Свитовит Пашник

Іменослов

Год издания: 2012
Страна: Украина
Автор: С.Д. Пашник
Жанр: История
Издательство: Руське Православне Коло
Язык: Украинский

Описание:

Кожне ім'я, яке дається людині, має велику духовну силу. Раз отримавши його, ми проносимо ім'я через усе життя. Тому підбір імені – надзвичайно відповідальна справа. Його значення дає певний код характерові людини. Називати дитину обов'язково треба рідним іменем, адже найбільшу силу ім'я має тоді, коли поєднується зі своїм Родом, з рідною Духовністю. Іменослов вміщує ті імена, походження яких можна пояснити за допомогою рідної мови. При доборі імені враховувалась його милозвучність і можливість вживання в сучасних умовах.

Формат: DOCX
Качество: Хорошее
Количество страниц: 68
Размер:  1.5 MB
Скачать:

Другие ссылки:

Руське Православне Коло
Славянские имена ВК

Онлайн: ...на странице 2 (в сокращённом варианте) »  

IМЕНОСЛОВ

Волхв Світовит Пашник

ЧОЛОВIЧI IМЕНА

А

АНДРІЙ, АНДРІАН – мужній, сильний, запліднюючий; присвячений Андрі-змієборцю. Свято – 30 листопада. Див. Ондрій.
АРТЕМ – світло темряви - Місяць.
АРТУР – див. Яртур.
АРДАГАСТ – див. Гордогост. Ардагаст – за Феофаном, слов’янський вождь, що брав участь у боротьбі з візантійцями (593 р.).

Б

БАЖАН – бажаний, жаданий.
БАРВИН, БАРНИМ – ошатний, гарний.
БАЯН – оповідач (баяти - оповідати).
БЕРИМИР – який бере (завойовує) мир.
БЕРИСЛАВ – який бере славу.
БІЛОВИД – білий з виду, видний.
БІЛОВОЛОД, БІЛОВОД – який має священну владу (білий - священний колір). Біловолод Просович - посланець, який розповів вел. князю Святославу Всеволодовичу про поразку князя Ігоря Святославовича від половців в 1185 р.
БІЛОГЛАВ – який має білу голову (волосся).
БІЛОЛЮБ – який любить біле, гарне, чисте.
БІЛОГОР – біла (священна) гора.
БІЛОГОСТ – священний гість.
БІЛОДАН – який дає святість; даний святістю.
БІЛОЗІР – біла (священна) зірка, світлоокий, білий сокіл.
БІЛОМИР – білий (священний) мир; який освячує мир (людей).
БІЛОСЛАВ – який прославляє святість.
БІЛОТУР – біла (священна) сила (Тур - Бог сили).
БІЛОЯР – священний силою, мужністю. Ім’я князя, який кріпив град Сурож, згад. у ВК, 4в також згадується рід Білоярів у ВК, 9б.
БІЛУН, БІЛЯН – білий.
БЛАГ, БЛАГЕН, БЛАГИНЯ, БЛАЖЕН – похідне від благо - добро; який живе на благо. Благиня - воев. угорський Андрія ІІ, згад. 6710 (1202) р. в ЛР.
БЛАГОВИД – гарний на вигляд, благовидний (можливо від «вит» (життя) - благе життя).
БЛАГОВІР – який несе благу віру; вірний Богу.
БЛАГОВІСТ – блага вість; який несе благу вість.
БЛАГОДАР – благий дар; який дарує благо.
БЛАГОДАТ – благодатний; який дає благо.
БЛАГОЛЮБ – який любить благо (добро).
БЛАГОМИЛ – благий, милий.
БЛАГОМИР, БЛАЖИМИР – добрий до миру (світу). Отець Благомир одержав від Сварожича повчання, що створене Квасуром, слід називати Суринією (ВК, 22).
БЛАГОРОД – який має добрий рід, благородний.
БЛАГОСЛАВ, БЛАЖИСЛАВ – благовісник, благословенний; який славить благо.
БЛАГОЯР – яра благодать, добре родючий.
БОГДАН – даний Богом. Слов’янське ім’я гетьмана Хмельницького.
БОГОВИД – який знає Бога.
БОГОВИТ – який має Боже життя.
БОГОВІР – який несе віру в Бога.
БОГОВІСТ – який несе Божу вість.
БОГОВЛАД – який знаходиться під Божою владою.
БОГОДАР – дарований Богом.
БОГОЛАД – ладний Богові.
БОГОЛЮБ – який любить Бога, любимий Богом, набожний.
БОГОРАД, БОГУРАД – радий Богові.
БОГОРОД – Богом народжений, нащадок Божественного роду.
БОГОСВЯТ – присвячений Богові.
БОГУМИЛ, БОГОМИЛ – Богові милий. Жрець Богомил Соловей був захисником Рідної Віри в Новгороді у 990 р.
БОГУМИР, БОГОМИР – який живе в мирі з Богом. Богумир один з прабатьків слов’ян за ВК, 9а,10, 22.
БОГУН – божий.
БОГУРАД – радий Богу; радість Божа.
БОГУСЛАВ, БОГУШ – який славить Бога. Богуслав І - кн. західнопоморський.
БОГУХВАЛ – який хвалить Бога. Познаньський єпископ Богухвал (пом. 1253 р.) написав польські хроніки до 1252 р.
БОЄСЛАВ – славний в бою.
БОЖ, БОЖАН, БОЖЕН – Божий.
БОЖЕДАН – даний Богом.
БОЖЕДАР, БОЖИДАР – Божий дар. Сербський видавець Божидар Вукович жив у Венеції в XV ст.
БОЖЕМИЛ – Богові милий.
БОЖЕМИР, БОЖИМИР – Божий мир.
БОЖЕСЛАВ, БОЖИСЛАВ – який прославляє Бога.
БОЛЕСЛАВ – більше слави, славніший. Болеслав II, князь Чехії (967-999), Болеслав Хоробрий, польський князь (992-1025).
БОРЕВЕН – переможець у боротьбі. Боревен - князь, який переміг еланів на морському узбережжі (ВК, 18д).
БОРЕВЛАН – оборонець земель. Ім’я правнука князя Боревена (ВК, 18б).
БОРЕЙ – назва вітру: швидкий, сильний, який поборює. Вітер Борей згадується у ВК, 5б.
БОРИМИР, БОРОМИР – борець за мир; який поборює мир.
БОРИМИСЛ – борець мислі; мудрець.
БОРИПОЛК – який поборов полк (військо).
БОРИС, БОРИСЛАВ, БОРУСЛАВ – який бореться за славу; славний борнею. Слов’янський князь Боруслав згад. у ВК, 25; Борис I (п. 907 р.) - князь Болгарії (852-889). Бориса і Гліба начебто убив Святополк-Петро Окаянний (історичні сини Володимира I). Ймовірно, це міфологічні персонажі: два змія-охоронця (роги Велеса), яких побиває Перун-Святополк.
БОЯН – боєць. Віщій Боян – співець, який згадується в «Слові»
БРАВЛИН, БРАВЕЛЕН – бравий, хоробрий. Імена князів згад. у літописах та ВК.
БРАЗД – походить від старослов'янського «бразна» - борозна.
БРАТИМИР – який бере (встановлює) мир.
БРАТИСЛАВ, БРАТОСЛАВ – який бере славу.
БРАНИБОР – переможець битви (брані).
БРАНИЛЮБ – любитель брані (битви).
БРАНИМИР, БРАНИМ, БРОНИМИР – який боронить мир.
БРАНИПОЛК – боєць.
БРАНИРАД – який радий брані (битві).
БРАНИСЛАВ, БРОНИСЛАВ – який в борні славний.
БРАТИМИР – який бере (завойовує) мир.
БРАТИСЛАВ – який бере славу. Чеський князь XI ст.
БРЯЧИСЛАВ – який дзвенить славою. Кн. ростовський Брячислав разом з Рюриком придушував повстання Вадима в Новгороді в 864 р.; Брячислав – син Святополка, нар. в 6612 (1104) р.
БУДИВИД(Т) – пробуджуючий воїнів (витязів) або пробуджуючий життя (віта – життя), що тотожно Сонцю, що пробуджується. Будивид – в. кн. литовський, згад. 6797 (1289) р. в ЛР.
БУДИМИЛ – який будить милість.
БУДИМИР – який будить мир (світ).
БУДИСЛАВ – який будить славу.
БУЙМИР – буйний мир.
БУЙТУР – буйна сила.
БУРИВОЙ – поборюючий воїн, буревій. Буривой – батько Гостомисла, новгородського кн.
БУРЕВІСТ – бурний вістун.

