БІЛУН – тотожний Білобогу; слов’яни уявляли його сивим дідом з довгою бородою, в білому вбранні, з білою палицею в руці. Він виводить з лісу тих, хто заблукав, допомагає тим, хто працює в полі. У білорусів Білун – покровитель хліборобства: він підходить до бідняка, тримаючи торбу на носі й просить втерти йому носа, якщо чоловік не злякається й утре, Білун висипає йому всі гроші з торби й зникає.
БІЛЯЙ – скорочене від імен на Біл-.
БІЛЯН – скорочене від імен на Біл-.
БІС – від індоєвропейського бгаса – блиск, світло.
БЛАГИНЯ – благий, добрий, похідне від благо – добро.
БЛАГОВИД – гарний на вигляд; благовидний.
БЛАГОВІСНИК – блага вість; епітет Перуна; перший весняний грім 24-25 березня.
БЛАГОЛЮБ – той, хто любить благо (добро).
БЛАГОМИЛ – благий, милий; ім’я-новотвір.
БЛАГОМИР – 1) благий (добрий) і мирний; 2) благо для людей (миру); ім’я згадується у ВК (дощ. 22), за якою Благомир одержав від Сварги повчання, що подарований Квасурі священний напій потрібно назвати суринією.
БЛАГОРОД – добре народжений, благородний.
БЛАГОСЛАВ – славний добром або той, хто славить благо (добро); те саме, що Благовісник.
БЛАГОТВОР – той, хто творить добро; ім’я-новотвір.
БЛАГОЯР – добре родючий, потужний.
БЛАЖКО – скорочене від імен на Благо-; ім’я поширене в Київській державі, залишилося й в українських козаків ХVІІ ст. (Реєстр Війська Запорізького).
БЛУД, БЛУДЕК, БЛУДИЛО, БЛУДЕНЬ – 1) дух, який примушує людину блукати в лісі, в дорозі тощо, бо цей дух «водить»; причиною блукання може бути галас чи інші негативні дії людини в лісі, входження в ліс без «дозволу» Лісовика або коли людина потрапила на «слід Лісовика», на його дорогу тощо; рятуватися від Блуда можна, вдягнувши одяг навиворіт або помінявши черевики (лівий на праву ногу й навпаки); 2) блудливий; ім’я воєводи, який зрадив князя Ярополка Святославича і допоміг князю Володимиру вбити свого брата; подія описана в літописі під 980 p.; 3) історична особа воєвода руський Блуд – воював у об’єднаному русько-литовському війську князя Гедиміна з христоносцями та татарами («Історія Русів»).
БОБР, БОБРЕЦЬ – бобер; ім’я воєводи, згадане у ВК (дощ. 18-А): по смерті отримав Чин Перунь, тобто звання хороброго воїна.
БОБРОК – ім’я воєводи, учасника Куликівської битви 1380 р. Боброк Волинський – українець, онук литовського князя Гедиміна, зять і воєвода Дмитрія Донського; із засідки вдарив по татарах і розбив їх ущент, внаслідок чого Куликівська битва завершилася перемогою русів і московитів. Від Боброка Волинського походять роди Волинських і Вороних. У 1552 р. згадуються Бобр і Бобруєвич – мозирські селяни.
БОВА – від староруського забава, забавний; красень; герой середньовічної літератури Бова Королевич; варіанти імені Бавор, Баворко, Баврик; згадується в ХІІ–ХІV ст. в Моравії, Сербії, Чехії; в 1574 р. – Баврик – киянин.
