; документальне ім'я одного з синів князя Володимира-христителя.
ВИШНЯК – 1) скорочення від Вишень – син Вишня; 2) вишневий сад.
ВІДОГОНЬ – душа; духовний вогонь, який живе в тілесній людській оболонці (віра у Відогонь існує в Чорногорії та в сербів).
ВІРОСЛАВ – ім'я-новотвір: 1) віруючий у Богиню Славу; 2) віру славлячий.
ВІРКО – південнослов'янське від жіночого Віра.
ВІТЕР – від загального іменника вітер.
ВІТОМИР – привітний з людьми (миром).
ВІТОСЛАВ – дослівно «славний своєю привітністю», привітний; ім'я-новотвір.
ВІЩЕСЛАВ – 1) той, кому «віщують славу»; 2) або сам славний віщун.
ВЛАДИСЛАВ – той, хто володіє славою.
ВЛАД – скорочення від імен на Влад-, Волод.
ВЛАДИЛО – від влада.
ВЛАДКО – скорочення від Владислав.
ВЛАДУЛ – від влада; західнослов'янське.
ВОВА – міфічна істота, якою лякають дітей; подібний до Буки; пор. українське Вовка – вовк.
ВОВК – належний до касти воїнів; ім'я-оберіг; документальне ім'я воєводи князя Святослава Ігоровича.
ВОВЧОК –вовченя; ім'я з новгородської берестяної грамоти.
ВОГНЕБОГ – синонім Симаргла: «Цьому Богу Вогнику Семурглі речемо показатися і стати на Небі і так бути до блакитного світа. Наречемо його ім'ям Вогнебога і йдемо трудитися, всяк день молитви творячи» (ВК, дощ. 3-А). Вогнебог посередник між Богами і жертводавцем, богомольцем.
ВОГНЕВІД – ім'я-новотвір: той, хто відає (знає і завідує) священним вогнем – священнослужитель.
ВОГНЕДАР – ім'я-новотвір: той, хто дарує вогонь; дослівно «запалюючий».
ВОГНЕМИР – ім'я-новотвір; вогонь для миру (людей); вогонь, який горить на громадському жертовнику під час язичницької Богослужби.
ВОГНЕСЛАВ – той, хто славить вогонь.
ВОГНИК – зменшено-пестливе від імен на Вогне-.
ВОДЯНИК – чоловічий дух води; уявлявся у вигляді Царя Річного в короні й з тризубом, як грецький Посейдон, римський Нептун. Йому приносять жертви рибалки (першу пійману рибину), пасічники (перший мед), мірошники (перше борошно з нового врожаю) та ін., щоб був добрий промисел.
ВОЇН – боєць; давньоруське.
ВОЙБОР – старослов'янське войовничий.
ВОЙКО – зменшене від імен на Вой-.
ВОЙНІГ – войовничий і ніжний.
ВОЙНЯТА – син воїна.
ВОЙСВІТ – світлий воїн.
ВОЙСЛАВ – уславлений воїн.
ВОЙТЕХ – міський голова; згадується в 997 році.
ВОЙТИША – зменшене від Войтех.
ВОЙЦА(-Я) – войовничий; ім'я з берестяної грамоти.
ВОЙЦЕХ – те саме, що й Войтех (чеське).
ВОЛЕГ – від воля; див. також Олег.
ВОЛЕЛЮБ – ім'я-новотвір: люблячий волю.
ВОЛЕМИР – ім'я-новотвір: 1) вільний і мирний; 2) воля для людей (миру); 3) прагнучий до миру.
ВОЛЕСЛАВ – той, хто славить волю.
ВОЛЕТВОР – ім'я-новотвір: той, хто є творцем (здобувачем) волі.
ВОЛОБУЙ – той, хто воює за волю; від воля і боєць.
ВОЛОДАР – 1) власник; 2) той, кому подарована влада; ім'я ватажка, який в 1000 p. боровся проти впровадженого силоміць християнства.
ВОЛОДИМИР – 1) той, хто володіє людьми (миром, громадою); 2) на думку сучасних мовознавців – запозичення з готського Вольдемар – знаменитий правлінням (владою), що видається непереконливим. Володимир – слов'янське ім'я (форми імені: Владимир, Ладимир – від «влада над миром» або «ладувати мир»). Ім'я Волхва Рідної Віри – Володимира Шаяна, який написав багато праць про українську духовність; нині ці праці зібрані в книзі «Віра Предків Наших» (1-й том).
ВОЛОДИСЛАВ – див. Владислав.
ВОЛОС – див. Велес.
ВОЛОТ – велетень, богатир; є легенда про перших людей велетів, які населяли слов'янську землю, і що вони поховані в курганах, які називаються волотками; синонім вол ота – магит, могут, могута; пор. також чоловіче ім'я Могута, жіноче ім'я Волотка.
ВОЛУЙ – крикун (від волати).
ВОЛХВ – 1) з санскритського volva – світлий, блискучий; литовське volho – палаючий; наділений чарівною силою (волхв); жрець; провісник; 2) старослов'янське влъхвъ – маг, ворожбит, лікар, знахар; 3) язичницький священик. Див. також жіноче Волхва.
ВОЛХОВЕЦЬ – молодий волхв або син волхва.
ВОЛЯ – скорочення від імен на Воле-.
ВОЛЬГА – 1) скорочення від Вольгост; 2) одна з версій – тотожне з Олегом (пор. Ольгост, Волег); 3) похідне від ольха, вільха (див. також Олех, Олешко).
ВОЛЬГОСТ – дослівно «благоволящий до гостей».
ВОРОБЕЙ – горобець; ім'я новгородського посадника, який намовляв людей охриститися.
ВОРОНІГ(Ж) – чорний, чорнявий; від ворон.
ВОРОНКО – скорочення від Вороніг.
ВОРОПАЙ – 1) від давньоруського вороп – напад; епітет молодого у весільному обряді (парубок, який, за давнім язичницьким обрядом викрадає дівчину); 2) весільний коровай.
ВОРОТИСЛАВ – той, хто повернув славу; ім'я згадується в 945 p.
ВОЯТА – скорочення від імен на Вой-.
ВПАРУНА – можливо, те саме, що Перун (ВК, дощ. З1): «Слава Впаруні, Богу нашому, який нас охороняє і здоров'я дає!».
ВСЕВИД – всевидючий, передбачливий.
ВСЕВІД – всевідаючий, всезнаючий, передбачливий.
ВСЕВОЛОД – 1) володар села (від давньоруського весь – село); 2) власник всього (володар).
ВСЕМИЛ – всім милий.
ВСЕМИР – 1) той, хто всіх мирить; 2) той, хто живе для всіх людей (миру).
ВСЕСЛАВ – 1) той, хто прославив село (старослов'янське весь – село); 2) всім славний; ім'я князя Всеслава Полоцького, якого в народі називали віщим, бо він був народжений матір'ю від волхвування.
ВСЕТВОР – дослівно «все вміє творити»; слов'янське здалий, умілець.
ВТОРАК – другий син в сім'ї.
ВЯТКО – скорочення від Вячеслав; легендарне ім'я прабатька племені в'ятичів (предків московитів).
ВЯЧЕСЛАВ – 1) славніший (від вяче- більше); 2) старший у славі (від вятше – старіше); 3) варіант імені – Вящеслав, словацьке і чеське – Вацлав; пор. також Венцеслав.
В'ЯЧЕСЛАВ – український новотвір від чеського Вячеслав.
ВЯЧКО – скорочення від Вячеслав.