В

ВАДИМ – скорочення від Вадимир. Це ім’я ще пояснюють як той, що має ваду, і в цьому воно тотожне Богу Водину (Одину), який був однооким. Вадим Хоробрий підняв повстання в Новгороді проти Рюрика (ПВЛ, 864 р.).
ВАДИМИР* – який веде мир (людей), провідник громади.
ВАРТИСЛАВ – славний вартовий (охоронець). Вартислав – західно-поморський князь (сер. XII ст.).
ВАСИЛЬ, ВАСИЛЬКО, ВАСЯ* – селянин (весь - село), намісник, цар над людьми; Василь - прояв Бога Місяця, який уособлює прошарок селян і на людиноподібних стелах позначає черево.
ВАТРОСЛАВ – який славить ватру (вогонь).
ВЕДАН, ВІДАН – який знає, відає.
ВЕДИСЛАВ – який славно веде; славить веди (знання).
ВЕДОМИР – який відає про мир.
ВЕЛЕБОР, ВЕЛИБОР – великий борець, який перемагає.
ВЕЛЕГОР, ВЕЛИГОР – велика гора, дуже високий.
ВЕЛЕГОСТ, ВЕЛИГОСТ – багатий гість.
ВЕЛЕЗАР, ВЕЛИЗАР – який сильно (вельми) осяює.
ВЕЛЕМИР, ВЕЛИМИР – дуже мирний, який «повеліває» миром.
ВЕЛЕМИСЛ – який сильно мислить.
ВЕЛЕМУДР, ВЕЛИМУДР – дуже мудрий.
ВЕЛЕСЛАВ, ВЕЛИСЛАВ – дуже славний.
ВЕЛЕТ, ВОЛОТ – величний.
ВЕНДЕСЛАВ – уславлений венед, який славить венедів. Князь Вендеслав помстився готам за розіп’ятих ними князя Буса і сімдесят руських старійшин (ВК, 32).
ВЕНЦЕСЛАВ, ВІНЦЕСЛАВ – увінчаний славою. Русий князь Венцеслав Світольдович згадується в ІР. Ім’я імператора Римсько-Германської імперії (1378-1400).
ВЕРЕН – вірний. Князь Верен з Великограддя правив у Києві після Славера (Лебедяна), Києвого сина двадцять літ (ВК, 36б).
ВЕРНИСЛАВ, ВЕРИСЛАВ – який повертає славу.
ВЕРХОСЛАВ – який має високу славу.
ВЕСЕЛАН, ВЕСЕЛИН – який веселить.
ВЕСЛАВ, ВІСЛАВ – дуже славний.
ВЕСТИСЛАВ – який вістить про славу.
ВИДИМИР – який знає, бачить (видить) мир.
ВИТ, ВИТАН – який несе життя, який вітає.
ВИТОМИЛ – вітає милість, володіє милістю.
ВИТОМИР – привітний з людьми (миром); який вітає мир, який живе в мирі. Вітомир - бояр. угорський Андрія ІІ, згад. 6710 (1202) р. в ЛР.
ВИТОМИСЛ – володіє мислями.
ВИТОСЛАВ – славний своєю привітністю, привітний; славить життя.
ВИШЕБОР – славний борець.
ВИШЕВИТ – який високо вітає, добре живе.
ВИШЕГОР – найвищий.
ВИШЕЗАР, ВИШЕЗОР – народжений під високими зорями.
ВИШЕМИЛ – наймиліший.
ВИШЕМИР – найвищий.
ВИШЕМИСЛ – найрозумніший.
ВИШЕН – вищій; присвячений Всевишньому Богу.
ВИШЕСЛАВ – вищий славою. Син князя Володимира I.
ВІКТОР, ВІХТОР – віхи (віки) торуючий, образ Сонця-переможця, що долає дві віхи через бій на сході (березень) і заході (вересень).
ВІРОДАН – який дає віру.
ВІРОДАР – який дарує віру.
ВІРОСЛАВ – вірою славний.
ВІСТ, ВІСТУН, ВІСТАН – який несе вісті.
ВІТОВ(И)Т* – скорочене від Світовит. Вітовт - Великий князь Литовський Руський та Жемантійський (1392-1430).
ВЛАД, ВЛАДАН – який володіє (має здатність повелівати).
ВЛАДИСЛАВ, ВОЛОДИСЛАВ – який володіє славою, славний володар. Владислав – хорватський князь (821-835).
ВЛАС – присвячений Богу Велесу; див. Власлав.
ВЛАСЛАВ – який володіє славою.
ВЛАСТ – володар.
ВЛАСТИБОР – борець за владу.
ВЛАСТИМИЛ – владою милий.
ВЛАСТИМИР – який маю владу над миром.
ВЛАСТИСЛАВ – який славить владу; славний володар.
ВОВК – присвячений вовкові – священній тварині.
ВОГНЕДАР – який дарує вогонь; подарований вогнем.
ВОГНЕДАН – вогнем даний.
ВОГНЕМИР – вогонь для миру (людей).
ВОГНЕСЛАВ – який славить вогонь.
ВОЄБОР – воїн-борець, який поборює воїнів. Торк Воєбор Негелевич з раті Мстислава, згад. в 1160 р.
ВОЄСЛАВ – який завойовує славу; славний воїн.
ВОЛЕЛЮБ – який любить волю.
ВОЛЕМИР, ВОЛИМИР – який прагне до миру; повелитель.
ВОЛЕСЛАВ – який славить волю.
ВОЛИБОР – який поборює волю.
ВОЛОДАР – власник; якому подарована влада. Володар Ростиславович, п. 1124 р., кн. тмутороканський, кн. перемишльський.
ВОЛОДИМИР, ВЛАДИМИР – володар світу (громади); владою великий. Володимир І - київський князь.
ВОЛЬГА, ВОЛЕГ – від воля. Див. Олег.
ВОРОТИМИР, ВРАТИМИР – який вертає мир.
ВОРОТИСЛАВ, ВРАТИСЛАВ – який вертає славу.
ВСЕБОР – який все поборює.
ВСЕВЕД – який все відає.
ВСЕВИД – який все бачить.
ВСЕВЛАД – який має безмежну владу.
ВСЕВОЛОД – володар всього; всесильний. Всеволод Володимирович – кн. володимирський, п. 6503 (995) р.
ВСЕЛЮБ – усіма любимий.
ВСЕЛЮД – вселюдяний.
ВСЕМИЛ – всім милий.
ВСЕМИР – всім мирний, всеохоплюючий.
ВСЕМИСЛ – всемислячий.
ВСЕПРАВ – всеправдивий.
ВСЕРАД – якому завжди радісно.
ВСЕСВІТ – означення простору – Всесвіту.
ВСЕСЛАВ – найбільш славний; який все прославляє. Всеслав Ізяславич, уд. кн. полоцький, п. 6611 (1103) р.
ВЯЧЕМИР – дуже мирний.
ВЯЧЕМИСЛ – дуже розумний.
ВЯЧЕСЛАВ – дуже славний. Ім’я кількох князів і бояр Русі.

Г

ГАВРИЛО – який говорить, провісник. Гаврило - бояр. дорогобузький, згад. під 6667 (1159) р. в КЛ. Близька до цього імені назва священної карпатської гори - Говерли.
ГАРАЗД – здібний, ладний, кмітливий. Гаразд Борутович, син князя Каринтії (Хорватії), середина VIII ст.
ГІЛЬКО* – див. Ілля.
ГЛІБ – глиба, глибина, хліб. Гліба і Бориса начебто убив Святополк-Петро Окаянний (історичні сини Володимира I). Ймовірно, це міфологічні персонажі: два змія-охоронця (роги Велеса), яких побиває Перун-Святополк.
ГНАТ* – тліючий вогник; новонароджений, гонець.
ГОДИМИР – народжений в мирну годину; який годить людям.
ГОДИН – гідний, славний.
ГОДИСЛАВ, ГОДОСЛАВ, ГОСЛАВ – який славить добрий час; народжений у славну годину. Годослав – князь бодричів, княжив в Старограді на початку IX ст.; мав трьох синів: Рюрика, Сивара і Трувора.
ГОРДАН, ГОРДИН – гордий.
ГОРДИСЛАВ, ГОРДОСЛАВ – який гордиться славою.
ГОРДІЙ – гордий.
ГОРДОГОСТ – гордий гість, гордий гостям. Див. Ардагаст.
ГОРДОМИСЛ – гордий думками.
ГОРИМИСЛ – який має високі думки; який горить думками.
ГОРИСВІТ – який сяє на весь світ.
ГОРИСЛАВ – який горить (сяє) славою, той, що має високу славу. Слов’янський князь Горислав згад. у ВК, 25.
ГОСТИМИР – мирний гостям.
ГОСТИРАД – який радий гостям.
ГОСТОМИСЛ – який думає (дбає) про гостей. Ім’я новгородського князя, діда Рюрика.
ГРАДИМИР – який «огороджує» (зберігає, охороняє) мир.
ГРАДИСЛАВ – який охороняє славу (загороджує).
ГРАДОБОР – який поборює гради.
ГРАДОМИЛ – милий граду.
ГРАНИСЛАВ – від «грань» (розжарене вугілля) - палаюча слава.
ГРЕМИСЛАВ – який гримить славою.
ГРОМВАЛ – який грім валить, зносить. Руський полковник Громвал згад. в ІР під 1320 р.
ГУДИМИР – який «гуде для миру»; відомий миру (людям).
ГУДИСЛАВ – відомий славою.

Д

ДАВИД* – який дає життя (давати); силач (від давити). Це скорочений варіант імені західнослов’янського Бога Сонця Свентовита, який згад. у ВК. Князі з іменем Давид згадуються у ЛР.
ДАЛЕБОР, ДАЛІБОР – сильний.
ДАЛЕВИД – передбачливий.
ДАЛЕМИЛ, ДАЛИМИЛ – дуже милий. Далимил Мезиржицький – укладач «Чеської хроніки» XIV ст.
ДАЛЕМИР – дуже мирний.
ДАЛЕМИСЛ – дуже мудрий.
ДАЛЕСЛАВ – далеко прославлений.
ДАМИР – який дає мир.
ДАН, ДАНИЛО – даний; присвячений Богині Води Дані або Бога, що проливає воду. Данило Романович (1201-1264) - кн. галицько-волинський.
ДАНИСЛАВ – Даний славою. Див. Денис.
ДАНТУР – який дає силу.
ДАР – дарований.
ДАРИСЛАВ – який дарить славу.
ДАРОМИР – який дарує мир; подарований для людей (миру).
ДЕМ’ЯН, ДЕМКО – домовий. За легендою Козьма і Дем'ян – два коваля, що подолали Змія, і проорали ним Змієві Вали. Міфологічно мають символізувати дві протилежності – верх (космос) і низ (демон). Свято Кузьми і Дем’яна (як носа і корми човна-місяця) - 1 липня і 1 листопада. Дем’ян - бояр. галицький, тисяцький Данила Романовича.
ДЕНИС, ДЕНИСЛАВ – денний; від Денниці - Богині ранкової зорі. Можна припустити, що ім'я славить Бога, що проливає воду, у інших народів близькими є імена Богів: Діоніс, Адоніс, Одін, Адонай, які ще позначають «чоловічу силу». Близька до імені назва річки Донець. Див. Данислав.
ДЕРЖИКРАЙ – який володарює (держить) країною. Галицький боярин Держикрай Владиславович брав участь в битві на р.Калка в 1223 р.
ДЕРЖИСЛАВ – який держить славу, володар слави. Держислав - вельможа польський, посол Лешка Білого, згад. 6729 (1221) р.
ДЗВЕНИМИР – який широко відомий в мирі (світі).
ДЗВЕНИСЛАВ – який дзвенить славою (широко відомий своєю славою).
ДИВОЗОР – небесний; народжений на світанку (диво - вранішнє світло, світанкова зоря).
ДІЯН – дійовий.
ДМИТРО* – присвячений мудрому осінньому Сонцю Миру (Митрі). Дмитро Хоробрий - бояр. київський, воєвода Мстислава Ізяславовича, згад 6679 (1171) р. в ЛР.
ДОБРИНЯ, ДОБРЯН – добрий. Добриня – билинний герой, який уособлює Сонце.
ДОБРИВОД – добре водить.
ДОБРИСВІТ – який несе добрий світ,
ДОБРИТ – добрий.
ДОБРОВИД – який має добрий вид.
ДОБРОВИТ – який несе добро.
ДОБРОВІСТ – який несе добру вість.
ДОБРОВЛАД – який має добру владу.
ДОБРОГОСТ – добрий для гостей; добрий гість. Доброгост (? - 1208) - боярин володим.-волинський, червенський.
ДОБРОДАН – дає добро.
ДОБРОЛИК – який має добрий лик.
ДОБРОЛЮБ – який любить добро.
ДОБРОМИЛ – добрий і милий.
ДОБРОМИР – добрий до миру (людей).
ДОБРОМИСЛ – добрий думками.
ДОБРОСЛАВ – про кого йде добра слава; славний добротою. Бояр. галицький Доброслав згадується в ГВЛ під 6742 р.
ДОБРОТВІР – який творить добро.
ДОМИСЛАВ, ДОМОСЛАВ – який славить дім. Домислав - перший король Хорватії (з 925 р.).
ДОМОРАД, ДОМРАД – який приносить радість в дім.
ДОРОГОЛЮБ, ДРАГОЛЮБ – дорогий і любий.
ДОРОГОМИЛ, ДРАГОМИЛ – дорогий і милий. Дорогомил - батько князя Івана, який брав участь в звільнені Пскова від Німців в 1299 р.
ДОРОГОМИР, ДРАГОМИР – дорогий миру.
ДОРОГОМИСЛ, ДРАГОМИСЛ – розумний.
ДОРОГОСЛОВ, ДРАГОСЛАВ, ДРОГОСЛАВ – дорога слава; який дорожить славою.
ДОРОШ – дорогий.
ДРАГОВИТ – який дорожить життям. Князь велетів (789 р.)
ДРЕВАН – нащадок роду деревлян.
ДРЕВОСЛАВ – який славить дерева або рід древлян.
ДРУЖЕЛЮБ – дружній, люблячий.
ДУЖЕСЛАВ – дуже славний; славний силою (дужий).
ДУНАЙ – присвячений річці Дунай. Бояр. володим.-волинський Дунай згад. в ГВЛ під 6789 р.