БОГ – від старослов’янського Богь, південнослов’янського Bogъ, давньоіндійського Bhagah – той, хто наділяє, податель, пан, господь, владика; основа Бог- стала надзвичайно словотворчою для особових імен людей і Богів. Див. ще Богиня, Божич. Многопроявність Божественної сутності отримала у слов’ян велику кількість імен Бога і, відповідно, множину слова Боги. Серед імен слов’янських Богів є багато найменувань одного й того ж Божества (імена-синоніми), які часто можуть виявитися давніми епітетами, що пізніше стали сприйматися як імена власні: Вишень – Всевишній, Світовид – Світлий, Миродержець – Миробог, Мокоша – Мокра та ін. З приходом інтернаціональних світових релігій відбулося спрощення релігійного світогляду, примітивізація розуміння Божественного. Християнська церква жорстоко боролася з етнічними іменами Богів, називаючи їх «лжеіменнії Боги», однак і вона, не змігши викорінити народне розуміння багатопроявності Бога, вимушена була замінити давніх Богів на своїх «святих»: Власа замість Велеса, Іллю замість Перуна, Богородицю замість Рожаниці тощо.
БОГАТИР – міцний, сильний.
БОГДАВЛАД – дослівно: 1) Бог дав лад (порядок, згоду); 2) Бог дав владу (володіння).
БОГДАЖДЬ – одна з форм імені Дажбога: «Яко же видіти не дав Богдаждь будучини смертним, тож восславимо премудрість його. А старе спом’янемо і, що відаємо, речемо» (ВК, дощ. 8-А).
БОГДАН – 1) даний Богом; 2) присвячений Богам.
БОГОВІД – знаючий (той, хто відає) Богів; ім’я-новотвір.
БОГОДІЙ – дослівно той, хто діє для Бога – той, хто діє на догоду Богам, або Богослужитель.
БОГОЙ – божий, набожний; сербське.
БОГОЛІП – від Бог і ліпий (вродливий, ліпший) – гарний, богоподібний або Богові приємний красою.
БОГОЛЮБ – 1) той, хто любить Богів; 2) той, кого люблять Боги; 3) набожний.
БОГОМИЛ – дослівно Богові милий; історична особа – жрець Богомил Соловей, відомий як захисник Рідної Віри в Новгороді у 990 p.
БОГОМОЛ – той, хто молиться Богам.
БОГОНОС – дослівно той, хто несе знання про Бога; завжди з Богом.
БОГОРИС – форма імені Борис; історична особа – болгарський цар 843 р.
БОГОРОД – 1) дослівно Богом народжений – народжений після прохання Богів; 2) нащадок Божественного роду.
БОГОСЛОВ – священик; той, хто знає слово Боже.
БОГОСУД – суд Божий; моравське, богемське.
БОГУМИЛ – милий Богу.
БОГУМИР – той, хто живе в мирі з Богами (один з прабатьків слов’ян за ВК (дощ. 9-А, 10, 22)).
БОГУН – від старослов’янського Богь, південнослов’янського Bogъ, санскритського Bhagah; скорочене від імен на Бог-. Історично відомі імена: полковник у війську Богдана Хмельницького – український герой ХVІІ ст., урядник, генеральний осавул («Історія Русів»); Богун Іванович (сотня Маркова) згадується в Реєстрі Війська Запорізького, 1649 р.
БОГУНЕЦЬ – козацьке ім’я (Реєстр Війська Запорізького, ХVІІ ст.).
БОГУСЛАВ, БОГУСЛАВЕЦЬ – той, хто славить Богів; історично відоме ім’я запорізького писаря («Історія
Русів»).
Русів»).
БОГУСЬ, БОГУШ – скорочене від Богуслав; поширене козацьке ім’я згадується близько десятка разів у Реєстрі Війська Запорізького, ХVІІ ст.: Богуш Костачка (сотня Петрашкова), Богуш Бобонщенко (сотня Волинця), Богуш Лебединський (полк Корсунський) та ін.
БОГУХВАЛ – той, хто хвалить Богів.
БОГША – скорочене від імен на Бог-. У 1224 р. згадується Богша – мешканець Старої Руси (Болгарія).
БОДАН – колючий; історична особа – сербський князь ХІ ст.
БОДАЛО – спис.
БОДИСЛАВ, БУДИСЛАВ – від будь славний.
БОДРИК, БАДРИК – бадьорий.