Є

ЄГОР – див. Ігор.

Ж

ЖАДАН – бажаний (від жадати - хотіти).
ЖДАН – очікуваний (від ждати - чекати).
ЖДИМИР – який чекає мир; на кого чекає мир.
ЖДИСЛАВ – який чекає славу; на кого чекає слава.
ЖИВОДАР – який дарує життя.
ЖИВОРОД – людина живучого роду.
ЖИВОСИЛ – живуча сила.
ЖИВОСЛАВ – який славить життя.
ЖИЗНОМИР – мирний у житті. Жизномир згад. у новгородській грамоті поч. ХІІ ст.
ЖИТОМИР – живе для миру.
ЖИТОСЛАВ – живе для слави, який славить життя.
ЖИТТЄЛЮБ – який любить життя.

З

ЗБЕРИСЛАВ – який збирає славу.
ЗБИСЛАВ – дуже славний. Збислав Станіславович, боярин бузький (галицький?), згад. у ЛР під 6717 (1209) р.
ЗБОРИСЛАВ – який зборює (виборює) славу.
ЗВЕНИГОР – дуже дзвінкий.
ЗВЕНИСЛАВ – дзвінкий славою.
ЗВОНИМИР – дзвінкий (відомий) на весь мир (світ).
ЗДРАВОМИР – здоровий і мирний; який здравить мир.
ЗДРАВОСЛАВ – здоровий і славний.
ЗЕЛОМИСЛ – який багато мислить.
ЗЕМИСЛАВ – який славить землю, сім’ю.
ЗЕМОВИТ – господар (віт) зими або сім’ї; можливо, зимове втілення сонця. Ім’я князя Польського, князя Черського і Мазовецького.
ЗЕМОМИЛ – милий для землі, сім’ї.
ЗЕМОМИСЛ – який мислить (дбає) про землю, сім’ю. Ім’я батька польського князя Мечеслава І.
ЗЛАТ, ЗЛАТАН, ЗЛОТАН – золотий.
ЗЛАТОВЛАС – золотоволосий.
ЗЛАТОДАН, ЗЛОТОДАН – який златом (сонцем) даний.
ЗЛАТОДАР – золотий дарунок; який дарує золото.
ЗЛАТОЗАР – сяє, як золота зоря.
ЗЛАТОМИР – золотий мир.
ЗЛАТОСВІТ – золотий світ.
ЗЛАТОСЛАВ – який має золоту (осяйну) славу.
ЗЛАТОУСТ – який вміє добре говорити.
ЗЛАТОЯР – епітет Бога Вогню (дослівно «золотий і ярий»).
ЗОРЕГЛЯД – який бачить зорю (зорі).
ЗОРЕМИЛ – зорям милий; який милується зорями.
ЗОРЕМИР – зоряний мир.
ЗОРЕСЛАВ – озорений славою; який славить зорю.
ЗОРЯН – походить від слова «зоря» або «зорі».

I

ІВАН, ІВАНКО* – життєвий; благородний. Від слів Ява - світ життя; Іва (золота верба) - дерево життя та частини «ган» - народження.
ІВОР – теж саме, що й Явір; можливо «ів» посилення або життєдайна сутність Ява та «Ор» - дух світла, весняне сонце, тобто «дуже світлий, сонячний». Івор - бояр., посол кн. Ігоря Рюриковича, згад. в 6453 (945) р.
ІГОР – (і)гордий, тобто герой; пор. герць - поєдинок. Ігор Рюрикович - великий князь київський.
ІЗЯСЛАВ – який бере славу. Син Володимира I., кн. полоцький.
ІЛЛЯ, ІЛЬКО, ГІЛЬКО* – від гилити (бити); від гілки-прута, символу чоловічого начала. Ознака Бога битви, що тотожна Перуну.

К

КАЗИМИР – палкий, полум’яний, шалений; відомий або славний; який каже миру. Ім’я багатьох польських князів.
КАРПО – від священної риби короп (карп), що символізує чоловіче начало і вмістилище насіння (скарбів), звідси й короб.
КИЄСЛАВ – який славить кий, Київ.
КИЙ, КИЯН – від «кий» - палиця з навершям (атрибут князівської влади). Кий - легендарний князь, засновник Києва, син отця Ора, згад. у ВК, ПВЛ.
КИР, КИРИЛО – володар, правитель (керівник).
КОЗЬМА, КОС(Ь)МА, КУЗЬМА – від «косми» – волосся. Тотожне західним іменам чеш. Kosmas , лат. Cosmas. За легендою Козьма і Дем'ян – два коваля (пор. кузня), що подолали Змія, і проорали ним Змієві Вали. Міфологічно мають символізувати дві протилежності – верх (космос) і низ (демон). Свято Кузьми і Дем’яна (як носа і корми човна-місяця) - 1 липня і 1 листопада.
КОЛОДАР – який дарує коло (сонце).
КОЛОМАН – коло. Можливо ім'я символізує місячне коло і близьке до імені Соломон, що може бути тотожним Велесу (пор. за «Словом»: шоломянь – вал, холм, або шолом – військовий захисний обладунок). В ЛР Коломан (Кальман) згадуються як угорський князь, але це не відкидає його слов'янського відповідника.
КОНРАД, КО(І)НДРАТ – ратник; радник. Кон(д)рад І, п. 1092 - кн. моравський. Це ім’я може бути ототожнене з І(о)ндрою, який є також кіннотником.
КОНСТАНТИН, КОСТЯНТИН, КОСНЯТИН, КОСТЬ* – той, хто закони устійнює і охороняє, стійкий, постійний. Коснятин Сірославич - бояр. галицький, згад. 6665 (1157) р. в КЛ.
КОРНІЙ – корінь.
КРАСИМИР – який прикрашає мир (світ).
КРАСИСЛАВ – славний красою.
КРАСНОМИР – красивий людям (миру).
КРАСНОСЛАВ – красою славний.
КРУТ – крутий, грізний. Князь бодричів (1066-1105).

Л

ЛАД – ладний, порядний.
ЛАДИМИР, ЛАДОМИР, ЛАДИМ – який налагоджує (впорядковує) мир: це ознаки осіннього мирного Сонця. Руський полковник Ладим згад. в ІР під 1320 р.. Див. Владимир.
ЛАДИСЛАВ, ЛАДОСЛАВ – який славить лад (порядок). Див. Владислав.
ЛАДО – Бог порядку (ладу).
ЛАДОЛЮБ – яка любить лад, Бога Лада.
ЛЕБЕДЯН, ЛЕБЕДЕНЬ – син Лебедя. Лебедян був сином Кия і княжив після нього 20 років (ВК, 36б).
ЛЕВ, ЛЕВКО – лев - символ сили і влади.
ЛЕЛЬ – на честь Бога весняного оживлення природи, опікун закоханих.
ЛЕСЛАВ – славний ласкою, коханням.
ЛЕСЬ – божественний, ласкавий; скорочення від Леслав. Див. Олесь.
ЛУКА, ЛУКАШ – від лук, луг; луговий.
ЛЮБИМ – любимий.
ЛЮБИСЛАВ, ЛЮБОСЛАВ – який любить славу.
ЛЮБОДАР – який дарує любов; дарунок любові.
ЛЮБОЗАР – осяяний любов'ю.
ЛЮБОЗОР – який любить зорі; любий, приємний на вигляд.
ЛЮБОМИЛ – любий і милий.
ЛЮБОМИР – який любить мир; любий для миру (людей).
ЛЮБОМИСЛ – який любить мислити.
ЛЮБОМУДР – який любить мудрість.
ЛЮБОСЛАВ – який любить славу.
ЛЮБОЯР – який яро любить.
ЛЮДИСЛАВ, ЛЮДОСЛАВ – уславлений людьми.
ЛЮДМИЛ, ЛЮДОМИЛ – людям милий.
ЛЮДОВИТ – який живе серед людей.
ЛЮДОМИР – який приносить людям мир; мирний з людьми.
ЛЮТОБОР – лютий в боротьбі.
ЛЮТОМИСЛ – який суворо (люто) мислить.