БОЖ – від Бог; князь русів (антів), воював із готами в Північному Причорномор’ї; розгромив війська короля Вінітара, але під час підписання мирної угоди його підступно розіп’яли разом із синами та 70 старійшинами на хрестах у 376 році; у ВК згадується, що молодший руський князь Вендеслав зібрав військо і жорстоко помстився готам (дощ. 32). Див. також Бус.
БОЖАТ, БОЖАТКО – чоловік, який забожив (здійснив давній обряд ім’янаречення) новонародженій дитині: «Родился увечеръ, а утрясь божатъ забожилъ его у купели» (за Г. Дяченком); по відношенню до батьків дитини – кум.
БОЖЕДОМ – Божий дім (можливо, той, хто служить у храмі – Божому домі).
БОЖЕЙ – чеське ім’я ХІ ст.
БОЖЕН – скорочене від імен на Бож-.
БОЖЕСЛАВ, БОЖИСЛАВ – той, хто славить Богів.
БОЖЕТІХ – Божа втіха.
БОЖИДАР, БОГУДАР – Божий подарунок.
БОЖИМИР – Божий мир (люди).
БОЖИН ВНУК – історичне ім’я новгородського боярина, скинутого християнами в річку Волхов у 1404 р. (А. Баженова).
БОЖИЧ – Божий син; в Рідній Вірі Божества мисляться як родина: Батько-Небо, Матінка-Земля, син-людина; або сім’я небесних світил: Бог-Сонце (батько), Богиня-Луна (Місяць, мати), Зірки (діти). В праукраїнській релігії Божич – Різдвяне світло Дажбога (народжується 21-22 грудня, зимове сонцестояння). Див. також Коляда.
БОЖОК, БОЖКО – скорочене від імен на Бож-.
БОЖУРКА – назва рослини божур; болгарське ім’я.
БОЖУШКО – зменшено-пестливе від імен на Бог-, Бож-.
БОЙ – воїн, боєць.
БОЙДАН – войовничий (дослівно: даний в бою або для бою).
БОЙМИР, БОЙОМИР – боєць за мир.
БОЙСЛАВ – славний боєць.
БОЛЕБОР – найбільший борець, сильніший вояк.
БОЛЕГНІВ, БОЛЕГНЄВ – дуже гнівливий, палкий; старослов’янське гнhв етимологічно близьке до огнь – вогонь (пор. гнітити – розпалювати – ЕСУМ); ім’я поширене в Богемії.
БОЛЕГОСТ – дуже гостинний, згадується в 977 р. в Богемії.
БОЛЕМИЛ – миліший.
БОЛЕСЛАВ – славніший; дослівно більш славний; історичне ім’я польського князя Болеслава І Хороброго (992–1025) – сина князя Мєшка. Його дочка була одружена з руським князем Святополком; Болеслав кілька разів нападав на Київ, грабував та вбивав киян.
БОЛИК, БОЛИН, БОЛКАН, БОЛЯН, БОЛЯШ – від большой – великий; у сербів, поляків, росіян та ін. слов’ян. Скорочене від Болемил, Болеслав та под.
БОЛОРЕВ – не з’ясоване; ім’я воїна чи воєводи, згадується у ВК (дощ. 8, 27); ймовірно, більш ревний, старанний.
БОЛОТЯНИК – дух болота, який намагається затягнути неуважну людину в трясовину; близький до Водяника.
БОРАЙ – 1) Божий Рай (Вирій, Ірій – місце перебування Богів); 2) скорочене від імен на Бор- (корінь від боротися); 3) від слова бір, пор. Боровин, Боровик; 4) див. також Борей.
БОРЕВЕН – переможець в боротьбі; ім’я князя, який переміг еланів на морському узбережжі; згадується у ВК (дощ. 18-Д).
БОРЕВЛАН – оборонець земель; ім’я правнука князя Боревена; згадується у ВК (дощ. 18-Б).
БОРЕЙ – ім’я одного з Вітрів: швидкий, сильний (пор. борше – швидше); тотожний Стрибогу – Богу Вітрів; згадується у ВК (дощ. 5-Б).
БОРЕЙКО – зменшено-пестливе від Борей.
БОРЖИВОЙ, БОРЗИВОЙ – від борзий – швидкий воїн, польське.
БОРЗОМИСЛ – той, хто швидко (борзо) мислить; згадується в слов’янському фольклорі.
БОРЗОХОД – той, хто швидко (борзо) ходить.
БОРЗЯТА – швидкий (можливо, скорочене від Борзомисл).
БОРИВОЙ – переможець воїнів.
БОРИГНІВ – той, хто поборов гнів.
БОРИЛО – борець.
БОРИМ – скорочене від Боримир.
БОРИМИР – борець за мир або той, хто бореться мирними засобами.
БОРИНЯ – борець, вояк; скорочене від імен на Бор-.
БОРИПОЛК – переможець полків.
БОРИС – скорочене від Борислав; імена слов’янських і руських князів.
БОРИСЛАВ – уславлений в боротьбі.
БОРИТА – борець; польське.
БОРИЧ – боровий, лісовий (живе в лісі); ім’я руського купця в посольстві князя Ігора у Візантію 944 р.
БОРНА – борня, боротьба; князь Борна І з Хорватської династії (810–821).
БОРОВИК – дух бору; уявляється у вигляді маленького дідка, який завідує грибами, живе під грибами й харчується ними; молодший лісовий дух, підлеглий головному, старшому Лісовику.
БОРОВИН, БОРОВИТ – боровий, лісовий (або походить від назви ягоди боровина – брусниця, чорниця); згадується у ВК як ім’я проповідника, який намовив венедів відійти на захід: «Боровин бо мовить, яко сильний, а люд той віру має до тих слів» (дощ. 36-А). Автор дощечки стверджує, що ми не повинні уподібнюватися венедам, які хибну віру взяли, а тепер «перед ворогами землю упорядковують», бо «ми не дурні, не безумці». В цій дощечці звучить оптимістичний заклик: «Відродити маємо Рускень нашу з Голуном і трьомастами городів і сіл. Вогнищ дубових дим там, і Перун наш є, і земля...»
БОРОДАЙ – бородатий, колючий, гострий.
БОРОНЛЮБ – старослов’янське заступник за інших, той, хто любить боронити когось.
БОРОНМИР – оборонець миру. Див. також Бранимир.
БОРУСЛАВ – те саме, що й Борислав; ім’я князя згадується у ВК (дощ. 25).
БОРУТ, БОРУТА – лісовий чаклун; той, хто в бору, в лісі; у 745 р. згадується історичне ім’я Карантанського (тепер Словенія) князя Борути, який воював із Аварським каганатом; козацьке ім’я (Реєстр Війська Запорізького, ХVІІ ст.), також українське прізвище.
БОРШЕ – швидше; швидкий.
БОРЯТА, БОРЯНТА – борець (в Богемії, Моравії).
БОСИЛКО – назва чарівної рослини; болгарське.
БОХВАЛ – той, хто вихваляє сам себе.
БОШКО – сербське; історичне ім’я героя Косовської битви 1389 р.
БОЮН – боєць; ім’я полковника, жорстоко закатованого католиками за свою віру, відомий з «Історії Русів».
БОЯН – 1) оповідач, співець, казкар, ворожбит, поет. Віщий Боян згадується в «Слові о полку Ігоревім», де він називається Велесовим онуком; він наділений здатністю перекладати мову птахів і звірів на мову людей і укладати їх у пісні, вміє чути пророцтва птиць Гамаюна, Алконоста і Сирина; 2) історичне ім’я болгарського царевича.
БОЯТА, ВОЯТА – боєць, вояк.