М

МАКСИМ – сьомий мак, означає сьому найвищу маківку серед семи основних родників людини. Кошовий отаман Максим згад. 1695 р.
МАРКО – водяний, морський; який прийшов із духовного світу.
МЕЖИБОР – який находиться в борні; славний воїн.
МЕЖИМИР, МЕЗЕНМИР – який утримує мир поміж людей. Князь антів Мезенмир згад. у ВК, 24а.
МЕЖИСЛАВ, МЕЗИСЛАВ – який перебуває між славою. Князь русів Мезислав згад. у ВК, 25.
МЕЧЕСЛАВ, МЕЧИСЛАВ – лицар, прославлений мечем; від метати (кидати) жереб на славу: який ворожить..
МИКИТА – від «микитити» – думати, хитрувати.
МИКОЛА, МИКУЛА* – ма (мати) і коло - материнське коло; може означати вмістилище роду (курган-могилу, оселю). Св. Микола у своєму значенні близький до Велеса - Бога нижнього світу, володаря зародку-яйця. Велика Хроніка згад. легендарного короля слов’ян Микла. Микула Силянинович - відомий билинний герой, що «підняв тягу з під землі, яку не міг підняти Святогор». Свято Миколи припадає на 9 травня (весняний) і 6 грудня (зимовий).
МИЛАД – милий Ладі.
МИЛАН – милий.
МИЛОВАН – милований.
МИЛОГОСТ – милий для гостей; милий гість.
МИЛОДАР – милий дарунок.
МИЛОМИР – милий миру (людям).
МИЛОРАД – який милий і кому всі раді.
МИЛОСЛАВ, МИСЛАВ – милий і славний.
МИР, МИРКО – мирний; той, хто примирює.
МИРОГОСТ – мирний гість.
МИРОЛЮБ – який любить мир; улюбленець народу.
МИРОН – мирний.
МИРОСЛАВ – який славить мир; уславлений миром (людьми).
МИХАЙЛО, МИШКО, МИХА* – мішок, міхур - вмістилище; той, що носить мішок; від мешкати. Ім’я первісно означає Місяць. В Х ст. згад. польського князя Мешка І, який прийняв хрещення. Існує легенда про Миху Потоку. Свято – 8 листопада.
МЛАД, МЛАДЕН – молодий, юний.
МОІСЛАВ – який має славу. Князь мазовшан, згад. під 6555 (1047) р.
МОЙМИР – кому належить мир. Князь Моравії, IX ст.
МОЛИБОГ – який молиться до Бога. Ім’я батька галицького боярина Івора Молибоговича.
МСТИСЛАВ – «мостити славою»; мостити - платити взаємністю. Ім’я кількох князів Русі.
МУДРОЛЮБ – який любить мудрість.
МУДРОСЛАВ – уславлений мудрістю.

Н

НАДІЙ – надійний, міцний, добросовісний.
НАУМ – на ум (на розум); розумний. Ім’я може позначати Нового змія (Шума), символу мудрості, який відроджується, після подолання його Андрою, 1-го грудня.
НОВОМИР – який прийшов в новий мир.
НОВОСЛАВ – який славить нове.

О

ОГЕН – вогонь.
ОЛЕГ – священний, божественний; олень. Олег Віщий - великий кн. київський (882-912).
ОЛЕКСАНДР – олекс - олень, андр - ядро: олень-запліднювач, що тотожне воїну. Похідні імена: Олег, Олесь, Андра, Дір.
ОЛЕСЬ – див. Лесь, Олег.
ОНДРІЙ, ОНДРІАН – у ВК згадується Бог Інтра (Індра, Ондере) від якого походить це ім’я. Див. Андрій.
ОР, ОРІЙ – дух весняного світла, теж саме що й Ярило; орієць; землероб (орач);. Ім’я прабатька слов’ян-русів, згад. у ВК.
ОРЕЛ – від «орел» - цар птахів.
ОРИМИР, ОРІМИР – який освітлює мир.
ОРИСЛАВ – який прославляє Ора (Яра); яра слава.
ОРІАН, ОРІОН, ОРІЯН – орієць, оріянський чоловік.
ОРЛИГОРА – орлина гора. Ім’я засновника РУНВіри Лева Силенка, яке він отримав в Ордені Бога Сонця.
ОРЛАН, ОРЛИН – орлиний, син орла.
ОРОГОСТ – ярий (орий) гість. Орогость - бояр. переяславський, згад в ЛК під 6608 (1100) р. Див. Ярогост.
ОСМОМИСЛ – розумний, мислитель; прізвисько галицького князя Ярослава.
ОСТАП – урівноважений, розсудливий, поважний, статечний.
ОСТРОГЛЯД – далекоглядний.
ОСТРОМИР – «гострий» (розумний, сильний) мир. Новгородський воєвода згад. в 6572 (1064) р.

П

ПАВЛО – великий; повелитель, володар.
ПАЛАК – правитель, цар, полководець; володар палки (палиці) - символа влади.
ПАН, ПАНАС* – пан, який всім володіє; за хорватською легендою, Пан – батько Чеха, Леха і Руса.
ПЕРЕДСЛАВ, ПРЕДСЛАВ, ПРЕДИСЛАВ, ПРЕСЛАВ – якого слава випереджає; відомий своєю славою.
ПЕРЕМИСЛ – який добре мислить, розумний.
ПЕРЕСВІТ – найбільш світлий; ім’я воїна-дружинника, який виступив у поєдинку з татарином Челубеєм перед початком Куліківської битви в 1380 р.
ПЕРЕСЛАВ, ПРЕСЛАВ – найбільш славний.
ПЕРЕЯР – найбільш ярий: потужний, мужній, збуджений, плодючий, весняний.
ПЕРЕЯСЛАВ – який перейняв славу.
ПЕРУНАД – присвячений Перуну. Руський полковник Перунад згад. в ІР під 1320 р.
ПЕТРО – камінь, опора; батько. ВК подає ім’я Бога нижнього світу як Питаре (Діяє).
ПОЛЯН – присвячений полю; полянин.
ПОПЕЛЬ – попіл - символ домашнього вогнища.
ПРАВДОЛЮБ – яка любить правду, правдивий.
ПРАВОМИР – який правує миром (світом і людьми).
ПРАВОСЛАВ – який славить світ Прави.
ПРЕДИСЛАВ, ПРЕДСЛАВ – який випереджає славу.
ПРЕМИСЛ – який добре мислить, наймудріший; ім’я чеських королів ХІІ–ХІІІ ст. (Пржемисл).
ПРЕНЦЕСЛАВ – славний битвою. Руський воєвода Пренцеслав згад. в ІР під 1320 р.
ПРИБИСЛАВ – який прибирає (бере) славу; ім’я князя бодричів відоме в 1125 р.
ПУТИМИР – який має мирний шлях.
ПУТИСЛАВ – який має шлях слави.

Р

РАД, РАДАН – який несе радість; радісний.
РАДИЛО – радіючий; ім’я боярина київського відому в ІХ ст.
РАДИМИР, РАДОМИР, РАДМИР, РАДИМ – якому радіє мир (народ); любить мир; порадник людей. Від Радима походить плем’я радимичів (ПВЛ).
РАДИСЛАВ, РАДОСЛАВ – який славить радість; який радіє славі.
РАДИВИД – який радість видить.
РАДОВАН – який радує.
РАДОВИТ – радіючий за життя.
РАДОГОСТ – який радий гостям; радісний (приємний) гість.
РАДОМИСЛ – радник.
РАДОСВІТ – який радіє світлу.
РАЙ – райський, сонячний, царський.
РАТИБОР – ратний борець; воїн. Посадник кн. Всеволода в Тмутаракані (6587 (1079) ПВЛ); західно-поморський кн. XII ст.
РАТИМИР, РАТОМИР, РАТМИР – борець за мир; захисник миру. Ратимир – хоробрий воїн Олександра Невського.
РАТИСЛАВ – уславлений ратник (воїн); ім’я боярина ХІІ ст.
РОГВОЛОД – володар Рогу багатства. Князь Полоцька, батько Рогнеди, вбитий Володимиром I в 980 р.
РОДАН – родинний.
РОДИМИР, РОДОМИР – родючий; мирний рід.
РОДИСЛАВ, РОДОСЛАВ – славного роду. Родослав – син князя Олега Дмитровича Рязанського.
РОДОМИЛ – милий родові.
РОДОМИСЛ – який мислить (дбає) про рід.
РОДОСВІТ – який народжений світлом; світлого роду.
РОЖДЕН – народжений.
РОЛАН – мешканець сонячної країни.
РОМАН, РОМЕН – сонячний; пор. рама віконна, рамено, ремінь – утворення хреста (символ сонця); рахмани - блаженні люди, що живуть у сонячній країні.
РОСЛАВ – див. Родослав, Ростислав.
РОСТИМИР – який росте в мирі.
РОСТИСЛАВ – який росте у славі. Князь Моравії (846-870) Ростислава Володимирович – князь Тмутаракані (XI ст.).
РУС, РУСАН – русявий, світловолосий; русин. Рус - син Богумира від якого пішли руси (ВК, 9а).
РУСИСЛАВ – який славить Русь.
РУСЛАН – рус (назва народу) і лан (земля).

С

САВЛО, САВЛ, САВУР, САВА* – сивий, святий. Можливе порівняння з ведичним Шивою. Савл – скіфський цар, згадується Геродотом; Сава – ім’я ватажка, за яким названа Савур-Могила. День Сави - 5 грудня.
СВІТАН – світанковий.
СВІТЛАН – світлий.
СВІТЛОГОР – світлочолий (світлий вгорі).
СВІТЛОЗОР – народжений під світлими зорями.
СВІТОБОР – борець за світло.
СВІТОГОР – світла гора.
СВІТОДАН, СВІТЛОДАН – світлом даний.
СВІТОДАР, СВІТЛОДАР – який дарує світ (світло).
СВІТОЗАР – який «озаряє» світлом; озорений світлом.
СВІТОЛЮБ, СВІТЛОЛЮБ – який любить світ (світло)
СВІТОВИТ(Д), СВЯТОВИТ(Д) – світ життя; володар (віт) світу. Бог Праві і Яві Свентовит згадується у ВК, особливе вшанування було у балтійських слов’ян. Свентовит тотожний східнослов’янському Дажбогу. Див. Вітовт.
СВІТОЛАД – той, що творить лад у світі, світ ладить. Руський воєвода Світольд згад. в ІР під 1320 р.
СВІТОЛИК – який має світле лико.
СВІТОМИР – який несе світ в мир (для людей).
СВІТОМИСЛ – який має світлі мислі.
СВІТОСЛАВ, СВІТЛОСЛАВ – який славить світ (світло).
СВІТОЯР – яре (життєве) світло.
СВОБОДАН – який дає (приносить) свободу, волю.
СВЯТОБОР – величний (священний) у боротьбі.
СВЯТОГОР, СВЯТИГОР – освячений згори. Ім’я казкового героя.
СВЯТОДАР – який дарує свято; святий дарунок.
СВЯТОЗАР – свята зоря; освячений зорями.
СВЯТОЛЮБ – який шанує святість, любить свята.
СВЯТОМИР – освячений миром (людьми); миролюбний.
СВЯТОПОЛК – захисник, охоронець; святий полководець. Ім’я кількох князів Київської Русі; кн. Святополк Моравський (870-894).
СВЯТОРАД – радий святості.
СВЯТОСЛАВ – свята слава; славний святістю. Ім’я Великого князя Русі Святослава Хороброго, загинув 972 р.
СВЯТОЯР – який має святу ярість.
СЕВЕРИН – суворий; належний до сіверян - північно-руського народу.
СЕЛИМИР – який заселяє мир.
СЕМЕН – який уособлює духовний світ; сьомий; сім’я (семена - рос.); камінь.
СЕМИБОР – який поборює сімох.
СЕМИРАД – семикратна радість; який дає сім порад (мудрий, розумний).
СЕРГА, СЕРЬОГА, СЕРЕЖЕНЬ* – присвячений місяцю (серга означає місяць). Князь Сережень згадується у ВК, 36б.
СИЛА, СИЛАН – сильний, міцний, силач.
СИЛОБОР – сильний борець.
СИЛОЛЮБ – який любить хизуватися силою.
СИЛОСЛАВ – який прославляє силу; прославлений силою.
СІРОСЛАВ – той, що славить місяць, вовк (пор. Сірко). Сірослав - бат. Коснятина Сірославича, бояр. галицького, згад. 6665 (1157) р. в КЛ.
СЛАВЕН, СЛАВЯН, СЛОВЕН – слов'янин; славний; який славить Бога. Славен – князь русів, брат Сківа (ВК, 17а).
СЛАВИБОР, СЛАВОБОР – прославлений боротьбою.
СЛАВІР, СЛАВЕР – слов'янської віри; славетний. У ВК, 36б Славер (він же Лебедян) був сином Кия.
СЛАВОЛЮБ – який любить славу.
СЛАВОМИР, СЛАВМИР – якого  прославляє мир (люди).
СЛАВОМИСЛ – мислить про славу.
СЛАВУТА – прославлений.
СЛОБОДАН – вільний, який відійшов на слободу (свободу).
СНІЖАН – народжений в снігову пору.
СНОВИД – який видить сни. Конюх Святополка Ізяславича (1050-1113).
СОБІБОР – який себе боронить, захищає.
СОБІМИР – який здобуває мир для себе.
СОБІСЛАВ – який дбає про славу; прославляє себе.
СОКІЛ – від «сокіл» (священний птах).
СОНЦЕВИД – який бачить Сонце.
СОНЦЕДАР – Сонцем дарований.
СОНЦЕСЛАВ – який славить Сонце; прославлений Сонцем.
СТАН – стійкий.
СТАНИМИР – який дбає про встановлення миру.
СТАНИСЛАВ – який зміцнює славу; постійно славетний.
СТЕП, СТЕПАН – присвячений степу; мешканець степів.
СТОЖАР – надзвичайно «гарячий» (сильний, мужній); народжений під сузір'ям Стожари.
СТОЯН – стійкий. Ім’я батька Вороб’я, посадника в Новгороді від Володимира.
СУДИМИР – який роздумує (складає судження) про мир.
СУДИСЛАВ – який роздумує (складає судження) про славу. Син кн. Володимира I.
СУМИР – дуже мирний (спокійний).

Т

ТАРАС – сильний, буйний; присвячений Туру.
ТАНАС* – захисник, охоронець (тан - битва, танець - ритуальне дійство); див. Панас.
ТВЕРДИМИР – твердий (міцний) мир; яка утверджує мир.
ТВЕРДИСЛАВ, ТВЕРДОСЛАВ – тверду (міцну) славу має.
ТВЕРДОПОЛК – стійкий воїн.
ТВОРИЛАД – який створює лад (спокій).
ТВОРИМИР – який створює мир. Боярин Творимир згадується в 1216 р.
ТВОРИСЛАВ – який створений для слави.
ТИХОМИР – тихий мир; спокійний.
ТИХОН – тихий, спокійний, пор. «тихоня».
ТОМА, ТОМАШ, ТОМИСЛАВ* – утомлений славою; у темряві славний (Місяць). Томислав - ім’я Хорватського князя Х ст.
ТРИМИР – три мири, єдність трьох вимірів (світів: Прави, Яви і Нави).
ТРОЯН – присвячений трійці. Бог триєдності у слов’ян; у «Слові» згадується «тропа Трояна», «віки Трояна»; у ВК, 3б згадується «вік Троянь», а також римський імператор Троян (ВК, 29).
ТУР – сильний. Тур - степовий бик, на території України був поширений до XVII ст. В ПВЛ згадується «Тур княжив у Турові, від нього туровці прозвалися»; відомі імена боярина Київського та боярина Туровського.
ТУРНИЛ – присвячений Турові, сильний; від турнути - відштовхнути. Руський полковник Турнил згад. в ІР під 1320 р.

У

УЛАС – див. Влас.
УЛІБ – див. Гліб. Уліб - брат Святослава Хороброго, згадується в договорі Ігоря з греками в 945 р. як посол.
УСТИМ – устійнений; від уста.

Х

ХВАЛ, ХВАЛИМ – якого хвалять.
ХВАЛИБОГ – який хвалить Бога.
ХВАЛИМИР – який хвалить мир (люди).
ХВАЛИН – похвальний.
ХОМА, ХОМИСЛАВ* – місячний, той, що славить Місяць, див. Тома.
ХОТИБОР – який прагне боротьби.
ХОТИМИР – який прагне миру.
ХОТИМИСЛ – який прагне мислити.
ХОРТИРАД – який прагне радості.
ХОТИСЛАВ – який прагне слави.
ХРАБР – хоробрий, сміливець. Ім’я болгарського чорноризця Х ст.
ХРАНИМИР – який оберігає мир; хранитель.
ХРАНИСЛАВ – який оберігає славу.

Ц

ЦВІТАН – від «цвісти» - квітучий.
ЦВІТИМИР – цвіт миру.
ЦВІТИСЛАВ – цвіт слави.

Ч

ЧЕСТИСЛАВ, ЧЕСЛАВ – який цінує, «почетає» славу. Чеслав - ім’я сербського князя Х ст.
ЧЕСТИМИЛ – якому мила честь.
ЧЕСТИМИР – чесний в мирі (серед люду).
ЧЕСТИМИСЛ – чесний мислями.
ЧЕСТИРАД – радий честі.
ЧЕСТИСЛАВ, ЧЕСЛАВ – яка цінує славу; який славить честь.
ЧУДИМИР – чудесний для миру.
ЧУДОРОД – чудово народжений.

Щ

ЩАСТИМИР – щастя для людей; який ощасливлює.
ЩАСТИСЛАВ – щасливець; обдарований щастям.
ЩЕДРОГОСТ – щедрий гість; щедрий для гостей.
ЩЕДРОМИР – щедрий для людей.
ЩЕДРОСЛАВ – уславлений щедрістю.

Ю

ЮР, ЮРІЙ, ЮРКО, ЮРАСЬ – юркий (швидкий); уособлення весняного сонця; див. Ор.

Я

ЯВІР – світове дерево або дерево життя.
ЯВТУХ – Яв і Дух: дух яви; одухотворений.
ЯН, ЯНКО* – див. Іван. Ян Усмарь в 992 р. переміг у поєдинку печеніга, Ян Вишатич згадується 6579 (1071) р. (ПВЛ).
ЯНИСЛАВ – народжений для слави.
ЯРЕМА – ярий, родючий.
ЯРОБОР – ярий (мужній) в боротьбі.
ЯРОВИТ(Д) – присвячений весняному сонцю; ярий володар.
ЯРОГОСТ – ярий гість. Див. Орогост.
ЯРОЛЮБ – який любить ярість.
ЯРОМИЛ – дуже милий.
ЯРОМИР – весняний мир (світ).
ЯРОМИСЛ – жваво мислячий.
ЯРОМУДР – дуже мудрий.
ЯРОПОЛК – ярий (мужній) воїн. Ярополк Святославович (961-980) - вел. кн. київський (972-980).
ЯРОСВІТ – який дає ярий світ.
ЯРОСЛАВ, ЯРОШ – який уславлений Ярилом (весняним Сонцем); дуже славний. Ярослав Володимирович (Мудрий) (978-1054) - вел. кн. київський (1015-1071).
ЯРТУР – яра сила, дуже сильний; яртурами називали богатирів; див. Артур.
ЯРУН – життєстверджуючий.
ЯСНОВИД – який ясно бачить майбутнє.
ЯСНОГОР – «ясна гора» - просвітлювач.
ЯСНОЗІР – яка має ясний зір; ясна зоря.
ЯСЕНЬ – ясний. Ясень - священне дерево.

ЖIНОЧI IМЕНА

А

АГНА, АГНЕСА, АГНЕШКА – огняна. Агнешка - дочка короля польського Болеслава ІІІ і руської кн. Збислави; ж. кн. Мстислава Ізяславича.
АННА – див. Ганна. Ім’я жінок Русі, згад. в ЛР.