БРАВЛИН – бравий, хоробрий, зухвалий; історичні імена князів згадуються у літописах та ВК (дощ. 28); Бравелен, Боровлень – новгородський князь, згадується в «Житії Стафана Сурозького»: «Прииде рать велика роусскаа из Новограда. Князь Бравлин силен зело. Плени от Корсуня и до Корча, с многою силою прииде в Соурожу, за 10 дней билася зле междоу себе, и по 10 дний вниде Бравлин, силою зломив железнаа врата, и вниде в град и земь меч свой…»; згадується також у візантійських хроніках як Бравлін 790 р. Вважають, що в руському билинному епосі він – Буревой.
БРАЖНИК – любитель випити.
БРАЗД – походить від старослов’янського бразна – борозна.
БРАН – 1) дослівно взятий (у значенні прийнятий на світ); пор. баба-бранка – повитуха; 2) бранець, полоняник; 3) народжений для борні, брані – битви; західнослов’янське.
БРАНИБОР – той, хто бореться на полі бою (брані); історичне ім’я князя слов’ян-гаволян, на честь якого названо місто Бранибор ІХ ст.
БРАНИМ – скорочене від імен на Бран-.
БРАНИМИР – той, хто боронить мир (людей); історичні імена болгарських князів ІХ-Х ст., ім’я хорватського князя 979–892 рр.; ім’я словацького воєводи.
БРАНИПОЛК – від брань – боротьба, битва і полк – військовий похід, військо (можливо: полководець або взагалі хоробрий воїн).
БРАНИСЛАВ, БРОНИСЛАВ – 1) оборонець слави; 2) воїн, що прославився в боях; чеські, словацькі, польські, сербські імена.
БРАНИША – скорочене від імен на Бран- (оборонець).
БРАНКО – скорочене від імен на Бран-.
БРАСЛАВ – від боронити славу; Браслав І – князь Хорватської династії (880–887 рр.).
БРАТАН, БРАТАНИЧ – 1) племінник (син брата); 2) побратим («побратаний»); походить від давньоіндійського кореня ber, bra – родити, приймати пологи.
БРАТИВОЙ – воїн-побратим.
БРАТИЛО – скорочене від імен на Брат-.
БРАТИМИР, БРАТОМИР – той, хто бере (бореться) мир (людей), або дослівно братній мир; так могли називати синів, щоб між братами був мир (магія, що прикликає сказане); сербські імена.
БРАТИНА – 1) побратим або скорочене від імен на Брат-; 2) назва кругової ритуальної чари.
БРАТИНКО – скорочене від імен на Брат-.
БРАТИСЛАВ, БРАТОСЛАВ – первісне значення: родова слава, братня слава.
БРАТКО – зменшено-пестливе від імен на Брат-.
БРАТОЛЮБ – любий брат, люблячий братів.
БРАТОМИЛ – милий брат.
БРАТУНЬ, БРАТША – зменшене від імен на Брат-.
БРАЦЛАВ – див. БРЯЧиСЛАВ.
БРЕНКО – від брень – бриніти; відоме як ім’я боярина Дмитра Донського.
БРЕСЛАВ – скорочене від Бретислав.
БРЕТИСЛАВ – той, хто надбав славу (від слов’янського обрести – знайти, придбати); документальне ім’я чеського князя ХІ ст.
БРОНЕБОР – старослов’янське той, хто все поборює.
БРОНЕТВОР – оборонець творчості; ім’я-новотвір.
БРОНИСЛАВ – той, хто боронить славу.
БРОНЬКО, БРОНЯ – скорочене від Бронислав.
БРЯЧИСЛАВ, БРЕЧИСЛАВ – той, хто дзвенить (бряжчить) славою; документальне ім’я князя полоцького Брячислава Ізяславича 1044 p., Брецислав – князь польський 1045 р.; Брячислав ІІ – чеський князь; ім’я Брячислав згадується в Новгородському літописі.
БУВАЛ, БУВАЙЛО – бувалий, бувалець.