Б

БАЖАНА, БАЖЕНА – бажана.
БЕРЕГИНЯ – яка оберігає; ім'я Богині, покровительки жіноцтва.
БЕРЕЗА – священне дерево слов'ян; береза - жіночий символ, пов'язаний з Берегинею.
БЕРИСЛАВА – яка бере славу.
БІЛОВИДА – біла з виду, видна.
БІЛОВОЛОДА – яка має священну владу (білий - священний колір).
БІЛОГОРА – біла (священна) гора.
БІЛОГОСТА – священна гостя.
БІЛОЗОРА – біла зірка, світлоока.
БІЛОМИРА – свята для людей (миру).
БІЛОСЛАВА – уславлена своєю чистотою (внутрішньою красою).
БІЛОСНІЖА – білосніжна, чиста, свята.
БІЛОЯРА – освячена Ярилом (весною).
БІЛЯНА – біла, білолиця, білокоса.
БЛАГИНЯ, БЛАЖЕНА – від «благо» - добро, щастя, радість, благополуччя.
БЛАГОВИДА – гарна на вигляд, благовидна.
БЛАГОВІРА – яка несе благу віру; вірна Богу.
БЛАГОВІСТА – яка несе благу вість.
БЛАГОДАРА – благий дар; яка дарує благо.
БЛАГОЛЮБА – любить благо.
БЛАГОМИЛА – блага, мила.
БЛАГОМИРА – блага (добра) до миру.
БЛАГОРОДА – яка має добрий рід, благородна.
БЛАГОСЛАВА – благословенна.
БЛАГОЯРА – благословенна Ярилом (весною).
БЛАЖЕНА – благодатна.
БОГДАНА – дана Богом.
БОГОВИДА – яка видить Бога.
БОГОВІРА – яка несе віру в Бога.
БОГОВІСТА – яка несе Божу вість.
БОГОВЛАДА – яка знаходиться під Божою владою.
БОГОДАРА – дарована Богом.
БОГОЛЮБА – яка любить Бога і любима Богом; набожна.
БОГОРАДА, БОГУРАДА – рада Богові.
БОГОРОДА – Богом народжена, нащадок Божественного роду.
БОГОСВЯТА – освячена Богом.
БОГУМИЛА, БОГОМИЛА – Богові мила.
БОГУМИРА, БОГОМИРА – яка живе в мирі з Богом; присвячена Миробогу.
БОГУРАДА – рада Богу; радість Божа.
БОГУСЛАВА – народжена на славу Богові.
БОГУХВАЛА – яка хвалить Бога.
БОЖЕДАНА – дана Богом; божественна вода (жінка).
БОЖЕДАРА – Божий дар.
БОЖЕМИЛА – Богові мила.
БОЖЕМИРА, БОЖИМИРА – божественний мир.
БОЖАНА, БОЖЕНА – божественно прекрасна.
БОЖЕСЛАВА – народжена на славу Богові.
БОЛЕМИЛА – дуже мила.
БОЛЕСЛАВА – дуже славетна. Болеслава - дочка Святослава Всеволодовича, згад. 6675 (1167) р.
БОРИМИРА – яка поборює мир.
БОРИСЛАВА – яка бореться за славу; славна борнею (войовнича).
БРАНИМИРА – яка бореться за мир.
БРАТИМИРА – яка бере (завойовує) мир.
БРАТИСЛАВА – яка бере славу.
БРОНИСЛАВА – яка в боротьбі славна (мужня жінка).
БРЯЧИСЛАВА – яка дзвенить (бряцає) славою.
БУДАНА – яка пробуджує.
БУДИМИРА – яка будить мир (людей).
БУДИСЛАВА – яка будить славу.

В

ВАДИМИРА – яка веде за собою мир (людей).
ВАСИЛИНА, ВАСИЛИСА* – намісниця, селянка (весь - село); весела; Василь - прояв Бога Місяця. Василиса Премудра – казкова діва. Василиса – ж. Ярополка Ярославича, кн. новгородського, згад. в ХІІ ст.
ВАРВАРА* – одне з імен вечірньої зорі, тотожна Матері Сва з ВК, Богині кохання і війни, в весільному обряді відповідає «сварці у дворі». Свято – 4 грудня.
ВАТРОСЛАВА – яка славить ватру (вогонь).
ВЕСЕЛКА – яка веселить, від веселки (радуги).
ВЕДАНА, ВІДАНА – яка знає, відає.
ВЕДИСЛАВА – яка славно веде; славить веди.
ВЕЛИМИРА – дуже мирна; та, що «повеліває» миром (людьми).
ВЕЛИСЛАВА – славна величчю.
ВЕНДЕСЛАВА – уславлена венедка, яка славить венедів.
ВЕНЦЕСЛАВА – увінчана славою.
ВЕРБА, ВЕРБАВА – присвячена Вербі - священному дереву.
ВЕРХУСЛАВА – яка має високу славу. Донька князя Всеволода Мстиславича Псковського (1095-1138).
ВЕСЕЛАНА, ВЕСЕЛИНА – весела; яка веселить.
ВЕСНА – присвячена Весні.
ВЕСНЯНА, ВЕСНЯНКА – народжена навесні.
ВИТА, ВИТАНА – яка несе життя; яка вітає.
ВИТОМИРА – яка вітає мир.
ВИТОСЛАВА – славна своєю привітністю.
ВИШЕЗОРА – народжена під високими зорями.
ВИШЕНА – вишня; присвячена Всевишньому Богу.
ВИШЕСЛАВА – яка має високу славу. Вишеслава (Вислава); бл.1065 р. - дочка Святослава Ярославича, кн.(за польськими джерелами і Татіщевим).
ВИШНЯ – вишня, божественна.
ВІРА – від «віра»; вірна, правдива.
ВІРОДАНА – яка дає віру.
ВІРОДАРА – яка дарує віру.
ВІРОСЛАВА – яка віру славить.
ВІСТА, ВІСТАНА, ВІСТИНА – вістунка; яка несе вісті.
ВЛАДА, ВЛАДАНА – володарка.
ВЛАДИМИРА, ВОЛОДИМИРА – яка повеліває миром (людом).
ВЛАДИСЛАВА, ВОЛОДИСЛАВА – уславлена володарка.
ВЛАСТЕЛИНА, ВЛАСТА – яка має власть (владу) над людьми. Чеська княгиня Х ст. Власта очолювала дружину, що складалася з дівчат-воїнів.
ВЛАСТИМИЛА – яка має милу владу.
ВЛАСТИМИРА – яка має владу над миром.
ВОГНЕДАРА – яка дарує вогонь.
ВОГНЕДАНА – вогнем дана.
ВОГНЕМИРА – вогонь для миру (людей).
ВОГНЕСЛАВА – яка уславлена вогнем.
ВОГНЯНА – вогняна.
ВОЛЕЛЮБА – яка любить волю; волелюбна.
ВОЛЕМИРА – яка прагне миру.
ВОЛЕСЛАВА – яка славить волю.
ВОЛОДАРА – яка подарована влада.
ВОЛОДИМИРА – володарка світу (громади); владою велика.
ВОЛОДИСЛАВА – яка володіє славою; славна владою.
ВОЛЯ – вільна; яка повеліває.
ВРАТИСЛАВА – яка повернула славу.
ВСЕВЕДА – все відає.
ВСЕВИДА – яка все бачить.
ВСЕВОЛОДА – володарка всього; всесильна.
ВСЕЛЮБА – усіма любима.
ВСЕМИЛА – мила всім людям.
ВСЕМИРА – всім мирна, всеохоплююча.
ВСЕСЛАВА – всіма славна. Ім’я дочки Всеволода Велике Гніздо – кн. Володимирівського (1176-1212 рр.)
ВЯЧЕСЛАВА – дуже славна.

Г

ГАЇНА – присвячена гаю.
ГАЛИНА – глина (земля), чиста, освітлена. Можлива тотожність з іменем Олена.
ГАННА* – жінка-рожаниця, народжуюча.
ГАРНОСЛАВА – славна красою.
ГОДИМИРА – народжена в мирну годину; яка годить людям.
ГОРДАНА – горда.
ГОРДИСЛАВА, ГОРДОСЛАВА – горда славою.
ГОРИМИСЛА – яка має високі думки; яка горить думками.
ГОРИСЛАВА – горіти славою, осяяна славою.
ГОРОДИСЛАВА – городити славу, охороняти славу. Ім’я дочки Святослава Всеславовича (ІХ покоління від Рюрика).
ГОСТЕНА – гостинна.
ГРАДИМИРА – яка «огороджує» (зберігає, охороняє) мир.
ГРАДИСЛАВА – яка охороняє славу.
ГРАНИСЛАВА – від «грань» (розжарене вугілля) - палаюча слава.
ГРЕМИСЛАВА – яка гримить славою. Ім’я дочки Інгваря Ярославовича.
ГУДИМИРА – яка «гуде для миру»; відома миру (людям).
ГУДИСЛАВА – відома славою.

Д

ДАЛЕБОРА, ДАЛІБОРА – сильна.
ДАЛЕВИДА – передбачлива.
ДАЛЕМИЛА – дуже мила.
ДАЛЕМИРА – дуже мирна.
ДАЛЕСЛАВ – далеко прославлена.
ДАНА, ДАНИЛА – від імені Богині води Дани; втілення жіночого первоначала буття.
ДАНИСЛАВА – дана славою.
ДАРА, ДАРИНА – дарована.
ДАРИСЛАВА – яка дарує славу.
ДАРОМИРА – яка дарує мир; подарована для миру (людей).
ДЕНИСЛАВА – та, що прославляє день; див. Денниця.
ДЕННИЦЯ – денна. Ім’я Богині ранкової зорі, що провіщає день.
ДЕРЖИСЛАВА – яка держить славу, володарка слави.
ДЗВЕНИМИРА – яка широко відома в мирі (світі).
ДЗВЕНИСЛАВА – яка дзвенить славою (широко відома своєю славою).
ДЗВІНКА – дзвінка, гучна.
ДИВАНА – дивна, гарна.
ДИВОЗОРА – небесна; народжена на світанку (диво - вранішнє світло, світанкова зоря).
ДІЯНА – дійова.
ДОБРАВА, ДОБРИНА, ДОБРИЦЯ, ДОБРЯНА – добра. Добрава - моравська княжна Х ст.
ДОБРОВИТА – яка несе добро.
ДОБРОВІСТА – яка несе добру вість.
ДОБРОГНІВА – «добро» і «огніва» (огонь, гени) – добронароджена. Сестра київського кн. Ярослава Мудрого.
ДОБРОДІЯ – яка робить добро; відома добрими діяннями. Добродія - дочка Мстислава Володимировича, згад. 6630 (1122) р.
ДОБРОЛЮБА – яка добро любить.
ДОБРОМИЛА – добра і мила.
ДОБРОМИРА – добра до миру.
ДОБРОМИСЛА – добра думками.
ДОБРОНІГА – добра і ніжна. Доброніга (бл.1012-1087) - дочка Рогніди і Володимира І.
ДОБРОНРАВА – яка має добрий нрав.
ДОБРОСЛАВА – про яку іде добра слава.
ДОЛЕСЛАВА – славна доля.
ДОЛИНА – приналежна Богині Долі; від долини - пониззя (лугу).
ДОЛЯ – від імені Богині Долі, яка уособлює жіночий прояв Місяця, звідси доля – частка Місяця.
ДОЛЯНА – улюблениця Долі.
ДОМНА, ДОМАХА – домова.
ДОМОРАДА, ДОМРАДА – приносить радість в дім.
ДОМОСЛАВА – яка славить дім.
ДРАГОМИРА – дорога миру, людям. Ім’я матері чеського князя Вячеслава.
ДРАГОСЛАВА – дорога слава.
ДРЕВА – з роду древлян. Древа – дочка отця Богумира, від якої пішов рід древлян (ВК, 9а).
ДРЕВОСЛАВА – яка славить дерева або рід древлян.
ДРУЖЕЛЮБА – дружелюбна; яку друзі люблять.
ДУБРАВА, ДУБРОВКА – присвячена діброві. Дубровка, дочка кн. Юрія Всеволодовича (1188-1238).
 
Ж

ЖАДАНА – бажана (від жадати - хотіти).
ЖАННА* – див. Ганна.
ЖДАНА – очікувана (від ждати - чекати).
ЖДИМИРА – яка чекає мир; на яку чекає мир.
ЖДИСЛАВА – всіма славлена і очікувана.
ЖИВОСИЛА – живуча сила.
ЖИВОСЛАВА – живуча слава.
ЖИТОМИРА – живе для миру.
ЖИТОСЛАВА – живе для слави, яка славить життя.
ЖИТТЄЛЮБА – яка любить життя.

З

ЗАБАВА – та, що бавить, дає відпочинок. В руський билині (галицького циклу) згадується Забава Путятична, яка стала жінкою Соловія Гудимировича.
ЗБЕРИСЛАВА – яка збирає славу.
ЗБИСЛАВА – дуже славна. Збислава - дочка Святополка Ізяславича (1024-1078), ж. Болеслава Кривоустого.
ЗБОРИСЛАВА – яка зборює (виборює) славу.
ЗВЕНИГОРА – дуже дзвінка; весела.
ЗВЕНИСЛАВА – дзвінка славою. Ім’я дочки Всеволода ІІ Ольговича князя київського (1139-1146 рр.).
ЗВЕНИМИРА – дзвінка для миру.
ЗДРАВОМИРА – здорова і мирна; яка здравить мир.
ЗДРАВОСЛАВА – здорова і славна.
ЗЕМИСЛАВА – яка славить землю, сім’ю.
ЗИМАВА – дочка Зими; народжена взимку.
ЗІРКА – зірка (небесна).
ЗЛАТА, ЗЛАТАНА – золота.
ЗЛАТОВЛАСА – золотоволоса.
ЗЛАТОДАНА – золотим сонцем дана.
ЗЛАТОДАРА – золотий дарунок.
ЗЛАТОМИРА – яка несе золотий мир.
ЗЛАТОСЛАВА – золотим сонцем уславлена; та, що має золоту (осяйну) славу.
ЗЛАТОУСТА – яка вміє добре говорити.
ЗЛАТОЯРА – епітет Бога Вогню (дослівно «золота і яра»).
ЗЛАТОЦВІТА – яка цвіте золотом; золота квітка.
ЗОРЕГЛЯДА– яка бачить зорю (зорі).
ЗОРЕМИЛА – зорям мила; та, що милується зорями.
ЗОРЕМИРА – зоряний мир.
ЗОРЕСЛАВА – яка уславлена зорею.
ЗОРИНА – блискуча, сяюча.
ЗОРЯ, ЗОРЯНА, ЗОРИНА – від слова «зоря». Зоря - Богиня вранішньої зорі згад. у ВК, 8 (2). Зориня - варіант імені Богині вранішньої зорі, згад. у ВК, 7ж.

I

ІВА, ІВАННА, ІВАНКА – життєва; від Ява - світ життя; Іва (золота верба) - дерево життя.
ІЗЯСЛАВА – яка бере (ізимає) славу. Ім’я вихованки князя Володимира Васильковича, згад. у ПВЛ.
ІРИНА* – присвячена Ірію (раю) - країна, куди відлітають птахи і душі предків. Ірина, дочка Володаря Ростиславича, згад. 6612 (1104) р. Див. Ярина, Орина.

К

КАЗИМИРА – палка, полум’яна, шалена; відома або славна; яка каже миру.
КАЗКА – гарна як казка.
КАЛИНА, КИЛИНА – від назви куща і ягід; символ жіночості й краси.
КАРИНА – від карий - коричневий, кара - покарання. Можливе скорочення від Катерини. Богиня скорботи Карина згад. у ВК, 8, 25 і «Слові».
КАРИСЛАВА – яка сумує за славою.
КАТЕРИНА* – яка вирішує долю людини; означення вмертвляючої і народжуючої жіночої сутності; запліднена. Катраниця - ім’я однієї з русалок. Свято Катерини-Долі припадає на 24 листопада.
КВІТА, КВІТАНА – квітуча.
КВІТКА – квітка; символ цвітіння і краси.
КВІТОСЛАВА – яка славить квіти; славна (гарна) як квітка.
КОЛОДАРА – подарована сонцем (колом).
КРАСАВА – від слова «краса» - красива.
КРАСИМИРА – яка прикрашає мир (світ).
КРАСНОВИДА – дуже видна.
КРАСНОЛИКА – гарна з лиця.
КРАСНОМИРА – красива миру (людям).
КРАСНОСЛАВА – красою славна.
КРАСУНЯ – вродлива, гарна.
КУПАВА – купавою називають водяну лілею; слово «купавий» означає красивий, гарно вбраний.

Л

ЛАДА – від імені Богині кохання і шлюбу Лади з первісним значенням «мила, люба, кохана».
ЛАДИМИРА, ЛАДОМИРА – людьми (миром) любима.
ЛАДИСЛАВА, ЛАДОСЛАВА – яка прославляє Ладу.
ЛАДОГА – ладна.
ЛАДОЛЮБА – яка любить лад, Бога Лада.
ЛАДОМИЛА – Ладі мила; ладна (гарна) і мила.
ЛАРИСА, ЛАРИСЛАВА* – лоно, вмістилище скарбів (чоловічого насіння, дитини), звідси ларець (скринька).
ЛЕБІДЬ, ЛИБІДЬ – лебідка. Ім’я легендарної княжни, сестри Кия, Щека і Хорива.
ЛЕДА – льодяна, спокійна.
ЛЕЛЯ – на честь Богині кохання; дитина.
ЛЕСЯ – божественна, ласкава.
ЛЕСЛАВА – славна ласкою, коханням.
ЛІЛЕЯ, ЛЬОЛЯ – «леліяти» - пестити, викохувати, плекати; виплекана.
ЛІЛІЯ – від назви квітки, гарна, ніжна.
ЛУКИНА – від «лук», «луг».
ЛЮБА, ЛЮБАВА – улюбленка, кохана.
ЛЮБИМА, ЛЮБИНА – любима.
ЛЮБИСЛАВА, ЛЮБОСЛАВА – яку люблять і славлять.
ЛЮБОВ – любов, кохання, бажання.
ЛЮБОДАРА – яка дарує любов; дарунок любові.
ЛЮБОЗОРА – яка любить зорі; люба, приємна на вигляд.
ЛЮБОМИЛА – люба й мила.
ЛЮБОМИРА – яка любить мир.
ЛЮБОРАДА – бажана, любима; яка любові радіє.
ЛЮБОСЛАВА – яка любить славу.
ЛЮБОЯРА – яка яро любить.
ЛЮДИСЛАВА, ЛЮДОСЛАВА – уславлена людьми.
ЛЮДМИЛА – людям мила.
ЛЮДОМИРА – яка приносить людям мир; мирна з людьми.

М

МАВКА – присвячена мавці.
МАЇНА, МАЯ – народжена в травні, коли розпускаються листя і маються предки.
МАЛУНЯ, МАЛУША – маленька. Малуша - ім’я наложниці кн. Святослава і матері кн. Володимира.
МАЛЬВА – від назви квітки – пишна, рум’яна.
МАРЕНА, МАРИНА – водяна, морська; уособлення жіночої сутності. Жіноча пара Купалі.
МАРИСЯ, МАРУСЯ – див. Марена.
МЕДОРАДА – приємна як мед.
МЕЖИМИРА – яка утримує мир поміж людей.
МЕЖИСЛАВА – яка перебуває у славі.
МЕЧИСЛАВА – від метати (кидати) жереб на славу: який ворожить.
МИЛАДА – мила Ладі.
МИЛАВА, МИЛАНА, МИЛАНЯ, МИЛЕНА, МИЛИЦЯ – мила.
МИЛОВАНА – милована.
МИЛОВИДА – мила з виду.
МИЛОГОСТА – мила для гостей; мила гостя.
МИЛОДАРА – яка дарує милість.
МИЛОМИРА – мила миру.
МИЛОРАДА – мила і якій всі радіють.
МИЛОСЛАВА – мила і славна.
МИРА, МИРАНА, МИРЕНА, МИРИНА – яка примирює; мирна. Мирина - болгарська царівна X ст.
МИРОГОСТА – мирна гостя.
МИРОЛЮБА – яка любить мир; улюблениця народу (миру).
МИРОСЛАВА – яка славить мир; уславлена миром (людьми).
МИХАЙЛИНА* – від чоловічого Михайло.
МЛАДА, МЛАДЕНА – молода, юна.
МОЛИБОГА – яка молиться до Бога.
МОКРИНА – мокра, волога - жіночий першопочаток.
МСТИСЛАВА – мостити славою, платити взаємністю.
МУДРОЛЮБА – яка любить мудрість.
МУДРОСЛАВА – уславлена мудрістю.

Н

НАДІЯ – надійна, міцна, добросовісна.
НОВОМИРА – який прийшов в новий мир.
НОВОСЛАВА – яка славить нове.
НІЖАНА – ніжна.

О

ОБАВА – чарівниця, спокусниця.
ОГНЯНА – вогняна.
ОДАРКА – одарована; див. Дарина.
ОКСАНА – окошена, оксамитова. Або та, що скошує - один і з проявів Макоші – місячної коси, що жне чоловічий колос для запліднення. Свято - 24 січня.
ОЛЕСЯ, ОЛИСАВА – див. Леся. Олисава - ім’я жінки Ізяслава Ярославовича, згад. в літописах у др. пол. ХІ ст.
ОЛЕНА, ОЛЯНА – священна, божественна; присвячена Оленю - священній тварині і міфологічно відноситься до місячної сутності. Можлива тотожність імені до Галина, Долина.
ОЛЬГА – священна, божественна. Ім’я матері кн. Святослава Великого.
ОРИМИРА – яка освітлює мир.
ОРИНА – плодюча, сильна; див. Ярина.
ОРИСЛАВА, ОРИСЯ – яка прославляє Ора (Яра); яра слава.
ОРІАНА, ОРІЯНА – орійка, оріянська жінка.
ОРЛИНА – орлина, донька орла.
ОСТРОМИРА – «гострий» (розумний, сильний) мир.
ОСМОМИСЛА – розумна, мислителька.