БУДАЙ – 1) той, хто будить, пробуджує; 2) будівник; 3) скорочене від імен на Буд-.
БУДАНКО – зменшено-пестливе від імен на Буд-.
БУДИВИД, БУДИВИТ – той, хто пробуджує воїнів, витязів; пор. Світовит.
БУДИВОЙ – спонукальне: будь воїном!
БУДИВОЛНА – той, хто піднімає хвилі; той, хто хвилюється.
БУДИГОСТ, БУДОГОЩ – 1) те саме, що Бдигост; 2) побажальне ім’я: дослівно будь гостем!; згадується в ХVІІ ст. у Болгарії.
БУДКО, БУДЬША, БУДИВИД, БУДИВОЙ – похідні від будити, бути.
БУДИЛО – скорочене від імен на Буд-; відомі новгородці з таким ім’ям.
БУДИМИЛ – побажальне будь милий.
БУДИМИР – півень; той, хто пробуджує мир (людей); імена відомі в ХІІІ ст. в Галицько-Волинському князівстві; 854, 880 рр. – король Далматський; 1126 р. – король Боснійський; 1330 р. – серби.
БУДИСЛАВ – той, хто пробуджує славу; будь славним! ім’я відоме в Новгороді.
БУДКО, БУДУТА – скорочене від імен на Буд-.
БУЄСЛАВ – 1) бойова слава; 2) буйний славою (уславлений буйством, молодецтвом).
БУЙ – 1) тотожне Яру – буйний, нестримний, плодючий, збуджуючий (пор. Буй-Тур і Яр-Тур); 2) історичне ім’я білоруського князя.
БУЙВИД – буйний вид.
БУЙНІС – буйний, нестримний; ім’я генерального хорунжого Війська Запорізького.
БУЙ-ТУР – дикий бик із великими рогами; буйний тур (прізвисько князя Всеволода).
БУКА, БУКАН, БУКОНЯ – 1) Бука – дух, яким лякають неслухняних дітей; можливо, від бук – палиця; уявлення про нього різноманітні: волохатий, темний, страшний; етимологи пов’язують значення із звуконаслідуванням бу! – ревіти, плакати, кричати тощо; 2) бук, дерево, ліс взагалі.
БУЛЬБА – товстун, бульбашка (можливо, круглий, кулястий; пор. діал. бульба – картопля).
БУНКО – від бути; див. ще Бутко.
БУРЕВИН – див. Буривой; імена династії венденських князів (за Ю. Венеліним).
БУРЕВІЙ, БУРЕЙКО – див. Буривой.
БУРИВОЙ – 1) воїн бурі; 2) від бурий – рудий, червонуватий. Ім’я новгородського князя кінця ІХ ст. – батька князя Гостомисла, прадіда Рюрика; український варіант імені – Буревій.
БУРКА – від бурий; ім’я шляхтича («Історія Русів»).
БУРЛІЙ – від бурхливий; полковий осавул Війська Запорізького («Історія Русів»).
БУС – 1) туман; народжений в негоду; сірий; 2) від українського бусол – лелека; історичне ім’я князя антів ІV ст. (варіанти імені: Бож, Боз). Згадується у ВК (дощ. 32).
БУСЛАВ, БУСЛАЙ – будь славним!
БУСОЛ – син лелеки (бусла); лелека – тотемний птах слов’ян ще з VI-ІІІ тис. до н. е.
БУТКО – 1) від дієслова бути (в значенні жити; пор. набутися – нажитися); 2) східнослов’янське бувалець, досвідчений.
БУЧКО – 1) від буча – буйний; 2) від бук – дерев’яна (букова) палиця.
БУШУЙ – той, хто бушує, шумливий.
БУЯК – буйний, нестримний.
БУЯН, БУЯНКО – буйний, нестримний, розбишака; назва острова Буян (або Руян) – сучасний о. Рюген у Німеччині, де була святиня Аркона, або о. Березань поблизу м. Очакова (Україна), де існували язичницькі храми античного періоду.