П

ПАВА – жінка, яка має горделиву постать.
ПАВЛА, ПАВЛІНА – велика; повелителька, володарка.
ПАЛАЖКА, ПАЛАГНА, ПАЛАГА – яка народжує (від пологи, положатися); з тим же значенням: та, що дає палаючий (палахати) огонь.
ПЕРЕДСЛАВА, ПРЕДСЛАВА – яку випереджає слава; відома своєю славою. Ім’я руських княгинь: Предслави Ігорівни, Предслави Святославівни та ін.
ПЕРЕМИСЛА –  яка добре мислить, розумна.
ПЕРЕСВІТА – найбільш світла.
ПЕРЕСЛАВА, ПРЕСЛАВА – найбільш славна.
ПЕРЕЯРА – найбільш яра: потужна, збуджена, плодюча, весняна.
ПЕРЕЯСЛАВА – яка перейняла славу. Донька галицькго кн. Данила Романовича (1201-1264) і друж. польськго кн. Земовита Конрадовича.
ПЕСТИНА – від «пестити» - ласкати.
ПОЛЕВА, ПОЛЯНА, ПОЛІНА – польова. Полева - донька отця Богумира, від якої пішов рід полян (ВК, 9а).
ПРАВДОЛЮБА – яка любить правду, правдива.
ПРАВОМИРА – яка правує миром (світом і людьми).
ПРАВОСЛАВА – яка славить світ Прави.
ПРИБИСЛАВА – яка прибирає (бере) славу. Жінка поморського князя Ратибора.
ПРЕДИСЛАВА, ПРЕДСЛАВА – яка випереджає славу.
ПРЕКРАСА – дуже красива.
ПУТИМИРА – яка має мирний шлях.
ПУТИСЛАВА – яка має шлях слави.

Р

РАДА, РАДАНА – порадниця; радісна. Рада – дружинниця чеської княгині Власти.
РАДИСЛАВА, РАДОСЛАВА – яка славить радість.
РАДИМИЛА, РАДМИЛА – радісна і мила; рада милуватися.
РАДИМИРА, РАДМИРА,, РАДОМИРА – яка радує мир (народ).
РАДОВАНА – яка радує.
РАДОГОСТА – яка рада гостям; радісна гостя.
РАДОСВІТА – яка радіє світлу; світла, радісна.
РАДОСЛАВА – яка радіє славі.
РАДОСТА, РАДОСТИНА – радість.
РАЇСА, РАЯ – райська, сонячна.
РАТИМИРА – яка береться за мир.
РАТИСЛАВА – яка уславлює рать.
РОГНЕДА – рожаниця. Ім’я дочки Полоцького кн. Рогволода, яка була першою дружиною Володимира I.
РОДИМИРА, РОДОМИРА – родюча; мирний рід.
РОДИСЛАВА, РОДОСЛАВА – славного роду.
РОДОМИЛА – мила родові.
РОДОМИСЛА – яка мислить (дбає) про рід.
РОДОСВІТА – народжена світлом; світлого роду.
РОЖАНА, РОЖЕНА, РОЖДЕНА – народжена, яка народжує.
РОМАНА, РАМЕНА – сонячна; пор. рама віконна, рамено, ремінь - утворення хреста (символ сонця); рахмани - блаженні люди, що живуть у сонячній країні.
РОСА, РОСАВА РОСАНА, РОСИНА – росяна, свіжа, освячена росою.
РОСЛАВА – див. Родослава, Ростислава.
РОСТИМИРА – яка росте для миру.
РОСТИСЛАВА – яка росте у славі.
РУЖАНА, РУЖЕНА – рум’яна; від назви квітки.
РУСАВА, РУСАНА, РУСЯ – русява, світлокоса.
РУСИСЛАВА – яка славить Русь.
РУСЛАНА – рус (назва народу) і лан (земля).
РУТА – священна квітка; руда, червона; рута-м'ята використовується в жіночих чарах.

С

СВІТАНА – світанкова.
СВІТИСЛАВА – світиться славою.
СВІТЛАНА – світла.
СВІТЛОГОРА – світлочола (світла вгорі).
СВІТОВИДА – присвячена Світовиду - Богу Праві і Яві; яка видить (бачить) світ.
СВІТОГОРА – світлочола.
СВІТОДАРА – яка світлом дарована.
СВІТОЗАРА – яка «озаряє» світлом; озорена світлом.
СВІТОЛИКА – яка має світле лико.
СВІТОЛЮБА – яка любить світ (світло).
СВІТОМИРА – яка несе світ в мир (для народу).
СВІТОСЛАВА – яка славить світ.
СВІТОЯРА – яре (весняне) світло.
СВОБОДА – свобода, воля. Ім’я княгині, жінки Володимира Ігоревича (обвінчалися в 1187 р.).
СВОБОДАНА – яка дає свободу, волю.
СВЯТОГОРА – освячена згори.
СВЯТОДАРА – яка дарує свято; святий дарунок.
СВЯТОЗАРА – освячена зорями.
СВЯТОЛЮБА – яка шанує святість, любить свята.
СВЯТОСЛАВА – свята слава; славна святістю.
СВЯТОЯРА – яка має святу ярість.
СЕВЕРИНА – сувора; належна до сіверян - північно-руського народу.
СЕЛЕНА –селянка; місячна – символ селян.
СЕМИБОРА – яка поборює сімох.
СЕМИРАДА – семикратна радість; яка дає сім порад (мудра, розумна).
СЕРЕБРИНА – серебряна.
СИЛЕНА – сильна, мужня.
СИНЕЗОРА – синьоока.
СІЯНА – яка сяє.
СЛАВА, СЛАВУНА, СЛАВЕНА, СЛАВИНА, СЛАВЯНА, СЛОВЕНА – славна, слов’янка. Славуна (Слава) - жінка праотця Богумира, родоначальника слов’янських племен (ВК, 8).
СЛАВІРА – слов'янської віри
СЛАВОЛЮБА – яка любить славу.
СЛАВОМИЛА – для слави мила.
СЛАВМИРА, СЛАВОМИРА – яку прославляє мир (народ).
СЛОБОДАНА – вільна, яка відійшла на слободу (свободу).
СНІЖАНА, СНІЖИНА – сніжна, прозора, чиста.
СБИСЛАВА, СОБИСЛАВА – яка дбає про славу; прославляє себе. Сбислава - донька Святополка Ізяславича (1050-1133), вел. кн. київського. (1093-1113); Собислава (нар.1184) - донька кн. Всеволода Юрьєвича (1154-1212).
СОНЦЕДАРА – Сонцем дарована.
СОНЦЕСЛАВА – яка славить Сонце.
СТАНА – стійка.
СТАНИМИРА – дбає про встановлення миру.
СТАНИСЛАВА – яка зміцнює славу; постійно славетна.
СТОЖАРА – надзвичайно «гаряча» (сильна); народжена під сузір'ям Стожари.
СТОЯНА – стійка.
СУДИМИРА – яка роздумує (складає судження) про мир.
СУДИСЛАВА – яка роздумує (складає судження) про славу.
СУМИРА – дуже мирна (спокійна).

Т

ТАЇНА – таємнича.
ТЕТЯНА – татова дочка, яка знаходиться під охороною батька (від «татунь» - батько). У замовляннях ототожнюється із Землею.
ТВЕРДИМИРА – твердий (міцний) мир; яка утверджує мир.
ТВЕРДИСЛАВА, ТВЕРДОСЛАВА – тверду (міцну) славу має.
ТВОРИЛАДА – яка створює лад (спокій) .
ТВОРИМИРА – яка створює мир.
ТВОРИСЛАВА – яка створює славу; створена на славу.
ТИХОМИРА – тихий мир; спокійна.
ТОМИЛА – мила, яка утомлює.
ТОМАРА – яка примирює, томить.
ТОМИСЛАВА – утомлена славою.
ТРИМИРА – три мири, єдність трьох вимірів (світів: Прави, Яви і Нави).
ТРОЯНА – присвячена трійці.

У

УМИЛА – мила. Дочка новгородського князя Гостомисла Буривоїча, була видана за Годослава, мати Рюрика.
УЛІТА – кудрява, від юлити (крутитись), улітка (равлик), юла - дзига. Дочка боярина Кучки, засновника села Кучково, жінка володимирівського кн. Андрія Бголюбського (1111-1174). Див. ще Юля.
УЛЯНА – див. Олена.
УСТИНА – устійнена; від «уста».

Х

ХВАЛИБОГА – яка хвалить Бога.
ХВАЛИМИРА – яка хвалить мир (народ).
ХВАЛИНА – похвальна.
ХОТИНА, ХОТЯНА – від хотіти (бажати) - бажана дитина.
ХРАНИМИРА – яка оберігає мир; хранителька.
ХРАНИСЛАВА – яка оберігає славу.
ХРИСТИНА, ХРИСТЯ – від хреста - символа сонця або місяця.

Ц

ЦВІТА, ЦВІТАВА, ЦВІТАНА – від «цвісти» - квітуча.
ЦВІТОСЛАВА – красою (цвітом) славна.

Ч

ЧАЙКА – від назви птаха - легка, швидка.
ЧАРУНЯ – чаруюча.
ЧЕСТИМИЛА – якій мила честь.
ЧЕСТИМИРА – чесна в мирі (серед люду).
ЧЕСТИСЛАВА, ЧЕСЛАВА – яка цінує славу; яка славить честь.

Щ

ЩАСТИМИРА – щастя для людей; яка ощасливлює.
ЩАСТИСЛАВА – обдарована щастям.
ЩЕДРОГОСТА – щедра гостя; щедра для гостей.
ЩЕДРОМИРА – щедра для людей (миру).
ЩЕДРОСЛАВА – уславлена щедрістю.

Ю

ЮЛЯ – кудрява, від юлити (крутитися, викручуватися), юла – дзига.

Я

ЯВА – сутність життя.
ЯВДОХА – Яв і Дух: дух яви; одухотворена. Свято - 1 березня.
ЯВОРИНА – від дерева явір (дерево життя).
ЯЛИНА – священна - від назви священного вічнозеленого дерева.
ЯНА, ЯНКА – див. Іванна, Анна. Яна - донька Всеволода Ярославича (1030-1093) - вел. кн. київського (1077).
ЯРА, ЯРИНА* – плодюча, сильна. Ярина - дочка кн. Володимира Святославовича.
ЯРОМИЛА – дуже мила.
ЯРОМИРА – весняний мир (світ); народжена весною.
ЯРОМИСЛА – жваво мисляча.
ЯРОСВІТА – яка дає ярий світ.
ЯРОСЛАВА – уславлена Ярилом.
ЯРУНЯ – життєстверджуюча.
ЯСНА – світла, гарна; від імені Богині, згад. у ВК, 7в.
ЯСНОВИДА – яка ясновидить.
ЯСНОГОРА – «ясна гора», яка просвітлює.
ЯСНОЗОРА – яка має ясний зір; ясна зоря.
ЯСНОСЛАВА – ясна і славна.

Дополнительные ссылки:

Сайт «Руське Православне Коло». Іменослов
Рідновірство
Свитовит Пашник стал волхвом